Ухвала

від 21.10.2014 по справі 2а-4309/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/17965/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року

у справі № 2а-4309/12/1070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 1810/0001161720/3173801022/212 від 04 вересня 2012 року та № 1811/0001171720/3173801022/213 від 04 вересня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 2 092,56 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2499/17-2/3173801022/82 від 20 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 1810/0001161720/3173801022/212 від 04 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192 316,00 грн. (160 727,00 грн. - основний платіж, 31 589,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 1811/0001171720/3173801022/213 від 04 вересня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 16 940,06 грн. (13 144,05 грн. - основний платіж, 3 796,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 198.6 статті 198, підпункту «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на її адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплект Сервіс К», Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магірус ЛТД», в яких вказано недостовірні відомості щодо розташування постачальників.

Крім того, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наказу Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форми № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 51, 138, 177 ПК України з огляду на заниження чистого доходу за 2011 рік, який підлягає оподаткуванню, на суму в розмірі 87 627,00 грн. внаслідок ненадання на перевірку документів, які підтверджують придбання товарів та послуг, а також неподання за другий квартал 2011 року податкового розрахунку за формою 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем піддонів дерев'яних та послуг з їх доставки у ТОВ «Комплект Сервіс К» та ТОВ «Магірус ЛТД», а також послуг з організації перевезення вантажів у ФОП ОСОБА_4 підтверджується належним чином оформленими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

При цьому податковим органом не заперечується, що понесені ФОП ОСОБА_3 витрати безпосередньо пов'язані з її господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування постачальників за юридичною адресою або від дотримання ними податкової дисципліни, висновок судів про відсутність у контролюючого органу в наведеному випадку правових підстав для зменшення сформованого позивачем в охоплений перевіркою період податкового кредиту з податку на додану вартість слід визнати правильним.

Що стосується збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, то слід враховувати, що за змістом частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Втім, як встановлено судами, податковим органом зазначені вимоги не дотримано.

ФОП ОСОБА_3, в свою чергу, подано належним чином оформлені первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (послуг), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджують правомірність формування нею даних податкового обліку при придбанні транспортно-експедиційних послуг у ФОП ОСОБА_4 та послуг оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», які за доводами позивача та висновком судових інстанцій надавались посадовій особі податкового органу під час проведення перевірки.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли до уваги вказані документи з огляду на те, що це узгоджується з положеннями статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Крім того, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.