Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/23529/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/23529/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Сибіги О.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" на постановувід 10.02.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/23529/14 за позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки, за участю представників: Генпрокуратури - Гудименко Ю.В. позивача - відповідача -Телицька В.А. Шендрик К.О. ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/23529/14 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Куксова В.В., Станіка С.Р.), задоволені позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Внесено зміни в п.4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем і відповідачем, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.08.2005 за №63-6-00275 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції: "п. 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.58 Конституції України, ст. ст. 1, 14, 651 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій: не врахували дію норм, які встановлюють диспозитивність між сторонами договору оренди; застосували до спірних правовідносин норми, які не мають зворотної дії і часі; не звернули увагу, що Київська міська рада є органом місцевого самоврядування та до її повноважень не входить визначення розмірів орендної плати за землю; розглянули справу за відсутності доказів порушеного права позивача.

Відзив на касаційну скаргу не находив.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.04.2015 №03-05/652, у зв'язку з хворобою судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.06.2004 Київською міською радою прийнято рішення №343/1553 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" земельних ділянок для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд майнового комплексу на вул. Зрошувальній, 3, 5 у Дарницькому районі м. Києва", на підставі якого між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" (орендар) 20.07.2005 укладено договір, нотаріально посвідчений 20.07.2005 Державним нотаріусом Першої КДНК за №17-3434 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації за №63-6-00275 від 03.08.2005, за умовами якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, визначені цим договором (п.1.1 договору); об'єктом оренди є земельні ділянки на вул. Зрошувальній, 3, 5 в Дарницькому районі м. Києва, розміром: земельна ділянка №1 - 353864кв.м, земельна ділянка №2 - 4613кв.м, земельна ділянка №3 - 4720кв.м, земельна ділянка №4 - 4088кв.м, кадастрові номери 8000000000:63:324:0004; 8000000000:63:324:0110; 8000000000:63:324:0117; 8000000000:63:324:0124 (п.2.1 договору); відповідно до витягів з технічної документації №Ю-29820/2004, №Ю-29819/2004, №Ю-29822/2004, №Ю-29823/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2004 №№1447, 1448, 1449, 1450 відповідно, нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 54707909,19 грн., 621381,74 грн., 635794,89 грн., 563178,10 грн. відповідно )п.2.2 договору); річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від їх нормативної грошової оцінки (п.4.2 договору); розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (п. 4.3 договору); зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та їх індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (п.4.4 договору); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік (п. 4.7 договору).

28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (п.1 рішення); орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до даного рішення, зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (п.2 рішення); Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано проінформувати про прийняття цього рішення(п.3 рішення).

На виконання рішення Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів на адресу Товариства з обмеженою відповідальність "Централізована енергопостачальна компанія" 19.06.2013 направлено лист №05704-12952, яким повідомлено про прийняття рішення про внесення змін до укладеного договору оренди земельних ділянок, одночасно запропоновано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договору оренди.

Втім, оскільки відповідні зміни до договору сторонами не внесені, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме до п.4.2 договору, оскільки вважає, що спірний пункт договору підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема, до вимог пп. 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати у разі законодавчої зміни її граничного розміру; на дату прийняття даного рішення відповідачем не надано суду доказів погодження внесення змін до п.4.2 договору, що свідчить про наявність підстав для внесення змін до договору оренди з метою приведення його істотних умов у відповідність до вимог законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року за № 309-VI внесено зміни до ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви, прийняття рішення судом першої інстанції та постанови апеляційною інстанцією) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - З відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, встановлення нормою ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін, про що також зазначено у п. 4.3 договору, відповідно до якого розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Київська міськрада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, оскільки нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом , а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тобто, встановлюється уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування і не може бути меншої, ніж визначено діючим законодавством, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що встановлення державою граничного мінімуму розміру орендної плати за землю не залежить від волевиявлення сторін договору, а є способом регулювання державою плати за землю, відтак є підставою для перегляду розміру орендної плати, визначеної умовами договору, враховуючи, що рішення Київської міськради №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" є чинним та загальнообов'язковим на відповідній території.

Твердження скаржника , що судами попередніх інстанцій проігноровано ст.58 Конституції України та застосовано до спірних відносин, що виникли раніше, норми права, які виникли пізніше та які не мають зворотної дії у часі, відхиляються колегією суддів, оскільки, як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів справи, сторони у договорі оренди передбачили можливість перегляду розміру орендної плати у випадках, передбачених законом.

Також, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність доказів наявності спору між сторонами договору (не дотримано передумов звернення до суду за захистом порушеного права), оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявлення суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином, надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору є виключним правом, а не обов'язком позивача. Одночасно, керуючись ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.2 Господарського процесуального кодексу прокурор звернувся з позовною заявою, в якій самостійно визначив, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/23529/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.М.Сибіга