Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/7123/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 910/7123/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.14 у справі№910/7123/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" 2.Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України провилучення запису державного реєстру обтяжень рухомого майна Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.15 розгляд касаційної скарги призначено на 29.01.15. У судовому засіданні 29.01.15 оголошено перерву до 03.02.15.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.02.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.15 розгляд касаційної скарги відкладено на 12.02.15.

З огляду на зміну складу колегії суддів розгляд касаційної скарги у судовому засіданні 12.02.15 розпочато спочатку.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Воєвода В.О. - за дов. від 11.07.14;

від відповідача -1: Кривенда М.В. - за дов. від 26.12.14;

від відповідача-2: Шевченко С.В. - за дов. від 23.12.14.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" у квітні 2014 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна - сівалки, марка TDNG 42011-36 SEMEATO, 2008 року випуску, реєстраційний номер 00000, заводський номер 0813 С954В. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що ним на аукціоні було придбано сівалку SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоного кольору, заводський номер 0813 С954В, реалізація якої здійснювалась на підставі статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", і сплачено її вартість у повному обсязі. Однак, як стверджував позивач, він позбавлений можливості реалізувати права власника придбаного майна, у зв'язку з наявністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заборони відчуження спірного майна, обтяжувачем якого виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", і яке у подальшому було замінено на нового стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал". Позивач вказував, що 31.01.14 звертався до відповідача -1 з проханням зняти обмеження, втім останнім ніяких дій не вчинено. Водночас, позивач наголошував, що обмеження може бути знято на підставі рішення суду, тому не має підстав для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" подати належним чином завірену заяву про реєстрацію змін обтяжень рухомого майна. При цьому, позивач посилався на приписи статей 15, 16, 593 Цивільного кодексу України, статей 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 28 Закону України "Про заставу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.14, прийнятою суддею Пригуновою А.Б., залучено до участі у справі, в якості іншого відповідача Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" 07.07.14 звернулось до суду першої інстанції із заявою, в якій просило зобов'язати Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна - сівалки, марка TDNG 42011-36 SEMEATO, 2008 року випуску, реєстраційний номер 00000, заводський номер 0813 С954В, посилаючись на приписи статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, статей 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.14, ухваленим суддею Пригуновою А.Б., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції вмотивовуючи рішення виходив з того, що суб'єктом звернення з метою внесення змін до відомостей про обтяження певного майна є обтяжувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал", однак товариство не наділено повноваженнями безпосередньо вносити будь-які відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, адміністратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Водночас, вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" вчинити дії стосовно спірного майна, позивачем не заявлено. Щодо Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, то суд зазначив, що за змістом Господарського процесуального кодексу України права та охоронювані інтереси заявника мають бути порушені на момент звернення до суду із відповідною позовної заявою, втім станом на момент прийняття рішення позивач не звертався безпосередньо до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з метою внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відповідно, відповідачем - 2 не порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс", а відтак позов в цій частині суд визнав передчасним.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гончарова С.А. - головуючого, Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю., постановою від 10.12.14 перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 316, 317, 319, 321, 593 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про заставу", статті 31 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що призвело до позбавлення позивача права вільно розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Скаржник вказує і на порушення судами приписів статті 124 Конституції України, статей 43, 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", пунктів 16, 24 Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.04 №830 та вважає хибним висновок суду про те, що лише відповідач -1 є суб'єктом звернення з метою внесення змін до відомостей про обтяження певного майна, адже припинення обтяження можливо зареєструвати і на підставі рішення суду. Не погоджується скаржник і з висновком судів про те, що Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на момент подання позову не порушив прав позивача та передчасність звернення з позовом до останнього, оскільки відповідач -2 як адміністратор реєстру керуючись частинами 2, 3 статті 31, частини 5 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", повинен вилучити запис про обтяження вказаного майна. Відтак, на думку скаржника, судами порушено також приписи статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 4, статті 43 Господарського процесуального кодексу України та не надано належної оцінки витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.04.14.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 04.11.13 Спеціалізованим підприємством "Юстиція" (Полтавська філія) проведено аукціон щодо реалізації рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Порцелак-Агро" в порядку виконання зведеного виконавчого провадження № 34383619 про стягнення коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украпромбанк". Згідно з протоколом від 04.11.13 № 22/205/13/3-1 переможцем торгів щодо лоту - сівалки SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску, червоного кольору, заводський номер 0813 С954В, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" за ціною 108 800, 00 грн. Судами також установлено, що 31.01.14 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" з вимогою зняти обтяження від 21.08.08 №7781098 рухомого майна, придбаного на аукціоні 04.11.13. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 7781098 про обтяження придбаного позивачем майна - сівалки, марка TDNG 42011-36 SEMEATO, 2008 року випуску, реєстраційний номер 00000, заводський номер 0813 С954В. Підставою позову товариством визначено те, що позивач позбавлений можливості реалізувати права власника, з огляду на наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заборони відчуження спірного майна, обтяжувачем якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", правонаступником якого у виконавчому провадженні є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал", однак останній ухиляється від вчинення дій щодо зняття обтяження спірного майна. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли взаємовиключних висновків зазначивши, що Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не порушувало прав позивача через не звернення останнього до інформцентру з письмовою вимогою про внесення змін до реєстру, при цьому визнали, що з такою заявою повинен звертатись саме обтяжувач майна. Водночас, суди виходили з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" не є уповноваженою особою на внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а з вимогою про зобов'язання відповідача - 1 вчинити певні дії позивач не звертався. Втім, такі висновки судів визнаються помилковими. Законом України "Про заставу" визначено, що застава є способом забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. За приписами статті 28 цього ж Закону застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна. Згідно зі статтею 593 Цивільного кодексу України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. Правові режими регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, виникнення, оприлюднення і реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначені Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". За приписами статей 2, 4 названого Закону обтяжувач - це уповноважений орган при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням ; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження; особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора ; звернення стягнення на предмет обтяження - це вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження. Обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем. Відповідно до статті 11 цього ж Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. За приписами статті 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень , а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Держатель Державного реєстру виконує, зокрема такі функції: організує ведення Державного реєстру; приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Підстави для внесення записів до Державного реєстру визначені статтею 43 вказаного Закону, за приписами якої реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, на підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження. Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача , в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача. Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві. Згідно зі статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.04 N830, затверджено Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.04 №73/5, затверджено Інструкцію про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв. Так, метою реєстрації обтяжень рухомого майна є забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформацію про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна. Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп'ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі. Державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису. За приписами пункту 24 вказаного Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно , на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру . Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації упродовж п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Згідно з пунктом 1.1 названої Інструкції заява - це документ, який подає обтяжувач або уповноважена особа реєстратору та на підставі якого реєстратор вносить запис до реєстру, зміни до існуючого запису, виключає запис та формує витяг з даного реєстру. Отже, наведеними нормами визначено дві підстави для внесення змін до реєстру: за заявою обтяжувача чи уповноваженого органу та за рішенням суду, при цьому, подання такої заяви є законодавчо визначеним обов'язком обтяжувача чи уповноваженої особи, позаяк суди не мають повноважень на подання реєстраторові таких заяв. Припиняючи обтяжування за рішенням суду , суди повинні враховувати, що заінтересована сторона - учасник судового процесу, - одержавши відповідне судове рішення, за необхідності - й виданий на його підставі наказ, має звертатися з ним в установленому порядку до органу Державної виконавчої служби, а останній зобов'язаний вжити заходів до виконання такого рішення, в тому числі й до внесення належних відомостей до названого Реєстру. При цьому, таке судове рішення має містити дані, які