Рішення

від 16.12.2014 по справі 927/1612/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

.

16 грудня 2014 року справа № 927/1612/14

Позивач: ОСОБА_1

АДРЕСА_3

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвіл"

АДРЕСА_4

Відповідач 2: Чернігівське міське управління юстиції

14030 м. Чернігів, вул. Шевченко, 118

Предмет спору: про визнання недійсними змін до статуту, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 адвокат (після перерви не з"яився)

від 1 відповідача: ОСОБА_4 адвокат

від 2 відповідача: Удянська Я.М. д. 2-05/57 від 10.02.2014

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 27.11.2014 р. перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про визнання недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл", затверджених загальними зборами учасників товариства 24.12.2012 р., шляхом викладення статуту товариства у новій редакції; визнання недійсною та скасування реєстрації змін до статуту товариства, затверджених загальними зборами учасників товариства 24.12.2012 р. шляхом викладення статуту у новій редакції.

Відповідач 1 у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог.

Відповідачем 2 надано відзив на позов, в якому сформовано позицію по частині вимог про визнання недійсною та скасуванню державної реєстрації з посиланням на п.8 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року, зазначено що предмет спору є скасування реєстрації як реєстраційної дії, а тому позов не підвідомчий господарським судам.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.11.2014 р. було залучено в якості відповідача Чернігівське міське управління юстиції та відкладено розгляд справи, припинено провадження у справі за позовом до 2 відповідача - Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції.

Позивачем надано письмові пояснення в яких зазначив, що не був присутній на зборах, зазначив, що нова редакція статуту ним не підписувалась, даний документ не враховував змін, які відбулись у складі учасників та зміни розміру часток в статутному капіталі товариства в зв'язку з продажем ОСОБА_6 позивачу частки в статутному капіталі товариства на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2008 р.

Відповідачем 1 надано письмові пояснення, в яких зазначив що участь учасника у зборах учасників це його право, а не обов'язок, позивач наданим правом не скористався та не приймав участі в загальних зборах 24.12.2012 р. На зборах учасників від 24.12.2012 р. прийняли участь учасники які володіють в сукупності 65 % голосів. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про господарські товариства» та п. 14.1, 14.2 статуту від 04.12.2002 р. внесення змін до статуту вважається прийнятим якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності біль як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. Законодавством встановлено дві суттєві умови які мають бути дотримані учасниками товариства при проведенні загальних зборів та прийнятті ними рішень щодо внесення змін до статуту товариства: збори є повноважними за умови наявності кворуму, за присутності учасників що володіють у сукупності більш як 60 % голосів, рішення щодо затвердження нової редакції статуту приймається учасниками, що володіють більш як 50 % загальної кількості голосів учасників. Законодавством не визначено залежності дії пов'язаної з підписанням статуту від участі в зборах. Учасник який не використав своє корпоративне право прийняти участь у зборах законодавством не зобов'язаний підписувати установчі документи у такий спосіб як за окремими вимогами зборів чи решти учасників.

Відповідачем 1 подано клопотання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката та просить стягнути з позивача 4000 грн. оплачених послуг.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 04.12.2002 р. № 455-р. Відповідно до установчого договору учасниками товариства є ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6

Відповідно до п. 4.2 установчого договору частки учасників у статутному фонді становлять: ОСОБА_1 - 8050,00 грн., що становить 35 % статутного фонду, ОСОБА_7 - 11500,00 грн., що становить 50 % статутного фонду, ОСОБА_6 - 3450,00 грн., що становить - 15 % статутного фонду.

24.12.2012 р. проведено загальні збори учасників товариства, про що складено протокол № 1. На зборах присутні ОСОБА_7 - 50 %, ОСОБА_6 - 15 %. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений у відповідності до положень п. 16.4 статуту товариства, не з'явився.

На порядок денний зборів винесено наступні питання:

1. Про затвердження нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл».

2. Звіт директора товариства про фінансово-господарську діяльність товариства.

3. Обрання директора товариства.

4. Повноваження директора товариства на час проведення Державної реєстрації змін до установчих документів.

