Постанова

від 15.12.2014 по справі 813/5375/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року № 813/5375/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Єдинак Г.Б.,

за участю представника позивача Красіцької Т.Г., представника відповідача Боровця М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» про стягнення заборгованості в сумі 14 214,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, покриваються підприємствами, на яких було набуто пільговий стаж. Оскільки гр. ОСОБА_3 працював трактористом-машиністом у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Авангард», то відповідач повинен відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначеної гр. ОСОБА_3 Проте відповідачем не сплачено суму відшкодування з січня 2013 року по липень 2014 року в розмірі 14 214,45 грн., тому позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач подав заперечення на позов. У запереченнях зазначив, що пільгова пенсія гр. ОСОБА_3 призначена відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому виплата такої, відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01.01.2005 року повинна здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказав, що пенсія гр. ОСОБА_3 не відноситься до витрат Пенсійного фонду України та відшкодуванню Товариством не підлягає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача подані заперечення підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за січень-грудень 2013 року в сумі 9331,89 грн. залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 працював трактористом-машиністом у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Авангард» з 12.08.1992 року по 14.07.2008 року. Зазначене підтверджується довідкою відповідача № 41 від 15.04.2011 року.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці 5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема в підпунктах «а», «б»-«з» частини 1 цієї статті.

На момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З долученого позивачем до матеріалів справи листа Буської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області № 1365/10/15-04 від 01.04.2014 року судом встановлено, що відповідач в 2014 році не був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної працівнику відповідача гр.. ОСОБА_3 за пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», повинні відшкодовуватись відповідачем.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Управлінням Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, відповідно до пункту 6.4 Інструкції, відповідачу скеровано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до цього розрахунку відповідач повинен щомісячно самостійно нараховувати та відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 з 2014 року заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за січень - червень 2014 року становить 4 882,56 грн.

Доказів погашення заборгованості перед Пенсійним фондом відповідачем суду не представлено.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

У свою чергу заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

З врахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» (Львівська область, Буський район, с. Андріївка; код ЄДРПОУ 03762147) на користь Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області (Львівська область, м. Буськ, вул. Львівська, 75; код ЄДРПОУ 22341405) заборгованість в сумі 4 882,56 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 56 коп.).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська