Постанова

від 15.12.2014 по справі 916/3559/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 916/3559/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - І.М. Станковій,

за участю представників сторін :

від позивача: В.П.Бєленький,

від відповідача: О.Г.Фомічова,

від Управління державної казначейської служби України у м.Одесі: не з'явився,

від Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області: П.В.Масалов,

від прокуратури м.Одеси: О.А.Лянна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014р.

у справі № 916/3559/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс"

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м.Одесі та Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області

за участю заступника прокурора м.Одеси

про стягнення збитків,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" звернулося з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м.Одесі про стягнення з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м.Одесі 694 966,73грн. майнової шкоди, завданої неправомірними діями слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області.

Позов обґрунтований статтею 56 Конституції України, статтями 16, 22, частиною 1 статті 1166, статтею 1173, частиною 1 статті 1174, частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України, статтями 20, 174 Господарського кодексу України та мотивований тим, що з підстав протиправного утримання вилученої під час проведення обшуку комп'ютерної техніки позивач був позбавлений можливості здійснювати власну господарську діяльність, внаслідок чого останньому за період з 03.06.2013р. по 30.11.2013р. завдано 340 988,74грн. реальних збитків, що складаються із витрат з оплати заробітної плати працівникам у розмірі 2/3 від встановленого штатним розкладом окладу у зв'язку із призупиненням роботи (простоєм) товариства, витрат зі сплати орендної плати за договором оренди приміщення офісу від 04.01.2012р. №01-А, витрат на оплату послуг за договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.01.2013р. №134275, а також 353 977,99грн. збитків у вигляді упущеної вигоди від неотримання прибутку за зовнішньоекономічним договором про надання інформаційних послуг від 01.03.2010р. №1003.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2014р. визначено процесуальний статус Управління державної казначейської служби України у м.Одесі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2014р. згідно із статтею 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучено Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

10.02.2014р. до господарського суду Одеської області надійшла заява заступника прокурора м.Одеси про вступ у справу в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2014р. для встановлення розміру майнової шкоди, визначення якого потребує спеціальних знань, згідно із статтею 41 Господарського процесуального кодексу України призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, у зв'язку з чим на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 цього Кодексу провадження у справі зупинено. У зв'язку із надходженням до господарського суду Одеської області клопотання експерта ОНДІСЕ про надання додаткових матеріалів та з метою витребування необхідних матеріалів для проведення експертизи ухвалою від 16.04.2014р. провадження у справі поновлено, а ухвалою від 29.04.2014р. знову зупинено з тих же підстав.

03.06.2014р. до господарського суду Одеської області надійшов висновок судово-економічної експертизи від 02.06.2014р. №1358/1359, яким встановлено, що за визначений позивачем період сума упущеної вигоди за договором про надання інформаційних послуг від 01.03.2010р. №1003 складає 237 746,66грн., а розмір реальних збитків становить 376 645,65грн.

11.07.2014р. позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просив стягнути з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області майнову шкоду у розмірі 614 392,31грн., у тому числі 376 645,65грн. реальних збитків та 237 746,66грн. упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд виходив з того, що витрати позивача в сумі 376 645,65грн. у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224, статті 225 Господарського кодексу України не є збитками товариства, понесеними внаслідок неправомірних дій слідчого, оскільки зазначені витрати здійснені не для відновлення свого порушеного права, а у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства і були б зроблені у будь-якому випадку за наявності або відсутності дій слідчого щодо проведення обшуку та вилучення обладнання. Крім того, відсутній причинний зв'язок між діями слідчого та витратами позивача у вказаній сумі на оплату орендної плати за договором від 04.01.2012р. №01-А, оплату послуг згідно із договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.01.2013р. №134275 та сплатою заробітної плати працівникам товариства. У задоволенні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 237 746,66грн. судом відмовлено з підстав того, що у період з червня по грудень 2013 року позивач здійснював господарську діяльність, про що свідчить акт від 15.04.2014р. за №1005/15-54-22-01/36920075, оформлений за результатами виїзної позапланової перевірки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси, а також те, що у зазначений період товариство щомісячно конвертувало валюту та сплатило за комп'ютерне обладнання суму 210 865,80грн. Відтак позивачем не доведено, що, здійснюючи господарську діяльність у період з червня по грудень 2013 року, ТОВ "Спецкодсервіс" не могло надавати замовнику за договором про надання інформаційних послуг №1003 інформаційні послуги, а також не доведено, що товариство могло і повинно було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, так як сама по собі наявність укладеного договору ще не свідчить про можливість отримання доходів за цим договором.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-висновок суду про те, що витрати товариства в сумі 376 645,65грн. не є збитками, спростовується висновком судової бухгалтерсько-економічної експертизи, який не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі, а також тим, що зазначені витрати є збитками у відповідності до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, оскільки безпідставне утримання комп'ютерної техніки призвело до неможливості здійснення апелянтом власної господарської діяльності і, як наслідок, перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати;

-відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 237 746,66грн. судом також не враховано висновку судової бухгалтерсько-економічної експертизи та, крім того, не взято до уваги та не надано належну правову оцінку фактам, зазначеним у додатку 2.2. до акту перевірки від 15.04.2014р., в якому відображена кредиторська заборгованість ТОВ "Спецкодсервіс" в сумі 407,7 тис.грн. за надання комп'ютерних послуг та передплати за рекламні послуги, а також вбачається, що останні грошові кошти від контрагента апелянта за зовнішньоекономічним контрактом надходили 31.05.2013р. Натомість посилання суду на те, що за спірний період позивач щомісячно конвертував валюту, пояснюється виключно особливостями банківського контролю за валютними надходженнями юридичних осіб за зовнішньоекономічною діяльністю. Також судом не враховано інших наявних в матеріалах справи доказів того, що в період простою товариство не здійснювало господарської діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу (від 06.11.2011р. за вх.№4645/14/Д3) відповідач просив рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на її безпідставність. При цьому позивачем зазначено, що дії слідчого щодо вилучення в ході обшуку офісу ТОВ "Спецкодсервіс" комп'ютерної техніки узгоджувались з процесуальним керівником прокуратури та проводились в рамках кримінального провадження. З урахуванням наявних у справі ухвал суду та повернення вилученого в ході обшуку майна вини в діях відповідача не вбачається, як і не вбачається наявності причинного зв'язку між діями або бездіяльністю слідчого СУ ГУ МВС України в Одеській області і заподіянням ТОВ "Спецкодсервіс" шкоди. Крім того, відповідачем зазначено про недоведеність позивачем того, що здійснені ним витрати є збитками у розумінні чинного законодавства, а також можливості отримання доходів за зовнішньоекономічним договором.

15.12.14 р. в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи висновку службової перевірки від 11.11.14 р. за фактом надходження до слідчого управління з МВС України повторного звернення директора ТОВ "Спецкодсервіс" від 12.09.14р., висновку службового розслідування повернення слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області Андрусь А.А. майна ТОВ "Спецкодсервіс" від 07.10.2013 р. та супровідного листа до прокуратури Суворовського району м.Одеси від 09.12.2014 р.. Вказане клопотання було задоволено.

Представник прокуратури просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Представник ГУ державної казначейської служби України в Одеській області проти задоволення апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на неправомірність заявлених позовних вимог стосовно стягнення коштів саме з Державного бюджету України, а не зі спеціального рахунку відповідача, відкритого у ГУ Державної казначейської служби в Одеській області.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

01.06.2013р. в приміщенні офісу ТОВ "Спецкодсервіс" за адресою: м.Одеса, вул.13-а Лінія, 12, слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області на підставі ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 01.06.2013р. було проведено обшук, під час якого вилучено комп'ютерну техніку, яку товариство використовувало для здійснення господарської діяльності, а саме: 52 системних блока, 3 ноутбука, 14 жорстких дисків, 60 моніторів (т.2 а.с.10-12, 13-21).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до СУ ГУМВС України в Одеській області щодо повернення вилученого під час проведення обшуку майна, посилаючись на безпідставність його утримання.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2013р. у справі №522/23612/13-к (провадження №1-кс/522/8976/13) визнано незаконною діяльність слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області Андрусь А.А. щодо безпідставного утримання майна ТОВ "Спецкодсервіс" та зобов'язано останнього повернути товариству комп'ютерну техніку, вилучену з домоволодіння за адресою: м.Одеса, вул.13-а Суворовська, 12, під час обшуку 01.06.2013р. згідно переліку (т.2 а.с.46-50).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 30.09.2013р. у справі №522/13724/13-к (провадження №1-кс/522/9552/13) скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2013р. в рамках кримінального провадження №12013170110001090 від 06.06.2013р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203-2 Кримінального кодексу України, на майно, яке вилучено 01.06.2013р. в ході проведення обшуку за адресою: м.Одеса, вул.13-а Лінія (вул.13-а Суворовська), буд.12, згідно переліку (т.2 а.с.60-64).

14.10.2013р. слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області повернуто ТОВ "Спецкодсервіс" частину комп'ютерної техніки, вилученої під час обшуку 01.06.2013р., а саме: 52 системних блока, 3 ноутбука, 14 жорстких дисків (т.2 а.с.67).

Станом на дату подачі даного позову до суду (23.12.2013р.) не було повернуто 60 моніторів і лише 12.02.2014р., тобто в ході розгляду справи, керівником ТОВ "Спецкодсервіс" отримано від представника ТОВ "КИТ ПЛЮС", у якого комп'ютерна техніка знаходилась на відповідальному зберіганні, ще 59 моніторів. За даними позивача, деякі з них є пошкодженими та не підлягають відновленню. Один монітор не повернуто взагалі.

Позов про стягнення збитків заявлений з підстав того, що дії щодо незаконного вилучення під час обшуку у приміщенні офісу ТОВ "Спецкодсервіс" комп'ютерної техніки призвели до зупинення роботи (простою) товариства з 03.06.2013р. через відсутність технічних умов, які є необхідними для здійснення товариством власної господарської діяльності, види якої визначені у довідці АА №726889 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 14.11.2012р. Головним управлінням статистики в Одеській області , у відповідності до якої основними видами діяльності ТОВ "Спецкодсервіс" за КВЕД -2010 є діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування; консультації з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання рекламних послуг.

Заявляючи про стягнення реальних збитків у сумі 376 645,65грн., позивач зазначив, що за період з 03.06.2013р. по 30.11.2013р. ним понесено наступні витрати:

1)витрати на оплату заробітної плати працівникам товариства у розмірі 2/3 від встановленого штатним розкладом окладу у сумі 315 325,65грн. (з урахуванням відповідних нарахувань). Вказані витрати були здійснені ним у зв'язку з тим, що через відсутність технічних умов, які є необхідними для виконання працівниками товариства своїх трудових обов'язків, 03.06.2013р. директором ТОВ "Спецкодсервіс" прийнято наказ №С/К-000018 "Про оголошення простою", яким оголошено простій у роботі товариства з 03.06.2013р. та установлено, що на час простою оплата праці працівників товариства проводиться відповідно до вимог частини 1 статті 113 Кодексу законів про працю України;

2)витрати з оплати орендної плати в сумі 58 986 грн. за договором від 04.01.2012р. №01-А, відповідно до якого ТОВ "Спецкодсервіс" є орендарем частини приміщень, загальною площею 339 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.13-а Суворовська, 12, що використовуються ним для розміщення офісу. При цьому позивачем зазначено, що ним оплачувалась орендна плата за вказаний період з метою збереження можливості у подальшому продовжувати господарську діяльність у приміщеннях офісу, незважаючи на стан простою;

3)витрати на оплату послуг у сумі 2 334 грн. згідно із договором №134275 про надання телекомунікаційних послуг від 17.01.2013р., укладеним з ТОВ Науково-виробниче підприємство "ТЕНЕТ", у відповідності до якого останнє зобов'язалося надати наступні послуги: доступ до мережі Інтернет, доступ до послуг проекту "ТЕНЕТ-ТV", послуга SIP-телефонія. Позивач при цьому вказав, що телекомунікаційні послуги оплачувались ним з метою збереження можливості у будь-який час після повернення комп'ютерної техніки відновити роботу у звичайному режимі.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 237 746,66грн. позивач послався на те, що у зв'язку із відсутністю комп'ютерної техніки за період з 03.06.2013р. по 30.11.2013р. він не міг виконувати власні господарські зобов'язання, взяті за договором про надання інформаційних послуг №1003 від 01.03.2010р. (з урахуванням додаткових угод), укладеного між Компанією VETTOR CORPORATION (замовником) та ТОВ "Спецкодсервіс" (виконавцем), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику інформаційні послуги, а саме: проведення рекламних компаній для замовника, зокрема, за допомогою телефонного зв'язку та мережі Інтернет; рекламування діяльності замовника в мережі Інтернет; розробка та обслуговування програмного забезпечення для Інтернет сайтів замовника. Відповідно до розділу 3 зазначеного договору (редакції додатку №4 від 01.04.2013р.) вартість робіт за договором вираховується на підставі погодинної оплати. Вартість одного робочого часу по проведенню рекламної діяльності складає 1,08 доларів США за годину; вартість одного робочого часу по розробці та обслуговуванню програмного забезпечення складає 1, 25 доларів США за годину. При цьому, відповідно до додаткової угоди №2 від 01.04.2013р. виконавець гарантував замовнику, що мінімальний обсяг інформаційних послуг , які будуть ним надаватися замовнику кожного місяця, становить: 700 робочих годин по проведенню за допомогою телефонного зв'язку та всесвітньої мережі Інтернет рекламних компаній для замовника, рекламування діяльності замовника у всесвітній мережі Інтернет; 5300 годин - по розробці програмного забезпечення для інтернет-сайтів замовника та обслуговування інтернет-сайтів замовника. У період з 24.06.2013р. по 03.02.2014р. ТОВ "Спецкодсервіс" було отримано п'ять претензій від Компанії VETTOR CORPORATION щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором про надання інформаційних послуг від 01.03.2010р. №1003 та термінового поновлення надання визначених Договором послуг. Додатковою угодою від 13.03.2014р. №4 договір було розірвано за вимогою замовника з 13.03.2014р. у зв'язку із невиконанням виконавцем своїх зобов'язань за цим договором.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За визначенням частини 2 статті 224 Господарського кодексу України збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зазначені законодавчі положення дають підстави для висновку, що стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків, для чого необхідно встановити, чи мало місце у відносинах сторін знищення або пошкодження майна, чи зроблені або мають бути зроблені позивачем витрати, які пов'язуються з відновленням порушеного права, чи понесено позивачем додаткові витрати із сплати штрафних санкцій, проведенням додаткових робіт або додатково витрачених матеріалів (реальні збитки).

Отже, витрати позивача в сумі 376 645,65грн., здійснені ним за період з 03.06.2013р. по 30.11.2013р. на оплату заробітної плати працівникам, сплату орендної плати, оплату телекомунікаційних послуг не є такими втратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків, оскільки зазначені витрати здійснені у зв'язку із здійсненням господарської діяльності товариства і були б зроблені у будь-якому випадку за наявності або відсутності дій слідчого щодо проведення обшуку та вилучення обладнання.

Позивач просив стягнути з відповідача суму упущеної вигоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що якби відповідачем не було порушено прав позивача, то за період з 03.06.2013р. по 30.11.2013р. він виконав би взяті на себе зобов'язання за зовнішньоекономічним договором про надання інформаційних послуг №1003 від 01.03.2010р. та отримав би дохід в сумі 237 746,66грн.

При вирішення спору в цій частині, судом першої інстанції правильно зазначено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі правомірної поведінки відповідача та не вчинення ним певних дій або бездіяльності. Позивач повинен також довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Натомість протягом спірного періоду позивач здійснював господарську діяльність, про що свідчить акт від 15.04.2014р. за №1005/15-54-22-01/36920075, оформлений за результатами виїзної позапланової перевірки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси (з якого вбачається, що за період з 01.06.2012р. по 31.12.2013р. позивачем задекларовано загальну суму доходу в розмірі 1 641 856,64грн.), а також те, що у зазначений період товариство щомісячно конвертувало валюту та сплатило за комп'ютерне обладнання суму 210 865,80грн. Відтак позивачем не доведено, що, здійснюючи господарську діяльність у період з червня по грудень 2013 року, ТОВ "Спецкодсервіс" не могло надавати замовнику за договором про надання інформаційних послуг №1003 інформаційні послуги, а також не доведено, що товариство могло і повинно було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, так як сама по собі наявність укладеного договору ще не свідчить про можливість отримання доходів за цим договором.

Стосовно доводів скаржника про те, що при прийнятті рішення судом безпідставно не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи від 02.06.2014р. №1358/1359, яким встановлено понесені позивачем збитки у заявленій позивачем сумі (з урахуванням уточнених позовних вимог), судова колегія зазначає, що виходячи з приписів статті 32, частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта не є обов'язковим та оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, відповідно до частини 1 якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи те, що понесені позивачем витрати не є збитками у розумінні чинного законодавства, тоді як в наявному в матеріалах справи висновку судового експерта встановлено розмір таких витрат, а також те, що судова експертиза проведена за відсутності акту перевірки податкової інспекції, з урахуванням приписів частини 5 статті 42, статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки господарським судом доказів в їх сукупності, вказаний висновок судового експерта не має доказового значення при вирішенні даного господарського спору.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, а залучені за клопотанням відповідача додаткові документи, які складені вже після прийняття оскаржуваного рішення, не встановлюють нових обставин, які б могли вплинути на оцінку доказів.

З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014р. у справі №916/3559/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 18.12.2014

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко