Ухвала

від 25.11.2014 по справі 2а-2138/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/9991/21160/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-2138/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купард"

про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з поданням про зупинення видаткових операцій платника податків по рахунках Товариства.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні подання відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про зупинення видаткових операцій платника податків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Купард" зареєстровано Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.06.2007 та взято на облік Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва як платник податків 03.07.2007.

У зв'язку з наявністю у Товариства податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 1 138,14 грн., Державною податковою інспекцією 27.01.2011 на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 25.01.2011 № 150, яка була отримана останнім 02.02.2011.

Крім того, 25.01.2011 податковим органом на адресу відповідача надіслало лист № 160 про надання інформації стосовно переліку майна (згідно наданої форми), яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, та запропоновано Товариству надати вказану інформацію у 5-денний термін з моменту отримання даного листа та попереджено про звернення до суду на підставі п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України.

У січні 2011 року (26.01.2011) заступником начальника податкового органу прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, а 11.02.2011 податковим керуючим складений акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VІ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 20.1.16. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України зазначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, що відповідно до п. 89.3 ст. 89 вказаного Кодексу оформлюється актом опису.

Відповідно до п. 91.3 ст. 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном.

А п. 89.4. ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Отже, необхідною умовою для звернення податкового органу до суду в порядку п. 89.4 Податкового кодексу України є недопущення податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу та/або неподання документів, необхідних для такого опису та складання податковим керуючим акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перешкоджання відповідачем податковому керуючому здійснювати його функції та повноваження.

Судами попередніх інстанцій також правомірно не взято до уваги посилання контролюючого органу на неподання документів, необхідних для складання акту опису майна, оскільки, позивачем не було надано копію поштового повідомлення про вручення листа відповідачу від 25.01.2011, а тому не можливо зробити висновок про сплив встановленого терміну для подання необхідної інформації.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що Державною податковою інспекцією не дотримано форму та зміст податкової вимоги, не попереджено платника податків про наслідки непогашення податкового боргу.

За таких обставин, враховуючи, що акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу зроблений без встановлення факту перешкоджання платника податку у здійсненні опису майна у податкову заставу, суди правомірно дійшли до висновку про відсутність достатніх правових підстав щодо доцільності зупинення видаткових операцій платника податків.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-2138/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко