Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/7123/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/7123/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Воєвода В.О. - за належним чином оформленою довіреністю; від відповідача-1: Кривенда М.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-2: Шевченко С.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року

у справі 910/7123/14 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал";

до відповідача 2: Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

про вилучення запису державного реєстру обтяжень рухомого майна.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Карпітал" та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про вилучення запису державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 (суддя Пригунова А.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про те, що обрання такого способу захисту прав, як звернення з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов'язання вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис є способом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а отже ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Також апелянт згідно з поданими до суду 01.12.2014 року поясненнями зазначає про те, що судом не надано належну правову оцінку витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна №43983522 від 14.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2014 року.

Відповідач-2, згідно з поданим до суду 10.12.2014 року відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги і залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

04.11.2013 року Спеціалізованим підприємством "Юстиція" (Полтавська філія) проведено аукціон щодо реалізації рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Порцелак-Агро" в порядку виконання зведеного виконавчого провадження № 34383619 про стягнення коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украпромбанк".

Як вбачається з протоколу № 22/205/13/3-1 від 04.11.2013 року переможцем торгів щодо лоту - сівалки SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" за ціною 108800, 00 грн.

Наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується оплата позивачем вартості аукціонного лоту на загальну суму 108800,00 грн.

31.01.2014 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" з вимогою № 8 від 17.01.2014 року про зняття обтяження від 21.08.2008 року № 7781098 рухомого майна, придбаного на аукціоні 04.11.2013 року.

Також судом встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2014 року у справі № 756/15271/13-ц замінено стягувача - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украпромбанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" у виконавчих провадженнях ВП № 38563328, ВП № 38563373, відкритих у Відділі Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві та у виконавчому провадженні ВП № 34383619, яке відкрите Відділом державної виконавчої служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання вилучити з державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис №7781098 про обтяження придбаного позивачем майна, а саме сівалка, марка що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" набуло права власності на сівалку SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" набуло права власності на сівалку SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В, однак позивач позбавлений можливості реалізувати права власника, у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заборони відчуження спірного майна, обтяжувачем яког виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

При цьому, позивач зазначає, що на даний час стороною виконавчого провадження, в межах якого було реалізовано спірне майно, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал", однак останнє ухиляється від вчинення дій щодо зняття обтяження спірного майна.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком першої інстанції щодо того, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 4 ст. 577 Цивільного кодексу України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Приписами ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у раз реалізації предмета застави. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначається Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Статтею 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Тож, виходячи з наведеного, суб'єктом звернення з метою внесення змін до відомостей про обтяження певного майна є саме обтяжувач.

Слід відзначити, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжувачем сівалки SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоно кольору, заводський номер 0813 С954В вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Украпромбанк".

В той же час, судом першої інстанції вірно відзначено, що вказаний товар було реалізовано в межах виконавчого провадження ВП № 34383619, в якому відповідно до ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.2014 року у справі № 756/15271/13-ц.

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" про відсутність у нього правових підстав здійснювати дії, спрямовані на зняття обтяження спірного майна.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п.п. 16, 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 зміни і додаткові відомості до запису в Реєстрі вносяться реєстратором на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрі України № 1272 від 14.07.1999 року Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України визначено адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Вбачаючи вище викладене судова колегія не приймає доводів апелянта стосовно того, що обрання такого способу захисту прав, як звернення з позовом до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов'язання вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний реєстраційний запис є способом усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а отже ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, предметом діяльності Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є створення та системне забезпечення функціонування автоматизованих інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" позовні вимоги заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал", яке, в свою чергу, не наділено повноваженнями безпосередньо вносити будь-які відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, адміністратором якого є Державне підприємство „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів також прийшла до висновку про необґрунтованість звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна.

Разом з тим, вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" вчинити певні дії стосовно спірного майна, позивачем не заявлено.

Стосовно Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, суд відзначає, що за змістом Господарського процесуального кодексу України права та охоронювані інтереси заявника мають бути порушені на момент звернення до суду із відповідною позовної заявою.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на момент прийняття рішення позивач не звертався безпосередньо до Державного підприємства „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з метою внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відповідно, відповідачем не порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", а відтак - позов в цій частині суд першої інстанції вірно вважав передчасним та відмовив у його задоволенні.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" є необґрунтованими та такими, у задоволені яких судом першої інстанції вірно відмовлено.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року у справі № 910/7123/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7123/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала