Ухвала

від 24.11.2014 по справі 2а-14600/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/800/55206/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 2а-14600/11/1370

за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 02.02.2012 року №0000081721 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 15 325, 65 грн., з яких основний платіж 13 154, 37 грн., штрафна фінансова санкція 2 171, 28 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Львівтекс» Датської компанії «Грін Коттон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, відповідачем складено акт від 17.11.2011 року №4096/23-209/31659013, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: - пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 88, 50 грн.; - п. 3.4. ст. 3, п.п. 4.2.1, 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8 769, 58 грн.; - пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 384, 79 грн.

На підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги 02.02.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» №0000081721, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 15 436, 27 грн., у тому числі основний платіж - 13 242, 87 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2 193, 40 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

В силу пп. 4.2.1 та 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. «а» п. 171.2. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно із пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

В силу пп. 164.2.11 та пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 здійснювались господарські операції на суму 74 541, 47 грн., що підтверджується карткою рахунку.

У періоді, що перевірявся, позивач списував дебіторську заборгованість як безнадійну за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», однак встановлено, що позивач у відносинах із даною фізичною особою - підприємцем не є податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб та не зобов'язаний сплачувати вказаний податок від імені та за рахунок свого контрагента.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність тверджень відповідача щодо неперерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 13 154, 37 грн. та застосування за вказане порушення фінансових санкцій в сумі 2 171 28 грн., відтак позовні вимоги в цій частині задоволено обґрунтовано.

Разом з тим, щодо встановленого в акті перевірки порушення щодо несплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 88, 50 грн. з суми доходу, виплаченого на користь ОСОБА_5, судами встановлено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дотримання вказаних норм Податкового кодексу України, а тому у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 2а-14600/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук