Ухвала

від 19.11.2014 по справі 2а-8752/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/73184/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а-8752/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Сафарі-Армс-Україна») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0001422370.

Суди дійшли висновку про непідтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит відповідного періоду.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 і задовольнити позов.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» з питань взаємовідносин з ПП «Апірус ХХІ» та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої складено акт № 134/23-70/33262660 від 19.05.2011.

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року суму 28 924,40 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 28 924,40 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001422370 від 09.06.2011, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 28 924,40 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

В січні 2011 року на підставі Договору № 04/01-06 від 04.01.2011 про надання послуг ПП «Апірус ХХІ» займалось підготовкою комплекту тендерної документації для участі ТОВ «Сафарі-Армс-Україна» у тендерах на закупівлю послуг охорони КП «Компанія «Вода Донбасу», ціна тендерної пропозиції склала 17 354 640 грн.

Оплата за послуги по рахунку від 31.01.2011 № 01310 проведена згідно платіжного доручення № 104 від 09.02.2011 на суму 150 000 грн., в т.ч. ПДВ - 25 000 грн.; платіжного доручення № 111 від 10.02.2011 на суму 168 838,94 грн., в т.ч. ПДВ - 28 139,82 грн.

Суму ПДВ, сплачену за вказаним договором, ТОВ «Сафарі-Арм-Україна» віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 53 139,82 грн. згідно податкової накладної № 52 від 31.01.2011 за посередницькі послуги та включено до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2011 року.

Підприємством було перераховано грошову винагороду за підготовку тендерних пропозицій ПП «Апірус XXI» в сумі 173 546,40 грн. ( в т.ч. ПДВ - 28 924,40 грн.).

Проте, тендер не відбувся. Згідно витягу з офіційного сайту «Вісника державних закупівель» 05.01.2011 повідомлено про відміну зазначених торгів у зв'язку з відсутністю подальшої потреби у закупівлі товарів/робіт.

В акті виконаних робіт від 31.01.2011 не зазначено, що 05.01.2011 тендер не відбувся, відсутній факт повідомлення «Виконавця» «Замовнику».

Згідно ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкової ознаки господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України .

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт реального придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та підтвердження зазначених витрат відповідними документами.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність договорів та податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, а надання визначених договором послуг позивачем не підтверджено.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту, визначеного у податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року, частини суми податку на додану вартість в розмірі 28 924,40 грн., сплаченої позивачем ПП «Апірус ХХІ» в ціні послуг з підготовки тендерної документації.

Доводи касаційної скарги не наводять достатньо підстав для спростування висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позиції податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-Україна» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-8752/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна