Постанова

від 17.12.2014 по справі 826/12791/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12791/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києв від 18 квітня 2014 року № 56226552207, № 56326552207, № 56426552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2004 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37102293) зареєстроване Виконавчим комітетом Печерської районної Ради народних депутатів міста Києва, свідоцтво про державну реєстрацію від 18 травня 2010 року серії А01 № 649551. Місцезнаходження ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА»: 01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3, офіс 174.

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 жовтня 2010 року за № 56045 та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 26 травня 2010 року № 1000285243 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 371022926557).

До видів діяльності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» за КВЕД відносяться: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено виїзну перевірку планову ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37102293) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 01 квітня 2014 року № 287/26-55-22-07/37102293.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3, підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 2737656,00 грн. та податок на прибуток на суму 604 656, 00 грн., в тому числі: за ІІ півріччя 2011 року на суму 342 102, 00 грн. та 2012 рік на суму 262 554, 00 грн.;

- підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 179 028, 00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на 32 327, 00 грн., за січень 2012 року на 14 307, 00 грн., за лютий 2012 року на 19 488, 00 грн., за березень 2012 року на 20 832, 00 грн., за квітень 2012 року на 20 160, 00 грн., за жовтень 2012 року на 26 823, 00 грн., за листопад 2012 року на 22 176, 00 грн., за грудень 2012 року на 22 915, 00 грн., а також завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 166 960, 00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року у розмірі 156 42, 00 грн., за листопад 2011 року у розмірі 16 163, 00 грн., за грудень 2011 року у розмірі 31 805, 00 грн., за січень 2012 року у розмірі 6 525, 00 грн., за червень 2012 року у розмірі 20 832, 00 грн., за липень 2012 року у розмірі 40 992, 00 грн., за вересень 2012 року у розмірі 35 001, 00 грн.

08 квітня 2014 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення від 07 квітня 2014 року № 1/7 (вх. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 08 квітня 2014 року № 18797/10) на акт перевірки від 01 квітня 2014 року № 287/26-55-22-07/37102293, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 01 квітня 2014 року № 287/26-55-22-07/37102293 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18 квітня 2014 року № 56226552207, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 77.1 статті 77 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.16 статті 137, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5, підпункту 138.10.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.1.3, підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 ПК України ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 670 295, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 604 656, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 65 639, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18 квітня 2014 року № 56326552207, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до пункту 77.1 статті 77 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 223 785, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 179 028, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 44 757, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 18 квітня 2014 року № 56426552207, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до статті 77 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166 960, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 41 740, 00 грн.

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 червня 2014 року № 5673/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 18 квітня 2014 року № 56226552207, № 56326552207 залишено без змін, скаргу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» - без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29 липня 2014 року № 489/6/93-98-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 18 квітня 2014 року № 56226552207, № 56326552207, № 56426552207 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» - без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у позивача відсутні підстави для віднесення вартості послуг з оренди вагонів-цистерн до витрат на збут та податкового кредиту та позивачем неправильно визначено задекларовану в 2012 року суму позитивного та від'ємного значення курсової різниці, що призвело до заниження інших доходів та завищення інших витрат.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

«д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

є) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки».

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (за договором - орендар) та ТОВ «Фосгейт» (за договором - орендодавець) був укладений договір оренди вагонів-цистерн від 03 червня 2010 року № 1/ОВ, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю за плату у тимчасове користування 10 одиниць залізничних вагонів-цистерн мод. 15-1547-03 для перевезення вантажів наливом, а орендар - прийняти та оплатити користування вказаними вагонами.

Вагони-цистерни мод. 15-1547-03 (мережеві номери 54097316, 54097324, 54097332, 54097340, 54097357, 54097365, 54097373, 54097381, 54097407, 54097415) були передані ТОВ «Фосгейт» позивачу, що підтверджується актом від 03 червня 2010 року б/н.

Відповідно до протоколу узгодженої ціни до договору від 03 червня 2010 року № 1/ОВ плата за 10 цистерн за добу складає 3128,40 грн. (в тому числі ПДВ 521,40 грн.).

В подальшому додатковими угодами від 26 грудня 2011 року № 2 та від 01 жовтня 2012 року № 2/1 плата за 10 цистерн за добу була збільшена спочатку до 4032,00 грн. (в тому числі ПДВ 672,00 грн.), а потім - до 4435,20 грн. (в тому числі ПДВ 739,20 грн.).

Зазначені вагони-цистерни використовувались позивачем при транспортуванні товару (лаку напівфабрикатного) від ВАТ «Лакокраска».

Відповідно до договору поставки від 25 січня 2011 року № 89/581 постачальник - ВАТ «Лакокраска», м. Ліда Республіка Білорусь реалізує, а покупець - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛК-УКРАЇНА» придбаває товар - смолу алкідну (лак напівфабрикатний ПФ-60, лак напівфабрикатний алкідний ПФ-053) та лак напівфабрикатний алкідний ПФ-056 у кількості, за цінами та в терміни відповідно до додаткових угод. Товар постачається на умовах FCA м. Ліда Республіка Білорусь самовивозом або за домовленістю сторін автотранспортом постачальника. Відвантаження товару може відбуватись з/д транспортом (вагони, контейнери), на умовах DAF кордон Республіка Білорусь - Україна.

Між постачальником та покупцем на кожну партію товару укладені додаткові угоди до договору поставки, в яких зазначені умови постачання DAP BY станція Терехівка (Інкотермс-2010), а також зазначений вантажоотримувач кожної партії.

Позивачем були надані вантажно-митні декларації в яких зазначається номер вагона-цистерни (графа 18 та графа 21 вантажно-митної декларації за формою МД-2), а також в даному документі зазначається вид товару котрий транспортується в даних цистернах, а саме: графа 32 вантажно-митної декларації за формою МД-2, додаткові угоди до договору поставки №89/581 від 25.01.2011 року та рахунки.

Згідно рахунків та вантажно-митної декларації товар доставлявся в Україні в різній тарі, тобто в вагонах цистернах орендованих Позивачем у ТОВ «Фосгейт» і вагонах цистернах власності ВАТ «Лакокраска» (м. Ліда республіка Білорусь).

В залежності від того в чиїх вагонах-цистернах відвантажувався товар, залежала його відпускна ціна реалізації, а саме: ціна на лак напівфабрикатний алкідний ПФ-60 відвантаженого в цистернах орендованих Позивачем становила 8722 гривен за тону, а ціна на лак напівфабрикатний алкідний ПФ-60 відвантаженого в цистернах ВАТ «Лакокраска» (м. Ліда, Республіка Білорусь) становила вже 8910,10 гривен за тону.

Орендовані цистерни Позивач використовував як тару для перевезення лаку напівфабрикатного алкідного ПФ-60, і їх використання не змінювало умови поставки визначених в угоді на поставку товару.

Товар залитий в орендовані Позивачем цистерни був нижчий по вартості ніж товар залитий в цистерни власності ВАТ «Лакокраска». А саме товар відвантажений в орендованих залізничних цистернах лак напівфабрикатний ПФ -60 був по вартості дешевший в порівнянні з вартістю товару відвантаженого в вагонах цистернах заводу ВАТ «Лакокраски», що в свою чергу збільшувало конкурентоздатність продукції на ринку України та приносило прибуток Позивачу.

В підтвердженням зазначеного Позивачем були надані додаткові угоди, в яких вказано різні ціни на поставки лаку напівфабрикатного ПФ -60 в вагонах цистернах ВАТ «Лакокраски» та орендованих вагонах Позивачем.

Облік витрат на оренду залізничних цистерн проводився Позивачем згідно «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 жовтня 1999 року N 290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 (далі - П(с) БО 16 "Витрати").

Відповідно до п. 7 П(с) БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 19 П(с)БО 16 "Витрати" витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 30 жовтня 1999 року N 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» облік витрат з оренди залізничних вагонів цистерн здійснювався на рахунок 93 "Витрати на збут".

Вищезазначені документи бухгалтерського та податкового обліку складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, що підтверджує фактичне здійснення Позивачем господарських операцій.

В Акті перевірки стверджується, що Позивач не вів облік розподілу витрат по орендованим цистернам стосовно витрат власної господарської діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу та витрат, що відповідно до умов укладених договорів зобов'язаний нести продавець - ВАТ "Лакокраска" щодо витрат по доставці товару до станції Терехівка та витрат покупців пов'язаних із орендою цистерн під час проведення розвантаження.

Витрати понесені Позивачем по оренді цистерн в повному обсязі віднесені до складу витрат на збут. Чинним законодавством не передбачено, що Позивач повинен вести облік розподілу витрат по орендованим цистернам стосовно витрат власної господарської діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів.

Сума орендної плати за орендованими цистернами не змінюється в залежності від кількості перевезеної продукції і її величина не залежить від умов поставки продукції.

Оцінка витрат Позивача на предмет їх необхідності для виробничої діяльності платника є, по суті, оцінюванням Відповідачем операцій з придбання цих послуг з точки зору їх доцільності та раціональності для Позивача.

Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. Позивач самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати як виконавців послуг, так і самі послуги.

Відповідач, при перевірці правильності формування даних податкового обліку не вправі оцінювати господарські операції Позивача на предмет їх ефективності та економічної значущості для Позивача.

Орендовані вагони-цистерни були використані Позивачем у фінансово-господарської діяльності, а тому є безпосередньо пов'язаними з його господарською діяльністю.

Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органу оцінювати витрати з точку зору їх доцільності, раціональності, ефективності.

Визначення кількості та асортименту товару, які необхідні для господарської діяльності, належить до виключної компетенції Позивача, який у сфері господарювання володіє самостійністю та широкою дискрецією як учасник ринкових правовідносин. У рамках податкового контролю Відповідач вправі лише перевірити реальність виконання цих операцій та їх належне документування.

Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик. Позивач несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень. Позивач не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним, а тому може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в Ухвалі №К/9991/72918/11 від 15 січня 2014 року, Ухвалі №К/9991/36614/12 від 14.05.2014 (копії Ухвал додаються).

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у зв'язку з орендою вагонів-цистерн.

Згідно з пп. 153.1.3. п. 153.1. ст. 153 ПК України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 ПК України, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін "вартість іноземної валюти на дату здійснення операції" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193, (далі - П(С)БО № 21):

іноземна валюта - валюта, інша ніж валюта звітності;

курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах;

монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів;

немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу;

операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу (п. 5П(С)БО№21).

На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов'язано з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на початок дня дати здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на початок дня дати визначення цієї справедливої вартості (п. 7 П(С)БО № 21).

Відповідно до п. 8 П(С)БО № 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводяться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат.

Таким чином, для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти здійснюється на дату балансу та на дату здійснення господарської операції лише за монетарними статтями.

Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, під заборгованістю слід розуміти будь-яку заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами.

З метою визначення курсових різниць будь-яка заборгованість по розрахунках з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, виражена в іноземної валюті (в тому числі за операціями з цінними паперами та корпоративними правами), підлягає перерахунку на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики) за монетарними статтями.

Позивачем включення курсових різниць в декларацію з податку на прибуток здійснювалося на підставі пп. 153.1.3. пп. 153.1.4. п. 153.1. ст. 153, пп. 138.11 ст. 138 ПК України.

З розрахунку курсових різниць за період 2011 року вбачається, що сума курсових різниць за 2011 рік становила 834 997,65 грн. збитку від зміни валютного курсу.

Згідно даних з декларації з податку на прибуток Позивача за 2011 рік, сума курсових різниць включена за 2011 рік становить - 744 943,00 грн.

Різниця між даними розрахунку за 2011 рік в сумі 90 054 грн. обумовлена тим, що товариство витримувало умовний показник «податкове навантаження».

Згідно з підрозділом 4 пункту 2 «Перехідних положень» ПК України, з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Позивачем, відповідно до законодавства складено декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком і правомірно відображено дані доходів і витрат курсових різниць за період 2-3 квартал 2011 року та 2-4 квартал 2011 року, тому відповідачем невірно визначено суми завищених витрат, оскільки вони враховують результати тільки операцій які відбулися в 3-4 кварталі 2011 року .

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийняття ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2014 року № 56226552207, № 56326552207, № 56426552207.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 квітня 2014 року № 56226552207, № 56326552207, № 56426552207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЛК-Україна" судові витрати в розмірі 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 18.12.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.