Постанова

від 18.11.2014 по справі 2а-8731/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/29142/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Островича С.Е., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-8731/10/1870

за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Маяк"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправними податкові повідомлення-рішення рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1 та від 21.09.2010 № 0000042301/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2010 року в розмірі 52 941,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, податкове повідомлення-рішення рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1 визнано протиправним та скасовано, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду позивачем також було подано клопотання про заміну первісного позивача у порядку процесуального правонаступництва внаслідок зміни організаційно - правової форми.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає заміну позивача у справі - Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Маяк" на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю "Маяк".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1 та наступного в часі податкового повідомлення повідомлення-рішення від 21.09.2010, ухваленого у порядку адміністративного оскарження, були висновки, викладені у акті від 20.08.2010 № 111/2332/03779142 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2007 по 31.04.2007 , згідно яких позивачем допущено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими". Такий висновок мотивовано відсутністю можливості провести зустрічні перевірки контрагентів позивача внаслідок закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими", що є обставиною, яка свідчить про відсутність достовірно встановленого факту надмірного надходження ПДВ до бюджету.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано висновком про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у пряму залежність право платника податків на податковий кредит та відповідне бюджетне відшкодування від проведення зустрічних перевірок постачальників товарів (послуг) та факту підтвердження сплати податку такими контрагентами.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, а відтак проведення або непроведення зустрічної перевірки контрагента щодо підтвердження сплати ПДВ не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування, у разі фактичного здійснення господарської операції, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами встановлено, що позивач відповідно до приписів Закону № 168/97ВР заявив право на повернення бюджетної заборгованості, а саме за наслідками господарських операцій отримав податкові накладні та сплатив постачальникам суму ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), що також встановлено актом від 01.06.2010 № 80/2332/03779142 попередньої позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у період з 01.02.2007 по 31.04.2007, результати якої (перевірки), а саме надання висновку щодо достовірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ обумовлено отриманням результатів зустрічних перевірок основних постачальників платника, зумовили проведення перевірки, за наслідками якої було ухвалено оспорювані податкові повідомлення - рішення.

Ураховуючи наведене, висновок судів у справі, що розглядається, про неправомірність податкового повідомлення-рішення рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1, якими Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним податкове повідомлення - рішення від 21.09.2010 № 0000042301/1 з посиланням на те, що таке податкове повідомлення - рішення є похідним від податкового повідомлення - рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1, суд першої інстанції, з яким необґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою правила регулювання процесу оскарження податкових повідомлень-рішень, зокрема прийняття рішень за результатами розгляду скарг, які на момент спірних правовідносин було запроваджено Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПАУ від 21.06.2001 № 253.

Так, згідно з п. 5.3 вказаного Порядку у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складається та надсилається платнику податків нове податкове повідомлення-рішення. При цьому раніше надіслане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

У разі збільшення суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги орган ДПС надсилає суб'єктові підприємницької діяльності окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення податкового зобов'язання. При цьому раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається.

Якщо за результатами розгляду скарги первинне податкове повідомлення-рішення залишається без змін, то податковий орган надсилає податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення з вказаним через дріб номером скарги. Воно містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що оскільки згідно з вимогами Закону № 2181-ІІІ та Порядку повторні податкові повідомлення-рішення не зумовлюють автоматичної втрати чинності первинними у разі залишення їх без змін за наслідками адміністративного оскарження, скасування лише первинного податкового рішення в судовому порядку не є наслідком автоматичної втрати чинності повторного.

Таким чином, виходячи з того, що обставини у справі встановлені судами попередніх інстанцій правильно, але суди дійшли неправильних висновків лише в частині, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень в цій частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-8731/10/1870 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 в такій редакції:

Позовні вимоги Товариство з додатковою відповідальністю "Маяк" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення рішення від 21.08.2010 № 0000042301/1 та від 21.09.2010 № 0000042301/1, якими Товариству з додатковою відповідальністю "Маяк" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2010 року в розмірі 52 941,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді С.Е. Острович

А.О. Рибченко