Ухвала

від 04.12.2014 по справі 2а-0770/715/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 106487/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Бори Ю.В.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» 09.03.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року №0000242351/0 про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 262 415,89 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65 603,98 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області від 18.02.2011 року №0000242351/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що актом перевірки та матеріалами проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Оптдевайс» договори між позивачем та ТОВ «Оптдевайс» визнані нікчемними. Також за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Оптдевайс» порушена кримінальна справа, а за даними з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою. Наголошує, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту сум ПДВ орендної плати.

Вказує, що судом при розгляді даної справи неправильно надано правову оцінку доказам представлених ДПІ в підтвердження своєї позиції по даній справі. Наполягає на тому, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суми сплачені по договорах з ТОВ «Оптдевайс» та сум ПДВ не пов'язаних з веденням господарської діяльності, а тому донарахування сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» внесено в державний реєстр як юридичну особу Виноградівською РДА Закарпатської області 11.10.2004 року з ідентифікаційним кодом 33129840 та місцезнаходженням Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Копанська, 265-А, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №385960 (а.с.12).

30.11.2004 року ТОВ «Теплиця» ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області видано Свідоцтво №10357763 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.14).

24.11.2008 року Головною акредитаційною комісією Міністерства охорони здоров'я України ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» як закладу охорони здоров'я видано Акредитаційний сертифікат Серія МЗ №007513 з терміном дії до 29.10.2011 року (а.с.15).

16.08.2010 року Міністерством охорони здоров'я України ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» видано ліцензію серія АВ №554243 з медичної практики із зазначенням переліку лікарських спеціальностей. Строк дії з 30 червня 2010 року (а.с.16).

07.02.2011 року ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області складено Акт №8/23-0112/33129840 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця», код ЄРДПОУ 33129840 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010 року».

Перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України: встановлено його заниження всього в сумі 262 415,89 грн., в тому числі: жовтень 2009р.-975,5 грн., листопад 2009р.- 975,5 грн., грудень 2009p.-975,5 грн., січень 2010р.-975,5 грн., лютий 2010р.-975,5 грн., березень 2010р.-975,5 грн., квітень 2010p.-975,5 грн., травень 2010р.-158642,43 грн., червень 2010р.-45951,79 грн., липень 2010р.-975,5 грн., серпень 2010 р.-49042,17 грн., вересень 2010р.-975,5 грн. (а.с.18-73).

За висновками акту перевірки ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області винесено повідомлення-рішення від 18.02.2011 року №0000242351/0, яким ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 262 415,89 грн. за основним платежем та на 65603,98 грн. штрафних санкцій (а.с.74).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б стверджували обґрунтованість та законність винесеного повідомлення рішення від 18.02.2011 року №0000242351/0, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на суму 262 415,89 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 65 603,98 грн. є недостатньо, а ті, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення є неналежними у розумінні ст.70 КАС України. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування, а обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено судом першої інстанції, всі товари та послуги, які були отримані позивачем від ТОВ «Оптдевайс» використовувались в господарській діяльності платника податків - позивача.

З матеріалів справи видно, що між ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» та ТОВ «Оптдевайс» були укладені договори:

15.03.2010 року - щодо виконання робіт з озеленення території санаторію, на підставі якого ТОВ «Оптдевайс» з 16.05.2010 року по 31.05.2010 року здійснювало підготовку клумб та газонів, висадку розсади квітів, поточний догляд за квітами тощо на загальну суму 305 825,58 грн., що стверджується актом прийому - передачі послуг від 31.05.2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №790 від 30.06.2010 року про повну оплату виконаних робіт. Вказана господарська операція була оформлена податковою накладною №3014 від 31.05.2010 року (а.с.77).

05.04.2010 року - договір №8/10 на виконання ремонтних робіт, на підставі якого в травні 2010 року були виконані ремонтні роботи в спальних корпусах та літніх будиночках, належних позивачу на загальну суму 640 176,00 грн., що стверджується актами виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №699 від 24.06.2010 року про повну оплату виконаних робіт. Дана господарська операція була оформлена податковою накладною №3013 від 31.05.2010 року, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальними кошторисами із зазначенням кошторисної вартості, кошторисної трудомісткості, кошторисної заробітної плати, а також актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.140-173).

17.05.2010 року - договір поставки, на підставі якого була здійснена поставка рушників та постільної білизни на загальну суму 170 956,94 грн., що було оплачено та стверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №699 від 24.06.2010 року. Вказана поставка була оформлена податковою накладною №3012 від 31.05.2010 року за підписами уповноважених осіб з відбитками печаток продавця та покупця (а.с.76).

29.06.2010 року договір послуг технічного обслуговування, на підставі якого ТОВ «Оптдевайс» протягом липня-серпня 2010 року здійснювало поточне технічне обслуговування бальнеокомплексу санаторію: зовнішнього басейну №1, внутрішнього басейну №2, дитячого басейну №3, термального басейну №4, сауни, відділень мінеральних, термальних вод та фонтану. Дані послуги були надані на суму 288 400,00 грн., що стверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 31.08.2010 року, та квитанцією до прибуткового касового ордеру №22 від 16.09.2010 року та №25 від 17.09.2010 року, а також податковою накладною №31024 від 31.098.2010 року (т.2 а.с.75-83).

Оплату по вищевказаним договорам проводив ОСОБА_4 на підставі договору поруки від 10.06.2010 року, 11.06.2010 року, 16.06.2010 року, 13.09.2010 року.

27.05.2010 року - договір поставки продуктів харчування на загальну суму 269 857,74 грн., що стверджується накладними, заявками, списанням по калькуляції. Право вимоги оплати заборгованості за поставлені продукти харчування ТОВ «Оптдевайс» відступило ПП «Курортсервісгруп» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 20.07.2010 року, про що було повідомлено позивача листом №124 від 20.07.2010 року. Згідно угоди від 22.10.2010 року, укладеної між позивачем та ПП «Курортсервісгруп», грошове зобов'язання було припинено (т.2 а.с.1-62).

Надані послуги та товари були оформлені податковими накладними, на підставі яких вищевказані суми в розмірі 250 709,89 грн. були віднесені позивачем до податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб ТОВ «Оптдевайс» порушена кримінальна справа, колегія суддів погоджується, що оскільки вироку по кримінальній справі, порушеній за ст.205 ч.2, ст.212 ч.3 КК України станом на день розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції не було, тому не можна вважати посилання на матеріали вищевказаної кримінальної справи як на належний та допустимий доказ, пов'язаний з правомірністю оскаржуваного рішення.

Теж саме слід зазначити і щодо висновків відповідача, зроблених в акті перевірки, про нікчемність укладених з ТОВ «Оптдевайс» договорів, а саме оскільки на час судового розгляду ніяких судових рішень щодо фіктивності, неправомірної господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Оптдевайс» суду не було надано, то посилання на норми ст.203, 215 ЦК України є передчасними, а тому не можуть бути належним доказом для зменшення суми бюджетного відшкодування чи податкового кредиту, заявленого позивачем.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні підтвердження звернення відповідача з відповідним позовом до суду.

При апеляційному розгляді також не представлено процесуальних рішень щодо притягнення посадових осіб позивача чи контрагента до кримінальної відповідальності чи визнання нікчемними укладених договорів.

Слід зазначити, що станом на час оскаржуваних господарських операцій ТОВ "Оптдевайс" був платником ПДВ, провадив господарську діяльність в аналогічному періоді , що підтверджується також ухваленими рішеннями Львівського апеляційного адміністративного суду,( справа №1638/13 ) Київського апеляційного адміністративного суду ( справа № 2а-8307/11/2679) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ( справа № 2а/0470/8766/11) .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується, що посилання відповідача на встановлення нікчемності укладених позивачем договорів з ТОВ "Оптдевайс" у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням юридичної особи, є необґрунтованим, оскільки, позивач не знав і не міг знати, що на момент перевірки контрагента буде встановлена його відсутність за місцезнаходженням.

Згідно положень ст.55-1 Господарського кодексу України відсутність за місцезнаходженням є ознакою фіктивності, що дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи.

Доказів звернення до суду відповідача з таким позовом не представлено.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця податкової накладної.

Як видно з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому продавцем ТОВ "Оптдевайс". Податкові накладні підписані уповноваженою особою із зазначенням її підпису та завіреної печаткою підприємства, що узгоджується з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Перевірка повноважень, ідентифікація підпису особи, яка оформляла вказані накладні та яка представляла продавця, не входить до обов'язків покупця та не вимагається законом, у зв'язку з чим посилання відповідача, на думку колегії суддів, на невідповідність первинної документації встановленим нормам не знайшло свого підтвердження.

Податковим органом також не представлено доказів обізнаності позивача щодо виконання контрагентом податкового законодавства.

За таких обставин, суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно,

Щодо посилань відповідача на безпідставність віднесення до валових витрат витрати позивача, пов'язані із строковим платним користуванням службового приміщення в місті Києві, вул. Патріса Лумумби, 4/6 на підставі Договору від 01.10.2009 року №065-09, укладеного з ТОВ "Будівельна компанія "Основа" в розмірі 11 706 грн., в т.ч. за жовтень - грудень 2009 року в сумі 2926,50 грн., за січень-вересень 2010 року в сумі 8779,5 грн. у зв'язку з непов'язаністю вказаних витрат з веденням господарської діяльності, слід зазначити наступне.

Вказане приміщення використовується позивачем з 2006 року на підставі виданого наказу №31 з метою забезпечення стабільної цілорічної роботи санаторію, участю у виставково-рекламних закладах. Вказані обставини стверджуються відповідними наказами керівництва закладу, зокрема: наказом №31 від 27 січня 2006 року "Про роботу відділу маркетингу", Наказом ВК від 25 травня 2009 року "Про особовий склад", Наказом від 05 липня 2010 року №80-ВК "Про прийняття на роботу" (а.с.84, 85, 86).

На думку апеляційної інстанції, оренда вказаного приміщення узгоджується і не суперечить ст..3 ГК України, якою дано визначення поняття господарської діяльності ( це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність).

Як зазначено судом першої інстанції, основним покупцем послуг у позивача є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцезнаходженням в м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, який придбав послуги у позивача за вказаний період на суму 10 803 751,00 грн., що свідчить про доцільність оренди приміщення у місті Києві (т.1 а.с.23), з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позову ТОВ «Багатопрофільний санаторій «Теплиця» та визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області від 18.02.2011 року №0000242351/0.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі №2а-715/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 09.12.2014 року.