Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/7314/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/43447/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міда Плюс" (далі - ТОВ "Міда Плюс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у задоволенні позову ТОВ "Міда Плюс" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Міда Плюс" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Міда Плюс" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Міда Плюс".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дніпровському районі проведена позапланова невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Міда Плюс" вимог податкового законодавства за період з 01 червня 2013 року по 31 жовтня 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "Юмас". За результатами перевірки складено акт №324/26-53-22-03-21 від 25 лютого 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.7 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, на підставі чого ТОВ "Міда Плюс" занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 222712, 00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 290433, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2014 року: №0000792203, яким ТОВ "Міда Плюс" нараховано податок на прибуток підприємств у сумі 278392, 00 грн., у т.ч. за основним платежем 222712, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55678,00 грн., та №0000802203, яким ТОВ "Міда Плюс" нараховано податок на додану вартість у сумі 363041, 00 грн. у т.ч. за основним платежем 290433, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 72608, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Міда Плюс" та ТОВ "Юмас" укладено договір про надання послуг по утриманню території №01/06/13 від 01 червня 2013 року. На підтвердження реальності виконання господарських операцій за договором ТОВ "Міда Плюс" не надано інформацію про перелік заходів, робіт, які мали бути здійснені під час утримання території, які фактичні дії мало виконувати ТОВ "Юмас" згідно договору. Також ТОВ "Міда Плюс" не надано документів, що підтверджують право власності на територію, яка згідно договору про надання послуг повинна була утримуватися ТОВ "Юмас".

Згідно податкової інформації, отриманої від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юмас" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2013 року, підприємство за податковою адресою не знаходиться, укладені договори оренди відсутні.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що оскільки фактичне отримання послуг ТОВ "Міда Плюс" та використання їх у господарській діяльності за договором з ТОВ "Юмас" №01/06/13 від 01 червня 2013 року, не підтверджено належними доказами та первинними документами, то віднесення сум до витрат та формування податкового кредиту є безпідставним. Відповідно податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі є правомірними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Міда Плюс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міда Плюс" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров