Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/23529/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23529/14 01.12.14 За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія»

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Телицька В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Шендрик К.О. (представник за довіреністю);

від прокуратури - Кузьміна К.Г. (посвідчення № 028404).

СУТЬ СПОРУ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (далі - Відповідач) про внесення зміни до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з товариством з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.08.2005 за № 63-6-00275 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції: «п. 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки».

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що спірний пункт договору підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення розміру орендної плати у зв'язку з прийняттям Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України».

Представником Позивача позицію прокуратури повністю підтримано.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відсутня згода сторін на внесення змін в спірний пункт договору, а зміна процентної ставки в імперативному розмірі за волею однієї зі сторін не допускається, та при цьому зазначає, що посилання прокуратури на рішення КМР щодо зміни розмірів орендної плати є безпідставним, оскільки до повноважень КМР не входить визначення розмірів орендної плати за землю. Відповідач також заперечує наявність між сторонами спору про внесення змін в пункт договору, оскільки до нього з відповідною пропозицією до подачі до суду позову не звертались.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 343/1553 вирішено передати Відповідачу в довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки, загальною площею 36,71 га для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд майнового комплексу на вул. Зрошувальній, 3, 5 в Дарницькому районі міста Києва.

На підставі вказаного рішення 20.07.2005 між Позивачем (орендодавець) та Відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди земельних ділянок (далі - Договір), нотаріально посвідчений 20.07.2005 Державним нотаріусом Першої КДНК за № 17-3434, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації за № 63-6-00275 від 14.12.2007.

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим Договором.

Виконання Позивачем умов Договору, передача Відповідачу в оренду визначених Договором земельних ділянок та фактичне користування ними Відповідачем визнається обома сторонами, натомість спір у справі виник у зв'язку з ініціативою Позивача внести зміни в розмір орендної плати за Договором.

Так, за умовами п. 2.2 Договору, відповідно до витягів з технічної документації №Ю-29820/2004, №Ю-29819/2004, №Ю-29822/2004, №Ю-29823/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2004 №1447, 1448, 1449, 1450 відповідно, нормативна грошова оцінка Земельних ділянок становить 54707909 (п'ятдесят чотири мільйони сімсот сім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 19 коп., 621381 (шістсот двадцять одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 74 коп., 635794 (шістсот тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 89 коп., 563178 (п'ятсот шістдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 10 коп.

Договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 4.3 Договору, розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 4.7 Договору, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік.

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

На момент укладання Договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З метою приведення Договору у відповідність до вимог законодавства щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 Київською міською радою було прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та на орендарів, зокрема, на Відповідача, поклав обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок, а отже і до спірного Договору.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. У розумінні ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ст. 652 ЦК України договір може бути змінено, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Нормами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Та якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

У пунктах 2.18, 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» також викладено правових висновок, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Пленум Вищого господарського суду України також наголошує, що судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому, надсилання Відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком Позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Аналогічної позиції додержується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.10.2014 року по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» в судовому порядку не скасовано, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

Згідно ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, з наданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформації вбачається, що вихідна кореспонденція реєструвалася Департаментом в системі електронного документообігу АСКОД, а паперова форма документообігу вхідної та вихідної кореспонденції не ведеться. Тому лист-повідомлення Відповідача про прийняття Київською міською радою рішення від 28.02.2013 № 80/9146 в системі електронного документообігу АСКОД зареєстровано 19.06.2013 за № 05704-12952, на підтвердження чого до матеріалів справи додано відповідну роздруковану картку реєстрації вихідного документа, та цей же лист направлявся адресату простою кореспонденцією.

Відповідачем, натомість, отримання даного листа не спростовано належними засобами доказування.

І також на дату прийняття даного рішення Відповідачем не надано суду доказів внесення змін до п. 4.2 Договору, що свідчить про невиконання обов'язку щодо оформлення внесення змін до Договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 80/9146.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо порушення інтересів держави в межах даного спору, що стали підставою для подання даного позову Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора, та право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати її функції у спірних правовідносинах є Київська міська рада, інтереси якої полягають у необхідності наповнення місцевого бюджету шляхом отримання орендної плати за землю у обсягах встановлених нормами законодавства в адміністративних межах м. Київ.

Отже, з огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір (1218 грн. за немайнову вимогу про внесення змін до договору), від сплати якого прокурор у встановленому законом порядку звільнений, стягується з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Внести зміни в п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) з товариством з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, кімната 205; ідентифікаційний код 32203226), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.08.2005 за № 63-6-00275 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції: «п. 4.2 Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, кімната 205; ідентифікаційний код 32203226) в дохід Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2014

Суддя Сташків Р.Б.