Постанова

від 10.12.2014 по справі 818/2873/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 р. 15:14 Справа № 818/2873/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача: Мельниченко І.З., Шаповаленка Р.О.,

представника третьої особи - Сенченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Путивльської районної державної адміністрації, третя особа - Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви про визнання незаконними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Путивльської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 «Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою» незаконним і скасувати його;

- визнати розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 14.05.2008 № 271 «Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду» незаконним, і скасувати його.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви (далі - третя особа) було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приймаючи розпорядження від 07.11.2007 № 633 «Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою» відповідач порушив ст. 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки потрібно було прийняти розпорядження про надання дозволу на розробку не технічної документації із землеустрою, а на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На думку позивача, Путивльська РДА порушила також ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки змінила цільове призначення земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельні ділянки для ведення підсобного сільськогосподарського господарства та надала землі Софронієво-молчанській пустині без проведення аукціону.

Крім того, позивач зазначає, що на момент прийняття відповідачем розпорядження від 14.05.2008 № 271 «Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду» дія розпорядження від 07.11.2007 № 633 закінчилась.

Позивач звертає увагу на те, що п. 2 розпорядження № 271 Софонієво-Молчанській пустині надано земельну ділянку загальним розміром 103, 2076 га, а фактично було надано три земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923886300:05:002:0122, 5923886300:05:002:0123, 5923886300:05:002:0124.

На переконання позивача, приймаючи розпорядження від 14.05.2008 № 271 «Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду», відповідач порушив пункт 1 розпорядження від 07.11.2007 року № 633 згідно якого дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди на земельну ділянки для ведення підсобного сільського господарства, яким було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по сіножатях всього 11, 6 га, а затверджено розпорядженням від 14 травня 2008 року № 271 площу під сіножатями 18, 0049 га.

Також, позивач зазначає, що в порушення ст. 22 Закону України "Про землеустрій" Путивльською РДА було затверджено проект землеустрою на площу під дорогами 0,5314 га, хоча дозвіл на розроблення технічної документації не надавався. Крім того, дороги не відносяться до земель сільськогосподарського призначення, тому не можуть бути передані в оренду для ведення підсобного сільського господарства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому запереченні, поданому до суду, відповідач зазначив, що оскаржувані розпорядження прийняті у відповідності до Закону України "Про землеустрій" та Земельного кодексу України.

Також, відповідач зазначив, що земельні ділянки, надані в оренду третій особі, не є новосформованими, їх цільове призначення не змінювалось, тому застосування у даному випадку ст. 50 Закону України "Про землеустрій" є недоцільним. При виданні розпорядження № 633 від 07.11.2007, Путивльська РДА керувалась статтею 56 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 22.05.2003 № 858-ІV чинній на момент видання оскаржуваних розпоряджень.

Відповідач звертає увагу на те, що абзацом четвертим частини другої статті 134 Земельного кодексу України передбачена можливість набуття без конкурентних засад релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, у власність або у користування земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, призначених для розміщення (будівництва) та обслуговування культових будівель. Оскільки Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви є релігійною організацією, проведення аукціону у даному випадку закон не вимагає.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

07.11.2007 Путивльською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою» № 633 (а.с. 13).

Судом встановлено, що на замовлення третьої особи розроблено проект технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства Сафронієво-Молченській пустині на території Новослобідської сільської ради, Путивльського району, Сумської області (а.с. 117-137).

14.05.2008 Путивльською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду» № 271 (а.с. 14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 43 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Утім, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Способи захисту прав на земельні ділянки закріплені у главі 23 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС України).

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що захисту право на земельну ділянку підлягає у разі його порушення як власника чи користувача такої ділянки. При цьому таке право повинно підтверджуватися відповідними документами, у розумінні статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Таким чином, оскаржувані розпорядження відповідача щодо дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Чоловічого монастиря "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви, і, в послідуючому, про затвердження такої технічної документації, не є такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Передчасне уявлення позивача про наявність підстав для задоволення позову у обраний спосіб, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України таке рішення не направлене на відновлення порушених прав у спірних відносинах.

Відтак і названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами, а тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування розпоряджень Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 та від 14.05.2008 № 271 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Путивльської районної державної адміністрації, третя особа - Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви про визнання незаконними та скасування розпоряджень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 15.12.2014.