дозволяють ідентифікувати відповідне майно та відрізнити його від іншого подібного майна, тобто у спорі про внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяжень на рухоме майно, резолютивна частина такого рішення повинна містити, зокрема реєстраційний номер та дату запису, назву об'єкта обтяження та його ідентифікуючи ознаки. Як убачається з матеріалів справи, Запис №1 витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 14.04.14, який і є предметом судового розгляду , містить наступні дані, зокрема: об'єктом обтяження є сівалка SEMEATO TDNG 42011-36, 2008 року випуску, реєстраційний номер 00000, заводський номер 0813 С954В; вид обтяження - приватне обтяження ; тип обтяження - застава рухомого майна; зареєстровано - 21.08.08 №7781098 ; підстава обтяження - договір застави від 20.08.08 №47/Zкв-08 Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу; відомості про обтяження - заборонено відчужувати; обтяжувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порцелак -Агро"; термін дії - 21.08.13. Змінено - 25.12.09; звернення стягнення - зареєстровано звернення стягнення 25.12.09; підстава кредитний договір від 20.08.08 №47/КВ-08 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" Полтавська філія. Змінено - 13.08.13; термін дії після змін - 13.08.18; підстава - договір застави від 20.08.08 №47/Zкв-08 (15 - 16 арк. спр.). Водночас, вказаний витяг містить Запис 7 від 03.10.13 №13931409, з якого убачається, що на усе рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Порцелак - Агро" було накладено публічне обтяження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №32928791 (яке входить до зведеного виконавчого провадження №34383619), і згідно з додатковими даними сівалка SEMEATO TDNG 42011-36 без ДНЗ, 2008 року випуску була реалізована в межах здійснення зведеного виконавчого провадження ЗВП №34383619, підстава про звільнення майна боржника з-під арешту ВП №32928791. Судами попередніх інстанцій також установлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.02.14 у іншій справі №756/15271/13-ц змінено стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал", зокрема у виконавчому провадженні ВП № 34383619, яке відкрите Відділом державної виконавчої служби Лубенського міжрайонного управління юстиції Полтавської області. Як убачається зі змісту вказаної ухвали, підставою для зміни у виконавчому провадженні судом визначено договір від 05.09.13 №31-Л, укладений між ліквідатором Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІФГ Капітал" і НБУ, за яким останнім було передано активи, що перебували на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", в управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", яке стало довірчим власником отриманих в управлінні коштів активів і має право: володіти, користуватись і розпоряджатись активами відповідно до законодавства та зазначеного договору; бути процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" у справах, однією із сторін яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк". Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Карпітал", і про це зазначено судами, є уповноваженою особою на вчинення дії, спрямованої на зняття обтяження спірного рухомого майна, і відповідно до наведених норм зобов'язане подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Здійснюючи судовий розгляд справи, судами установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" зверталось до відповідача -1 з письмовою вимогою про вжиття заходів для зняття обтяження, однак, останнім відповідних дій не вчинено, відтак відсутні підстави для висновку про не порушення останнім прав позивача. Окрім цього, відповідно до розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 №42/5 право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно. За приписами статей 316, 317, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Як установлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" розрахувалось повністю за придбаний на аукціоні лот - сівалку SEMEATO сплативши 108 800,00 грн, отже позивач набув статус власника придбаного на аукціоні майна. Так, до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає таке порушення, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а згідно зі статтею 16 названого Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору , є правом, а не обов'язком особи , яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Відтак, відсутність письмового звернення позивача до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з вимогою внести зміни до реєстру шляхом вилучення запису про припинення обтяження, у зв'язку з придбанням ним на торгах предмета застави у власність не може свідчити про передчасність даного позову, як і про не порушення останнім прав позивача. Водночас, статтею 16 Цивільного кодексу України і статтею 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист. При цьому, позивач заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, для правильного вирішення даного спору, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту, враховуючи те, що позивач є власником придбаної на аукціоні сівалки. За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. При новому розгляді справи суду необхідно встановити чи є доведеними вимоги позивача, з яким він звернувся, оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, при цьому слід взяти до уваги приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо права сторони, при новому розгляді справи, до початку розгляду її по суті, змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору. Враховуючи наведене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.14 у справі № 910/7123/14 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.14 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду місті Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава-Плюс" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова