Постанова

від 24.03.2015 по справі 916/3559/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 916/3559/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином третіх осібне з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином прокурораСуходольського С.М. посв №020273 .розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" на постановувід 15.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/3559/13 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м.Одесі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області за участю заступника прокурора міста Одеси простягнення збитків ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м.Одесі про стягнення з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у м.Одесі 694966,73 грн майнової шкоди, завданої неправомірними діями слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області.

11.07.2014 позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області майнову шкоду у розмірі 614392,31 грн, у тому числі 376645,65 грн реальних збитків та 237746,66 грн упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2014 (головуючий суддя Рога Н.В., судді Зайцев Ю.О., Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині визначення збитків скаржника через неповне встановлення обставин справи.

На думку заявника суди попередніх інстанцій, всупереч статей 32, 41, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, не надали оцінки результатам судово - економічної експертизи.

Також скаржник зазначає, що посилання апеляційного суду на те, що експертиза проводилась за відсутності акта перевірки податкової інспекції не відповідає вимогам статті 42 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно додатку 2.2 до акта перевірки від 15.04.2014 №1005/15-54-22-01/36920075, яку було проведено ДПІ у Суворовському районі м.Одеси. Безпосередньо податковим органом під час проведення перевірки та складання акта була підтверджена і відображена наявна кредиторська заборгованість ТОВ "Спецкодсервіс" у сумі 407,7 тис. грн, а також згідно цього ж акта вбачається, що останні грошові кошти, які надходили на рахунок касатора від VETTOR COTPORATION, були перераховані 31.05.2013 тобто до незаконного вилучення техніки.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 01.06.2013 в приміщенні офісу ТОВ "Спецкодсервіс" за адресою: м.Одеса, вул.13-а Лінія, 12, слідчим СУ ГУМВС України в Одеській області на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 01.06.2013 було проведено обшук, під час якого вилучено комп'ютерну техніку, яку товариство використовувало для здійснення господарської діяльності, а саме: 52 системних блока, 3 ноутбука, 14 жорстких дисків, 60 моніторів (т.2 а.с.10-12, 13-21).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2013 у справі №522/23612/13-к (провадження №1-кс/522/8976/13) визнано незаконною діяльність слідчого слідчого управління ГУМВС України в Одеській області Андрусь А.А. щодо безпідставного утримання майна ТОВ "Спецкодсервіс" та зобов'язано останнього повернути товариству вилучену комп'ютерну техніку.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 30.09.2013 у справі №522/13724/13-к (провадження №1-кс/522/9552/13) скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.09.2013 в рамках кримінального провадження №12013170110001090 від 06.06.2013, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203-2 Кримінального кодексу України, на майно, яке вилучено 01.06.2013 в ході проведення обшуку за адресою: м.Одеса, вул.13-а Лінія (вул.13-а Суворовська), буд.12, згідно переліку (т.2 а.с.60-64).

14.10.2013 слідчим слідчого управління ГУМВС України в Одеській області повернуто ТОВ "Спецкодсервіс" частину комп'ютерної техніки, вилученої під час обшуку 01.06.2013, а саме: 52 системних блока, 3 ноутбука, 14 жорстких дисків (т.2 а.с.67).

Станом на дату звернення позивачем до суду із позовом (23.12.2013) не було повернуто 60 моніторів і лише 12.02.2014 в ході розгляду справи, керівником ТОВ "Спецкодсервіс" отримано від представника ТОВ "КИТ ПЛЮС", у якого комп'ютерна техніка знаходилась на відповідальному зберіганні, ще 59 моніторів. За даними позивача, деякі з них є пошкодженими та не підлягають відновленню. Один монітор не повернуто взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення збитків, завданим незаконним вилученням під час обшуку у приміщенні офісу ТОВ "Спецкодсервіс" комп'ютерної техніки, що призвело до зупинення роботи (простою) товариства з 03.06.2013 через відсутність технічних умов, які є необхідними для здійснення власної господарської діяльності, види якої визначені у довідці АА №726889 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 14.11.2012 Головним управлінням статистики в Одеській області , у відповідності до якої основними видами діяльності ТОВ "Спецкодсервіс" за КВЕД -2010 є діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; видання іншого програмного забезпечення; комп'ютерне програмування; консультації з питань інформатизації; оброблення даних, розміщення інформації на веб - вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання рекламних послуг.

Позивач заявляючи про стягнення реальних збитків у сумі 376645,65 грн зазначив, що за період з 03.06.2013 по 30.11.2013 ним були понесені витрати на оплату заробітної плати працівникам товариства у розмірі 2/3 від встановленого штатним розкладом окладу у сумі 315325,65 грн (з урахуванням відповідних нарахувань). Вказані витрати були здійснені ним у зв'язку з тим, що через відсутність технічних умов, які є необхідними для виконання працівниками товариства своїх трудових обов'язків,

03.06.2013 директором ТОВ "Спецкодсервіс" прийнято наказ №С/К-000018 "Про оголошення простою", яким оголошено простій у роботі товариства з 03.06.2013 та установлено, що на час простою оплата праці працівників товариства проводиться відповідно до вимог частини 1 статті 113 Кодексу законів про працю України, витрати з оплати орендної плати в сумі 58986,00 грн за договором від 04.01.2012 №01-А, відповідно до якого ТОВ "Спецкодсервіс" є орендарем частини приміщень, загальною площею 339 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.13-а Суворовська, 12, що використовуються ним для розміщення офісу. При цьому позивачем зазначено, що ним оплачувалась орендна плата за вказаний період з метою збереження можливості у подальшому продовжувати господарську діяльність у приміщеннях офісу, незважаючи на стан простою, витрати на оплату послуг у сумі 2334,00 грн згідно із договором №134275 про надання телекомунікаційних послуг від 17.01.2013, укладеним з ТОВ Науково-виробниче підприємство "ТЕНЕТ", у відповідності до якого останнє зобов'язалося надати наступні послуги: доступ до мережі Інтернет, доступ до послуг проекту "ТЕНЕТ-ТV", послуга SIP-телефонія. Позивач при цьому вказав, що телекомунікаційні послуги оплачувались ним з метою збереження можливості у будь-який час після повернення комп'ютерної техніки відновити роботу у звичайному режимі.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 237746,66 грн позивач посилався на те, що у зв'язку із відсутністю комп'ютерної техніки за період з 03.06.2013 по 30.11.2013 він не міг виконувати власні господарські зобов'язання, взяті за договором про надання інформаційних послуг №1003 від 01.03.2010 (з урахуванням додаткових угод), укладеного між Компанією VETTOR CORPORATION (замовником) та ТОВ "Спецкодсервіс" (виконавцем), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику інформаційні послуги, а саме: проведення рекламних компаній для замовника, зокрема, за допомогою телефонного зв'язку та мережі Інтернет; рекламування діяльності замовника в мережі Інтернет; розробка та обслуговування програмного забезпечення для Інтернет сайтів замовника.

Відповідно до розділу 3 зазначеного договору (редакції додатку №4 від 01.04.2013) вартість робіт за договором вираховується на підставі погодинної оплати. Вартість одного робочого часу по проведенню рекламної діяльності складає 1,08 доларів США за годину; вартість одного робочого часу по розробці та обслуговуванню програмного забезпечення складає 1,25 доларів США за годину.

При цьому, відповідно до додаткової угоди №2 від 01.04.2013 виконавець гарантував замовнику, що мінімальний обсяг інформаційних послуг , які будуть ним надаватися замовнику кожного місяця, становить: 700 робочих годин по проведенню за допомогою телефонного зв'язку та всесвітньої мережі Інтернет рекламних компаній для замовника, рекламування діяльності замовника у всесвітній мережі Інтернет; 5300 годин - по розробці програмного забезпечення для інтернет-сайтів замовника та обслуговування інтернет-сайтів замовника.

У період з 24.06.2013 по 03.02.2014 ТОВ "Спецкодсервіс" було отримано п'ять претензій від Компанії VETTOR CORPORATION щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором про надання інформаційних послуг від 01.03.2010 №1003 та термінового поновлення надання визначених договором послуг додатковою угодою від 13.03.2014 №4 договір було розірвано за вимогою замовника з 13.03.2014 у зв'язку із невиконанням виконавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що витрати позивача в сумі 376645,65 грн у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224, статті 225 Господарського кодексу України не є збитками товариства, понесеними внаслідок неправомірних дій слідчого, оскільки зазначені витрати здійснені не для відновлення свого порушеного права, а у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства і були б зроблені у будь-якому випадку за наявності або відсутності дій слідчого щодо проведення обшуку та вилучення обладнання. Крім того, відсутній причинний зв'язок між діями слідчого та витратами позивача у вказаній сумі на оплату орендної плати за договором від 04.01.2012 №01-А, оплату послуг згідно із договором про надання телекомунікаційних послуг від 17.01.2013 №134275 та сплатою заробітної плати працівникам товариства.

У задоволенні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 237746,66 грн судом відмовлено з огляду на те, що у період з червня по грудень 2013 року позивач здійснював господарську діяльність, про що свідчить акт від 15.04.2014 за №1005/15-54-22-01/36920075, оформлений за результатами виїзної позапланової перевірки Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси, а також те, що у зазначений період товариство щомісячно конвертувало валюту та сплатило за комп'ютерне обладнання суму 210865,80 грн.

Суди дійшли висновку про недоведеність позивачем того факту, що здійснюючи господарську діяльність у період з червня по грудень 2013 року ТОВ "Спецкодсервіс" не могло надавати замовнику за договором про надання інформаційних послуг №1003 інформаційні послуги, а також не доведено, що товариство могло і повинно було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, так як сама по собі наявність укладеного договору ще не свідчить про можливість отримання доходів за цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За визначенням частини 2 статті 224 Господарського кодексу України збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стосовно доводів скаржника про те, що при прийнятті рішення судом безпідставно не взято до уваги висновок судово-економічної експертизи від 02.06.2014 №1358/1359, яким встановлено понесені збитки у заявленій позивачем сумі (з урахуванням уточнених позовних вимог), судова колегія апеляційного суду зазначила,

що виходячи з приписів статті 32, частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта не є обов'язковим та оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, відповідно до частини 1 якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи те, що понесені позивачем витрати не є збитками у розумінні чинного законодавства, тоді як в наявному в матеріалах справи висновку судового експерта встановлено розмір таких витрат, а також те, що судова експертиза проведена за відсутності акту перевірки податкової інспекції, з урахуванням приписів частини 5 статті 42, статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки господарським судом доказів в їх сукупності, вказаний висновок судового експерта не має доказового значення при вирішенні даного господарського спору.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 у справі № 916/3559/13 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкодсервіс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач