Постанова

від 11.12.2014 по справі 816/4394/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4394/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - Балашкевича І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ельсінор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2014 року Приватне підприємство "Ельсінор" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.09.2014 №0004082201/1690.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ПП "Ельсінор" податку на додану вартість на загальну суму 66880 грн за результатами господарських операцій з ПП "Кондор", оскільки податковий кредит сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а господарські операції підтверджено первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неприбуття суд не повідомив.

У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що в ході проведення перевірки ПП "Ельсінор" не підтверджено факт поставки товарів від ПП "Кондор" з огляду на окремі недоліки товарно-транспортних накладних, а також враховуючи довідку ДПІ у Вишгородському районі від 16.07.2012 №161/22-00/24715471 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Кондор". За таких обставин формування позивачем податкового кредиту за результатами цих господарських операцій є безпідставним.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Судом встановлено, що ПП "Ельсінор" зареєстроване як юридична особа 15.03.2004, ідентифікаційний код 32837078 /а.с.13, т.1/.

З 08.08.2014 по 14.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Ельсінор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та ПП "Кондор" за період з липня по вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2059/16-03-22-01/32837078 від 21.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 66 880 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 30323,58 грн., за вересень 2011 року на суму 36646,75 грн /а.с.143-145, т.1/

На акт перевірки № №2059/16-03-22-01/32837078 від 21.08.2014 позивачем подано заперечення, які Кременчуцькою ОДПІ відхилено /а.с. 25 - 34 т.1/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004082201/1690 від 08.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83600 грн, в тому числі 66880 грн - за основним платежем, 16720 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 35, т.1/.

Встановлення під час перевірки факту заниження позивачем ПДВ за липень 2011 року за результатами господарських операцій з ПП «Кондор» на суму 57387 грн 60 коп не мало наслідком збільшення грошового зобов'язання у зв'язку із сплином строку давності визначення грошового зобов'язання , передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового органу України.

Податкове повідомлення - рішення № 0004082201/1690 від 08.09.2014 позивачем було оскаржено в адміністративному порядку /а.с. 37-44 т. 1/

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 2271/10/16-31-10-04-12 від 21.10.2014 скаргу позивача залишено без розгляду /а.с. 45-46 т.1/

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 22.06.2011 між позивачем та ПП "Кондор" укладено договір № Р07/06-11, відповідно до якого ПП "Кондор" (продавець) зобов'язувався передати у власність ПП "Ельсінор" (покупець), який в свою чергу зобов'язаний прийняти й оплатити товар: бітум усіх марок, сировину для виробництва нафтобітумів, мазут /а.с. 47-48, т. 1/.

В ході виконання договору ПП "Кондор" видано позивачу податкові накладні, видаткові накладні, згідно з якими здійснено поставку товару (бітум дорожній, БНД 60/90) за серпень 2011 року на загальну суму 181 395 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 30 232 грн. 58 коп., та за вересень 2011 року на загальну суму 219 880 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 36 646 грн 75 коп /а.с. 61,63 -65, 67, т. 1/.

Податкові накладні, видані позивачу ПП "Кондор", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою.

ПП "Кондор" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особи та платник ПДВ, що сторонами у справі не заперечується. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Кондор" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 156 - 169 т.1/, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631 /а.с. 170 т.1/, та не заперечувалося в ході перевірки.

За умовами договору № Р07/06-11 від 22.06.2011 постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом (пункт 5).

Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні ПП «Кондор» здійснювало транспортування товару безпосередньо до контрагентів позивача - ТОВ "Кривбасасфальт", ТОВ «Арсеноя».

Факт транспортування товару від ПП «Кондор» до контрагентів позивача підтверджено товарно-транспортними накладними /а.с. 62, 68 т.1, а.с. 64 - 65 т.2/. При цьому, як встановлено судом, кожний факт перевезення засвідчувався двома товарно-транспортними накладними (одна із відміткою про отримання позивачем, друга - із відміткою про отримання контрагентом позивача).

Перевезення товару здійснювалося ПП "Кондор" за умови наявності ліценції серії АГ №588486 Міністерства транспорту та зв'язку України на здійснення внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами /а.с.49, т.1/. Автомобіль марки Рено Магнум ВА5188АІ, яким були здійснені перевезення у спірний період, зареєстрований на видачу ліцензійної карти, про що свідчить лист ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області від 06.04.2011 № 12/2-15-692, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с.50, т.1/.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на невідповідність форми товарно-транспортних накладних щодо транспортування бітуму по спірним господарським операціям формі товарно-транспортної накладної для перевезення нафтопродуктів, встановленій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, судом не впливає на дійсність даних документів з огляду на те, що в них відображено відомості про вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, державний номер автомобіля та причепа (за наявності), печатки вантажовідправника, автоперевізника та вантажоотримувача.

До того ж, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарських операцій між ПП "Кондор" та ПП "Ельсінор" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ПП "Кондор" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації в день придбання іншим суб'єктам господарської діяльності, а саме - ТОВ "Кривбасасфальт" (перейменований з "Асфальт ЛТД" а.с.87) та ТОВ «Арсеноя», що підтверджується наявними у справі договорами із вказаними підприємствами, копіями податкових, видаткових накладних щодо поставки товарів, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 /а.с. 83 - 86, 90 -92, 96 - 103 т. 1, а.с. 67 - 77 т.2/.

Крім того, на запит позивача ТОВ «Кривбасасфальт» окремим листом від 01.12.2014 за вих. № 225 підтверджено факт отримання від позивача бітуму за спірний період разом із паспортом і сертифікатом відповідності /а.с.47 т.2/

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП "Кондор" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність у позивача обліку нафтопродуктів у журналах № 6-НП, № 7-НП, товарній книзі № 31-НП, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ, оскільки в даному випадку це є лише порушення порядку ведення бухгалтерського обліку нафтопродуктів. Крім того, судом встановлено, що позивач не здійснює зберігання нафтопродуктів, не має спеціально обладнаних резервуарів, а виступає посередником у придбанні - продажу нафтопродуктів.

Із акту перевірки № 2059/16-03-22-01/32837078 від 21.08.2014 суд вбачає, що також підставою для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України були також довідка контрагента позивача "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Кондор" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011 року» від 16.07.2012 /а.с. 146 -149 т.1/, якою встановлено відсутність у ПП «Кондор» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим угоди, укладені ПП «Кондор» мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що отримання податковим органом довідки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Крім того, довідка про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій.

Також суд враховує, що встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0004082201/1690 від 08.09.2014, винесене на підставі висновків акту перевірки від 2059/16-03-22-01/32837078, є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0004082201/1690 від 08.09.2014.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Ельсінор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0004082201/1690 від 08 вересня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Ельсінор" (ідентифікаційний код 32837078) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол