Рішення

від 16.12.2014 по справі 908/4704/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/80/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

16.12.2014 Справа № 908/4704/14

За позовом Прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя (вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Міського комунального підприємства „Основаніє" (вул. Українська, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69095)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „АССА-ГРУПП" (вул. Сталеварів, буд. 19, м. Запоріжжя, 69035)

Про стягнення 13 806 грн. 44 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від прокуратури: Демиденко Д.А. - посвідчення № 026966 від 01.07.2014р., Шевчук О.С. - посвідчення № 029060 від 19.09.2014р.

Від позивача: Брусняк Л.А. - дов. № 266 від 14.07.2014р.

Від відповідача: М'якенький Ю.В. - дов. № 45 від 18.11.2014р., Сачук О.В. - керівник , витяг з ЄДР №19627464 від 18.11.2014р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Міського комунального підприємства „Основаніє" м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю „АССА-ГРУПП" м. Запоріжжя, про стягнення 13 806 грн. 44 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просив стягнути з відповідача штраф, за період з 16.11.2013р. по 31.12.2013р., в сумі 13 206 грн. 10 коп. за не поставку товару по договору № 2009/2 від 20.09.2013 року.

Прокурор надав суду заяву про збільшення позовних вимог , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача штраф за не поставку товару по договору № 2009/2 від 20.09.2013 року, за період з 16.11.2013р. по 31.12.2013р., у розмірі 13 806 грн. 44 коп.

Заява прокурора була прийнята судом, оскільки вона заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, прокурор надав суду письмові пояснення від 20.11.2014р. , в яких зазначив наступне: відповідно до п. 8.2 договору № 2009/2 від 20.09.2013р. (надалі - договір) за кожен день прострочення поставки товару понад строки, передбачених додатковою угодою до цього договору, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 1% від вартості не поставленого товару. Строки поставки, які зазначені у вищевказаному пункті договору становлять 10 днів після відправлення письмової заявки позивачем та закріплені пунктом 6.1 договору. Крім того, строки поставки визначені у додатку 1 до договору, який є його невід'ємною частиною. На виконання умов договору позивач 05.11.2013р. направив відповідачу письмову заявку про готовність прийняти товар за адресою, визначеною п. 6.2 договору, а саме: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23а. Проте, з 06.11.2013р. по 15.11.2013р. товар відповідач не поставив, у зв'язку із чим, за період з 16.11.2013р. по 31.12.2013р. (день закінчення дії договору) відповідачу на підставі п. 8.2 договору нарахована неустойку (штраф) у розмірі 1% від суми договору поставки. Так, відповідно до п. 2.3 договору загальна сума договору на момент його складання становить 30 013 грн. 87 коп. з ПДВ. Ціна договору у тому числі визначена у додатку 1 до договору. Таким чином, розмір штрафу визначено у розмірі 1% від ціни договору, яка становить 30 013 грн. 87 коп. У позовній заяві допущено описку та у періоді нарахування суми штрафу зазначено 2014 рік. У зв'язку з цим, прокурор просить вважати вірним період з 16.11.2013р. по 31.12.2013р., враховуючи, що періодом тривання договірних відносин є рік. Крім того, прокуратурою району 20.11.2014р. до господарського суду Запорізької області по вказаній справі подано заяву про збільшення позовних вимог на підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України, у якій визначено конкретний період нарахування штрафу та його сума. Відправлення відповідачу заявки про готовність позивачем прийняти товар підтверджується у тому числі реєстром відправки від 05.11.2014р. Більше того, отримання відповідачем вказаної заявки та обізнаність про виникнення у відповідача обов'язку з фактичної поставки товару на адресу позивача підтверджується листом відповідача від 11.12.2013р. вих. № 112 з проханням не застосовувати договору (штраф за прострочення поставки) у зв'язку з відсутністю грошова коштів на його закупку. Таким чином, вказане підтверджує факт того, що відповідач отримав зазначену заявку та достовірно знав про обов'язок поставити товар на адресу позивача. Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність коштів у відповідача не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України та п.7 ст. 180 ГК України, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі 13 806 грн. 44 коп. (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.11.2014р.) за порушення умов договору поставки № 2009/2 від 20.09.2013р. Так, позивач 12.12.2013р. направляв на адресу відповідача претензію про сплату штрафних санкцій. Отримання відповідачем зазначеної претензії підтверджується копією повідомлення про її вручення 16.12.2013р. уповноваженій особі відповідача. Проте до цього часу штраф, передбачений умовами договору, ЦК України та ГК України відповідачем не сплачено, товар не поставлено. Таким чином, сторонами договору узгоджено та визначено у договорі № 2009/2 від 20.09.2013р. усі його істотні умови, у тому числі предмет договору (п.1.1 договору), ціну договору (п. 2.3 договору), строк дії договору (п. 11.1 договору), термін поставки (п. 6.1 договору) тощо. Крім того, сторонами визначено відповідальність за порушення сторонами умов договору. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Крім того, згідно з п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, сплата неустойки (відповідно до умов договору). Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, відповідачем порушено умови договору, а саме: товар у передбачені п. 6.1 договору не поставлено. Більше того, товар відповідачем не поставлено ні у подальшому до закінчення терміну дії договору, ні до цього часу. Проте, вказане відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України та п.7 ст.180 ГК України не звільняє відповідача від відповідальності за порушення умов договору, що мало місце під час його дії. Також, на виконання ухвали суду від 10.11.2014р. прокурор направив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.11.2014р. щодо відповідача та копії інформації позивача щодо розрахунку штрафу та періоду його виникнення, реєстру відправки кореспонденції та реквізитів банківського рахунку, на який підлягає зарахуванню штраф.

Прокурор надав ще одні письмові пояснення від 15.12.2014р ., в яких зазначив наступне: на виконання умов договору поставки № 2009/2 від 20.09.2013 р. (надалі-договір) позивач 05.11.2013р. направив відповідачу письмову заявку про готовність прийняти товар за адресою, визначеною п. 6.2 договору, а саме: м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 23а. Відповідно до умов договору позивача (замовника) не зобов'язано надсилати заявку рекомендованою кореспонденцією. Так, позивач заявку про готовність прийняти товар направив відповідачу факсимільним зв'язком та відправлено поштою (простою кореспонденцією), що підтверджується реєстром відправки від 05.11.2013р., який міститься в матеріалах справи. Крім того, отримання відповідачем вказаної заявки підтверджується листом відповідача від 20.11.2013р. № 2011, у якому відповідач конкретно посилається на номер та дату заявки, а саме: № 6825/05 від 04.11.2013р. Отримання відповідачем вказаної заявки та обізнаність про виникнення у відповідача обов'язку з фактичної поставки товару на адресу позивача також підтверджується листом відповідача від 11.12.2013р. вих. № 1112 з проханням не застосовувати п. 8.2 договору (штраф за прострочення поставки) у зв'язку з відсутністю грошових коштів на його закупку. Більше того, позивач 12.12.2013р. направив на адресу відповідача претензію про сплату штрафних санкцій. Отримання відповідачем зазначеної претензії підтверджується копією повідомлення про її вручення 16.12.2013р. уповноваженій особі відповідача. Разом з тим, листом відповідача від 25.12.2013р. № 2512 на вказану претензію не лише не заперечено отримання відповідачем заявки про готовність позивача прийняти товар, а й гарантовано, що у випадку передоплати (обов'язок щодо здійснення якої договором на позивача не покладено) відповідач поставить товар у повному обсязі до 31.01.2014р. Таким чином, у жодному з вищенаведених листів відповідач не йдеться про неотримання відповідачем заявки на поставку товару, а навпаки зміст вказаних листів беззаперечно свідчить про обізнаність відповідача, щодо обов'язку поставити товар в період з 06.11.2013р. по 15.11.2013р., що здійснено не було. З огляду на викладене, позивачем правомірно та обґрунтовано нарахована неустойку за прострочення поставки товару. Щодо листування на підставі договору поставки № 2009/2 від 20.09.2013р., шляхом факсимільного зв'язку та за допомогою електронної пошти необхідно зазначити наступне. Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Аналогічні норми містяться у ст.181 ГК України (в редакції від 11.10.2013 р. - на час дії договірних відносин), якими встановлено спрощений спосіб укладення господарських договорів, а саме: шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. Тобто, якщо навіть для правочину, щоб вважати його укладеним, законодавство допускає письмову форму його укладення за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, то листування позивача з відповідачем з приводу договірних відносин, існування яких Відповідачем навіть не заперечується, яке вчинено за допомогою у тому числі факсимільного зв'язку та електронної пошти за аналогією є допустимим та підтверджує обізнаність відповідача про обов'язок поставити товар позивачу (для прикладу - постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2013 р. по справі №5006/14/184/2012). Крім того, в усіх листах відповідач з приводу договору поставки № 2009/2 від 20.09.2013р. наявні усі реквізити, які має містити офіційний документ (дату та номер документа, назву відправника та отримувача, підпис та печатку юридичної особи тощо). Тобто, у надісланих позивачем листах наявні достатні ознаки їх приналежності відповідачу, як стороні договору. Також, відповідно до п. 2.5 Постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом. Таким чином, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань. Водночас, відповідачем жодним чином не спростовано порушення ним свого обов'язку з поставки товару.

Позивач надав суду письмові пояснення , в яких зазначив: 20.09.2013 року міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» (далі позивач) уклав з переможцем конкурсних відкритих торгів товариством з обмеженою відповідальністю «АССА ГРУШІ» (далі відповідачем) договір № 2009/2. Відповідно до предмету договору, відповідач повинен був поставити продукцію, визначену у тендерній документації. Позивач зобов'язаний був прийняти та оплатити продукцію. Ціна договору на момент його укладення складала 3 0013 грн. 87 коп. Відповідно до п. 6.1 термін поставки продукції визначено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною зазначеного договору, а саме, протягом 2013 року, в термін 10-ти календарних днів після направлення письмової заявки про готовність прийняти продукцію. Тобто, термін поставки з 06 листопада 2013 року по 15.11.2013 року Заявку про готовність прийняти поставку позивач направив на факс № 061-270-32-20, 061-220-90-72 та поштову адресу: 69035, Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 19. Зазначені номери та адреси були надані відповідачем інформаційною довідкою, що є додатком № 5 до тендерної документації. Відправлення письмової заявки підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції. Проте, відповідач не виконало свої зобов'язання в частині поставки продукції, у зв'язку з чим позивач нарахував штрафні санкції у відповідності до п. 8.2 договору. Щодо зазначеної у п. 8.2 договору додаткової угоди, позивач повідомляє, що дане словосполучення є опечаткою. Малася на увазі не додаткова угода, а додаток № 1 до договору. Отже, період, за який розраховується штраф: з 16 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року (останній день дії договору) та складає 46 календарних днів. В грошовому виразі штраф складає 13806 грн. 44 коп. Відповідач отримав письмову заявку та відповіло позивачу листами від 20.11.2013 року (вих. № 2011) та від 11.12.2013 року ( вих. № 1112), в яких повідомив про неможливість виконання поставки у зв'язку з відсутністю коштів та просив не нараховувати штрафних санкцій. 13 грудня 2013 року позивач направив відповідачу претензію від 12.12.2013 року № 8131 про необхідність сплати штрафних санкцій. Відповіді на претензію позивачем отримано не було. Позов прокурора Жовтневого району позивач підтримує. Заяву про збільшення позовних вимог позивач отримав, згодний.

Позивач надав суду письмові пояснення від 16.12.2014р ., де вказав наступне: позивач надав суду до матеріалів справи витяг з роздруківки вихідних дзвінків з приймальної МКП «ОСНОВАНІЄ» за листопад 2013 року. В зазначеному витязі наявні вихідні дзвінки на номери Відповідача, які надані ним в інформаційній довідці до тендерної документації. Телефонний № 228-82-30 є телефоном приймальної та одночасно факсом підприємства. У витязі наявні вихідні дзвінки/факси з тел. № 228-82-30 від 04.11.2013 року на № 220-90-72, від 05.11.2013 року о 08-53 на № 270-97-16, саме на цей тел. № було відправлено письмову заявку про готовність прийняти поставку товару за договором, від 05.11.2013 року о 10-46 на № 270-97-16. Окрім того позивач надав докази направлення (скріншот) цієї роздруківки на підприємство від телеоператора ТОВ «Голден Телеком», що є підрозділом Компанії «Київстар Україна». З ТОВ «Голден Телеком» та МКП «ОСНОВАНІЄ» укладено договір на надання послуг міського, міжміського зв'язку та надання мобільного корпоративного зв'язку.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву , в яких вважає вимоги, викладені в позовній заяві, незаконними та необґрунтованими, з наступного: 20.09.2013р. між позивачем і відповідачем укладено договір поставки товару № 2009/2. Відповідно до п. 6.1 договору, поставку товару (перфоратор Hitachi DH24PC3 14 одиниць на суму 3 0013 грн. 87 коп.) відповідач повинен був здійснити протягом 2013 року, 10-ти календарних днів після відправлення письмової заявки замовником. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Письмову заявку на поставку товару позивач відповідачу не направляв, ніякої заявки від позивача відповідач по справі не отримував. Докази у спростування даного факту відсутні. Лист № 1112 від 11.12.2013р. не є доказом отримання заявки. У даному листі відсутні будь-які посилання на отримані від позивача листи. Лист №1112 є лише інформуванням позивача про фінансові труднощі відповідача. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Таким чином, враховуючи, що строк виконання зобов'язання для відповідача не наступав, останній не може бути притягнутий до відповідальності за його невиконання. На підставі вищевикладеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Також, відповідач надав суду клопотання, в якому просить у разі відмови у задоволені позову, стягнути з позивача на користь відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 2 500 грн.

Клопотання відповідача було прийнято судом.

Відповідач надав суду письмові пояснення від 15.12.2014р. , в яких зазначив наступне: Лист № 1112 від 11.12.2013р. не тільки не є доказом отримання заявки, а взагалі не є належним доказом по справі. Як зазначено позивачем, лист № 1112 було отримано електронною поштою. По-перше, у даному листі відсутні будь-які посилання на отримані від позивача будь-які документи. По-друге, основні правові засади електронного документообігу в Україні, у тому числі в сфері договірних відносин, визначаються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". Відповідно до ст.ст. 5.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа: обов'язків реквізит електронного документа - це обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Статтею 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часом надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронною документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Враховуючи, що лист № 1112 не містить обов'язкового реквізиту електронного документа - електронного підпису, враховуючи відсутність підтвердження про факт його одержання, він не може бути підставою для його обліку і не мас юридичної сили. Аналогічна позиція міститься із Постанові ВГСУ від 02.04.2013р. по справі № 5008/587/2012. Що стосується журналу реєстрації вихідної кореспонденції (внутрішній документ позивача), зазначений журнал обліку вихідної кореспонденції підтверджує лише факт саме реєстрації вихідної кореспонденції, однак не є доказом направлення або отримання відповідачем по справі будь-яких листів. Поштові відмітки на документі відсутні. Письмову заявку на поставку товару позивач відповідачу не направляв, ніякої заявки від позивача відповідач по справі не отримував. Докази у спростування даного факту відсутні. До речі, як зазначено у інформаційному листі ВГСУ№01-08/208 від 13.04.2008р. «Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», «Зокрема, незмінною залишається правова позиція Вищого господарського суду України, згідно з якою: п.2.1 Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек. поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та іншого». Таким чином, враховуючи не доведення позивачем належними та допустимими доказами тих обставин, на які він покликається як на підставу своїх вимог, відповідач просить в позові відмовити.

Розгляд справи відкладався.

16.12.2014р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав :

20.09.2013 року між відповідачем (учасником за договором) та позивачем (замовником за договором) був укладений договір № 2009/2, з додатком (надалі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору, відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а позивач - прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, а саме: 28.24.1 - Інструмент електромеханічний для роботи однією рукою; інструмент ручний портативний із силовим урухомлювачем/приводом, інший : (лот № 1 - Перфоратор Bosch GBH2-28 DFV L-BOXX або еквівалент), а саме: 28.24.1 - Інструмент електромеханічний для роботи однією рукою; інструмент ручний портативний із силовим урухомлювачем/приводом, інший: (лот № 1 - Перфоратор Hitachi DH24PC3) у кількості 14 (чотирнадцять) одиниць.

За умовами п. 2.1 договору, ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Згідно п. 2.2 договору, ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, загальна сума договору на момент його укладання становить 30 013 (тридцять тисяч тринадцять) грн. 87 коп. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 5 002 грн. 31 коп., ціна за одиницю - 2 143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 84 коп. (з ПДВ).

Умовами п. 6.1 договору сторони погодили, що термін поставки товару вказується у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а саме: протягом 2013 року, 10-ти календарних днів після відправлення письмової заявки позивачем.

На виконання умов договору сторонами, того ж дня, 20.09.2013 року було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1, якою було погоджено найменування, код, кількість одиниць, ціна та термін поставки товару на загальну суму 30 013 грн. 87 коп. (ар. с. 15).

Зокрема, зо умовами додатку № 1 до договору, термін поставки товару по договору - 2013р. протягом 10 (десяти) календарних днів після відправлення письмової заявки позивачем.

В договорі сторони чітко не визначили, яким чином повинна бути направлена заявка відповідачу, а тому позивач не був позбавлений права направити цю заявку як поштою, так і факсом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу письмову заявку за вих. № 6825/05 від 04.11.2013 року про готовність з 04.11.2013 року прийняти погоджений сторонами у додатку № 1 до договору товар (ар. с. 16). Вказана заявка була направлена позивачем відповідачу поштою та факсом, що підтверджується реєстром відправлення кореспонденції №345/1 від 05.11.2013р., витягом з електронного журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2013р. В якості доказу направлення позивачем вказаної заявці факсом позивач надав витяг з роздруківки вихідних дзвінків з приймальної МКП "Основаніє", наданий йому ТОВ "Голден Телеком". З вказаного витягу вбачається, що 04.11.2013р. та 05.11.2013р. з телефонів позивача на телефони відповідача дійсно здійснювались три дзвінка , які можуть підтверджувати факт направлення позивачем відповідачу заявці факсом.

Таким чином, позивач підтвердив факт направлення відповідачу заявки поштою та факсом.

Крім цього, позивач, в якості доказів отримання відповідачем заявки, надав суду листи відповідача № 2512 від 25.12.2013р., вих. №2011 від 20.11.2013р. та № 1112 від 11.12.2013 року, в яких відповідач прямо посилається на спірний договір та на заявку № 6825/05 від 04.11.2013 року.

Але, керівник ТОВ „АССА-ГРУПП" - Сачук О.В. в судовому засіданні пояснив, що він заявку позивача не отримував та сумнівається, що підпис на листах вих. №2011 від 20.11.2013р. та № 1112 від 11.12.2013р. належить саме йому, та не впевнений в тому, що листи № 2512 від 25.12.2013р., вих. №2011 від 20.11.2013р. та № 1112 від 11.12.2013р. дійсно направлялись позивачу.

Слід вказати, що на листі відповідача № 2512 від 25.12.2013р., якій відповідач надіслав позивачу по факсу на факсовському паперу, на верхній частині листа зазначено "від кого: 0612709716 ". 0612709716 - це номер телефону відповідача, який також вказаний на Інформаційній довідці відповідача ( додаток № 5) , якій він надавав на конкурсні торги.

Прокурор та позивач не довели суду факт направлення відповідачем позивачу листів вих. №2011 від 20.11.2013р. та № 1112 від 11.12.2013 року, оскільки вони направлялись, зі слів представника позивача, електронною поштою. Також прокурор та позивач не довели суду, що підпис на цих листах належить саме керівнику ТОВ „АССА-ГРУПП" - Сачук О.В.

16.12.2013р. відповідачу була вручена претензія позивача №8131805 від 12.12.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення .

В зазначеній претензії позивач також вказує на те, що відповідачу була направлена заявка. Але, відповідач ніяких заперечень на вказану претензію позивачу не надав.

З урахуванням того, що позивач відправив письмову заявку на товар відповідачу 4 та 5 липня 2013р., відповідач, з урахуванням вимог п. 6.1 договору, мав здійснити поставку товару позивачу у строк по 15.11.2013р. включно.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач товар позивачу не поставив, штраф за не поставку товару позивачу не оплатив.

За таких обставин, вимоги прокурора в інтересах позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 13 806 грн. 38 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Штраф в сумі 0,06 грн. (шість копійок) прокурор та позивач просять стягнути з відповідача безпідставно, а тому в цієї частині в позові слід відмовити.

Заперечення відповідача не приймаються судом на підставі викладеного.

Судові витрати покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АССА-ГРУПП" (вул. Сталеварів, буд. 19, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 33795046) на користь Міського комунального підприємства „Основаніє" (вул. Українська, буд. 29-а, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 20485152; на рахунок № 26004055710117 у Філії „Запорізьке РУ" ПАТ КБ „Приватбанк", МФО 313399) штраф в сумі 13 806 грн. 38 коп. Надати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АССА-ГРУПП" (вул. Сталеварів, буд. 19, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 33795046) на користь Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) судовий збір в сумі 1 826 грн. 81 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено: 16.12.2014р.

Суддя Л.С. Місюра