Ухвала

від 26.01.2015 по справі 816/4394/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р.Справа № 816/4394/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 816/4394/14

за позовом Приватного підприємства "Ельсінор"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Ельсінор", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.09.2014 №0004082201/1690.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 69, 86 та 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Ельсінор" зареєстроване як юридична особа 15.03.2004, ідентифікаційний код 32837078 /а.с.13, т.1/.

З 08.08.2014 по 14.08.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Ельсінор" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та ПП "Кондор" за період з липня по вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2059/16-03-22-01/32837078 від 21.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту п. 198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього на суму 66 880 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 30323,58 грн., за вересень 2011 року на суму 36646,75 грн /а.с.143-145, т.1/

На акт перевірки № №2059/16-03-22-01/32837078 від 21.08.2014 позивачем подано заперечення, які Кременчуцькою ОДПІ відхилено /а.с. 25 - 34 т.1/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004082201/1690 від 08.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83600 грн, в тому числі 66880 грн - за основним платежем, 16720 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 35, т.1/.

Встановлення під час перевірки факту заниження позивачем ПДВ за липень 2011 року за результатами господарських операцій з ПП «Кондор» на суму 57387 грн 60 коп не мало наслідком збільшення грошового зобов'язання у зв'язку із сплином строку давності визначення грошового зобов'язання , передбаченого п. 102.1 ст. 102 Податкового органу України.

Податкове повідомлення - рішення № 0004082201/1690 від 08.09.2014 позивачем було оскаржено в адміністративному порядку /а.с. 37-44 т. 1/

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 2271/10/16-31-10-04-12 від 21.10.2014 скаргу позивача залишено без розгляду /а.с. 45-46 т.1/

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0004082201/1690 від 08.09.2014, винесене на підставі висновків акту перевірки від 2059/16-03-22-01/32837078, є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 22.06.2011 між позивачем та ПП "Кондор" укладено договір № Р07/06-11, відповідно до якого ПП "Кондор" (продавець) зобов'язувався передати у власність ПП "Ельсінор" (покупець), який в свою чергу зобов'язаний прийняти й оплатити товар: бітум усіх марок, сировину для виробництва нафтобітумів, мазут /а.с. 47-48, т. 1/.

В ході виконання договору ПП "Кондор" видано позивачу податкові накладні, видаткові накладні, згідно з якими здійснено поставку товару (бітум дорожній, БНД 60/90) за серпень 2011 року на загальну суму 181 395 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 30 232 грн. 58 коп., та за вересень 2011 року на загальну суму 219 880 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 36 646 грн 75 коп /а.с. 61,63 -65, 67, т. 1/.

Податкові накладні, видані позивачу ПП "Кондор", відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою.

ПП "Кондор" на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особи та платник ПДВ, що сторонами у справі не заперечується. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Кондор" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Розрахунки за отриманий товар позивачем проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями /а.с. 156 - 169 т.1/, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631 /а.с. 170 т.1/, та не заперечувалося в ході перевірки.

За умовами договору № Р07/06-11 від 22.06.2011 постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом (пункт 5).

ПП «Кондор» здійснювало транспортування товару безпосередньо до контрагентів позивача - ТОВ "Кривбасасфальт", ТОВ «Арсеноя».

Факт транспортування товару від ПП «Кондор» до контрагентів позивача підтверджено товарно-транспортними накладними /а.с. 62, 68 т.1, а.с. 64 - 65 т.2/. При цьому, як встановлено судом, кожний факт перевезення засвідчувався двома товарно-транспортними накладними (одна із відміткою про отримання позивачем, друга - із відміткою про отримання контрагентом позивача).

Перевезення товару здійснювалося ПП "Кондор" за умови наявності ліценції серії АГ №588486 Міністерства транспорту та зв'язку України на здійснення внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами /а.с.49, т.1/. Автомобіль марки Рено Магнум ВА5188АІ, яким були здійснені перевезення у спірний період, зареєстрований на видачу ліцензійної карти, про що свідчить лист ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Кіровоградській області від 06.04.2011 № 12/2-15-692, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с.50, т.1/.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на невідповідність форми товарно-транспортних накладних щодо транспортування бітуму по спірним господарським операціям формі товарно-транспортної накладної для перевезення нафтопродуктів, встановленій Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, не впливає на дійсність даних документів з огляду на те, що в них відображено відомості про вантаж, пункти відвантаження, ПІБ водія, який здійснював перевезення, марку автомобіля, державний номер автомобіля та причепа (за наявності), печатки вантажовідправника, автоперевізника та вантажоотримувача.

До того ж, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарських операцій між ПП "Кондор" та ПП "Ельсінор" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на викладене, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Товарно-матеріальні цінності придбавалися позивачем у ПП "Кондор" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх реалізації в день придбання іншим суб'єктам господарської діяльності, а саме - ТОВ "Кривбасасфальт" (перейменований з "Асфальт ЛТД" а.с.87) та ТОВ «Арсеноя», що підтверджується наявними у справі договорами із вказаними підприємствами, копіями податкових, видаткових накладних щодо поставки товарів, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 /а.с. 83 - 86, 90 -92, 96 - 103 т. 1, а.с. 67 - 77 т.2/.

Крім того, на запит позивача ТОВ «Кривбасасфальт» окремим листом від 01.12.2014 за вих. № 225 підтверджено факт отримання від позивача бітуму за спірний період разом із паспортом і сертифікатом відповідності /а.с.47 т.2/

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ПП "Кондор" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність у позивача обліку нафтопродуктів у журналах № 6-НП, № 7-НП, товарній книзі № 31-НП, не можуть бути підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ, оскільки в даному випадку це є лише порушення порядку ведення бухгалтерського обліку нафтопродуктів. Крім того, судом встановлено, що позивач не здійснює зберігання нафтопродуктів, не має спеціально обладнаних резервуарів, а виступає посередником у придбанні - продажу нафтопродуктів.

Також підставою для висновку ревізора щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України була довідка контрагента позивача "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Кондор" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень, серпень, вересень 2011 року» від 16.07.2012 /а.с. 146 -149 т.1/, якою встановлено відсутність у ПП «Кондор» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим угоди, укладені ПП «Кондор» мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, слід відзначити, що отримання податковим органом довідки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Крім того, довідка про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій.

Встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності, адже статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0004082201/1690 від 08.09.2014, винесене на підставі висновків акту перевірки від 2059/16-03-22-01/32837078, є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року по справі № 816/4394/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 816/4394/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.