Ухвала

від 25.03.2015 по справі 818/2873/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 р.Справа № 818/2873/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників: позивача - ОСОБА_1, третьої особи - Сенченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. по справі №818/2873/14

за позовом ОСОБА_3

до Путивльської районної державної адміністрації Сумської області

третя особа Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви

про визнання незаконними та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Путивльської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Путивльська РДА), в якому просить суд:

- визнати розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" незаконним і скасувати його;

- визнати розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду" незаконним, і скасувати його.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви (далі по тексту - третя особа) було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі № 818/2873/14 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Путивльської районної державної адміністрації, третя особа - Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви про визнання незаконними та скасування розпоряджень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі № 818/2873/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, зокрема, вимог ст. 159 КАС України. Зазначив, що Путивльська РДА порушила також ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки змінила цільове призначення земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельні ділянки для ведення підсобного сільськогосподарського господарства та надала землі Софронієво-молчанській пустині без проведення аукціону. Вважає, що оскаржувані розпорядження порушують його права та права його односільчан, оскільки земельні ділянки, погодження викопіювань яких позивач бажав отримати, передані відповідачем в оренду Софронієво-Молченській пустині. Враховуючи зазначене, вважає рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, незаконним, необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скаргу не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані розпорядження прийняті у відповідності до Закону України "Про землеустрій" та Земельного кодексу України. Крім того, вважає, що розпорядженнями Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою", а також № 271 від 14.05.2008 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду" не порушують прав та інтересів позивача. Так, з викладених підстав просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи у судовому засіданні, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі № 818/2873/14 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, надіслав клопотання з проханням розглянути справи у його відсутність, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2007 року Путивльською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" № 633 (а.с. 13).

На замовлення третьої особи розроблено проект технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства Сафронієво-Молченській пустині на території Новослобідської сільської ради, Путивльського району, Сумської області (а.с. 117-137).

14.05.2008 року Путивльською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду" № 271 (а.с. 14).

Не погоджуючись із прийнятими розпорядженнями Путивльської районної державної адміністрації № 633 від 07.11.2007 року та № 271 від 14.05.2008 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх незаконними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними розпорядженнями відповідача щодо дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Чоловічого монастиря "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви, і, в послідуючому, про затвердження такої технічної документації, права позивача не порушені, оскільки вони не породжують, не змінюють та не припиняють прав та обов'язків позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.6 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно із ст. 43 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Статтею 13 вказаного закону визначено питання, що вирішуються місцевими державними адміністраціями. Так, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації та підприємництва; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вважає, що розпорядження від 07.11.2007 року № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" та розпорядження від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду" прийняті Путивльською районною державною адміністрацією у межах наданих повноважень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Чоловічий монастир "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви є релігійною організацією.

Наявними в матеріалах справи витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджено, категорію спірних земель - землі сільськогосподарського призначення, а також вид використання спірних земельних ділянок - для ведення підсобного сільського господарства.

У відповідності до п. «г» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Тобто, вказаною нормою прямо передбачена можливість передачі земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства релігійним організаціям, а тому доводи апеляційної скарги стосовно зміни цільового призначення спірних земель, колегія суддів вважає хибними.

Посилання апелянта на не проведення Путивльською районною державною адміністрацією аукціону на передачу спірних земель, як на підставу для скасування розпоряджень від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" та від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду", колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Статтею 134 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III визначено, що земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Згідно із ч.1,2,3 ст.135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що аукціон є формою земельних торгів та проводиться у разі продажу земельної ділянки. В даному ж випадку спірні землі були передані в оренду. Отже, зазначені доводи позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими та спростованими відповідними нормами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що розпорядження відповідача від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" та від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду", відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції Путивльської районної державної адміністрації.

Крім того, колегія суддів зауважує, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС України).

Способи захисту прав на земельні ділянки закріплені у главі 23 Земельного кодексу України.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що право на земельну ділянку підлягає захисту у разі його порушення як власника чи користувача такої ділянки. При цьому таке право повинно підтверджуватися відповідними документами, у розумінні статей 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем про справі, земельні ділянки, передані в оренду Софронієво-Молченській пустині, на які позивач бажав отримати погодження викопіювань на час прийняття розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою", а також розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду", а ні у власності, а ні у розпорядженні ОСОБА_3 не перебували, тобто, жодних правовстановлюючих документів на спірну ділянку на час прийняття розпоряджень позивач не мав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані розпорядження відповідача щодо дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Чоловічого монастиря "Софронієва Молчанська Різдва Богородиці Печерська Пустинь" Конотопської єпархії Української православної церкви, і, в послідуючому, про затвердження такої технічної документації, не є такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 07.11.2007 № 633 "Про надання дозволу Софронієво-Молченській пустині на розробку технічної документації із землеустрою" та розпорядження Путивльської районної державної адміністрації від 14.05.2008 № 271 "Про затвердження документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Софронієво-Молченській пустині що знаходиться за межами населених пунктів на території Новослобідської сільської ради та надання цієї ділянки в оренду", діяв на підставі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2014р. по справі № 818/2873/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.03.2015 р.