На зборах вирішено: по першому питанню - затвердити нову редакцію статуту; по другому питанню - перенести розгляд даного питання на інший термін, про що повідомити учасників товариства завчасно у відповідності до вимог законодавства; по третьому питанню - визнати роботу директора ОСОБА_1 незадовільною, звільнити його з посади директора товариства за перевищення своїх посадових повноважень, виключити відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як підписанта і обрати (прийняти) на посаду директора товариства особу з числа учасників товариства ОСОБА_7, по четвертому питанню - уповноважити ОСОБА_7 провести заходи щодо державної реєстрації змін у державних органах держреєстрації та у відповідних державних органах та фондах, представляти інтереси товариства в нотаріальних конторах та особисто підписати всі необхідні документи пов'язані з внесенням змін до державного реєстру юридичних осіб.

Відповідно до Реєстрації учасників товариства для участі в загальних зборах учасників 24.12.2012 р., документ що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів для участі у зборах зареєструвались ОСОБА_7, ОСОБА_6 Відповідно до ст. 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», п. 15.1 статуту товариства «Гудвіл» зареєстровані учасники товариства, які володіють у сукупності 60 % голосів. Збори є повноважними приймати рішення.

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (нова редакція) затверджений загальними зборами учасників протокол № 1 від 24.12.2012 р. та державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 27.12.2012 р. Статут підписаний учасниками товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» заповнена ОСОБА_7 26.12.2012 р.

Предметом розгляду у справі 927/84/13-г господарського суду Чернігівської області були вимоги ОСОБА_1 до товариства про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства проведених 24.12.12 року, рішення по яких були оформлені протоколом №1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. по справі 927/84/13-г за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» про визнання недійсним рішення загальних зборів від 24.12.2012 р., оформлене протоколом № 1 рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013 р. скасовано, в позові відмовлено повністю. В постанові зазначено що оскільки відповідно до «Реєстрації учасників відповідача для участі в загальних зборах учасників від 24.12.2012 р.» на зборах зареєструвались учасники, які володіють в сукупності 65 % голосів, збори є повноважними.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 р. по справі 927/84/13-г постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. залишено без змін.

Таким чином, на момент розгляду справи, рішення загальних зборів учасників товариства , проведені учасниками товариства 24.12.2012 року, є чинними.

В Постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. по справі 927/84/13-г судом встановлено, що

07.10.2008р. між ОСОБА_6 (продавець за договором) та ОСОБА_1 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №8845 (далі - Договір купівлі-продажу частки). За умовами вказаного договору продавець передає у власність, а покупець приймає 15% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених договором.Відповідно до п. 2.1 укладеного Договору сторони встановили, що право власності на предмет Договору (частка в статутному капіталі Відповідача в розмірі - 15 %) переходить від продавця (ОСОБА_6.) до покупця (ОСОБА_1.) після повного розрахунку та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Відповідача.Таким чином, умовами Договору від 07.10.2008 року сторони встановили дві суттєві обставини, за настанням яких покупець (позивач) набуває права власності на предмет Договору (частку в статутному капіталі відповідача в розмірі - 15 %). Окрім того, судом зазначено, що в зв'язку з тим, що обставини визначені в п. 2.1. Договору від 07.10.2008 року не настали, обсяг прав та обов'язків ОСОБА_6, як учасника відповідача, не зменшились, а залишились в розмірі 15 % частки в статутному капіталі відповідача. За таких умов, до моменту внесення змін до установчих документів та подальшої реєстрації таких змін в державному реєстрі, ОСОБА_6 є учасником відповідача з обсягом прав та обов'язків, які обумовлені його статусом як учасника, у відповідності до положень Статуту відповідача та чинного законодавства України.

Як вбачається з умов пункту 5.1 договору, сторони договору не визначили чітко момент переходу частки від однієї особи до іншої, а самостійно, на свій розсуд, визначили момент з якого покупець (позивач) стає по відношенню до відповідача його учасником в розмірі придбаної частки. За змістом цієї умови та за змістом умови п. 2.1. Договору від 07.10.2008 року, покупець (позивач) став учасником товариства в розмірі придбаної частки без належного набуття права власності на таку частку, а саме без належного права володіти, користуватись, розпоряджатись придбаною часткою. Таким чином позивач не набув прав та обов'язків визначених установчими документами відповідача та законодавством України. При цьому, за умовами п. 4.1. Договору від 07.10.2008 року, обсяг прав та обов'язків продавця (ОСОБА_6.) та його статус, як учасника відповідача, залишився незмінним.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.07.2012 р. по справі 5028/8/11/2012 за позовом ОСОБА_7 до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» про визнання загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл", проведених 25.10.2011р. відповідачем-1 та відповідачем-2, неправомочними; визнання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл", оформлених протоколом №5 від 25.10.2011р., недійсними; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Гудвіл", проведеної державним реєстратором 25.10.2011р. за №10641050005005327; позов задоволено частково, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" від 25 жовтня 2011р., в решті позову відмовлено. Рішення у справі 5028/8/11/2012 набрало законної сили 09.10.2012 року.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на момент проведення загальних зборів 24.12.2012 року чинним був Статут товариства, зареєстрований 04.12.2002 року за №455-р, з урахуванням Установчого договору, відповідно до якого учасниками товариства з відповідними частками є ОСОБА_1 35%, ОСОБА_750%, ОСОБА_615% .

Відповідно до ст.145 ЦК України, ст..58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства є загальні збори його учасників. При цьому, вищий орган товариства - загальні збори є волеутворючим органом товариства, який наділений певними повноваженнями за приписами законодавства та умов статутних документів та вправі здійснювати свої цивільні права у межах, наданих йому актами цивільного законодавства.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 року ,відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону «Про господарські товариства»).

Згідно ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства.

Приписами ст..11 Закону України «Про господарські товариства» до обов'язків учасника товариства віднесено виконання рішення загальних зборів та інших органів управління товариства. Аналогічна умова зазначена в п.7.1. Статуту товариства в редакції 2002 року.

При цьому, судом враховується та обставина, що не прийняття позивачем участі у загальних зборах товариства 24.12.2012 року, не використання позивачем права на участь у загальних зборах, не впливає на результат прийнятих учасниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішень 24.12.2012 року. Окрім того, відсутність фіксації частки позивача в розмірі 50%, з урахуванням договору купівлі-продажу частки від 07.10.2008 року, при прийнятті рішень на загальних зборах 24.12.2012 року, та як наслідок в новій редакції Статуту товариства, не впливає на корпоративні права позивача, оскільки до порядку денного загальних зборів таке питання не вносилось, а тому й не могло бути вирішено. Наразі, скликання та проведення учасниками товариства загальних зборів може врегулювати таку фіксацію за позивачем частки в статутному капіталі товариства, однак для цього потрібне волевиявлення як самого позивача так й інших учасників товариства.

Окрім того, суд зауважує, що відновлення корпоративних прав позивача, при розгляді даного предмету позову про визнання недійсним нової редакції Статуту товариства, шляхом фіксації його частки у розмірі 50% у товаристві не відбудеться, оскільки редакція Статуту 2002 року та установчого договору 2002 року не збільшить частку позивача до розміру 50% , так як Установчим договором частка позивача зафіксована в розмірі 35%.

Враховуючи такі приписи законодавства, зазначені обставини та те, що загальні збори товариства від 24.12.2012 року недійсними не визнані, є чинними, а тому відсутність підпису позивача на примірнику Статуту не може бути належною, обґрунтованою обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача. При цьому, загальні умови, які викладені по тексту нової редакції Статуту відповідають чинному законодавству та не порушують корпоративних прав позивача.

Враховуючи обґрунтування заявленого позову в цій частині, слід зазначити, що Статут товариства в редакції 2002 року містить у п.17.7 право директора без обмежень розпоряджатись майном товариства (крім основних засобів), рішення про відчуження у будь-який спосіб основних засобів товариства приймають збори учасників товариства. Оспорюваний позивачем Статут в новій редакції 2012 року п.9.17 містить повноваження директора щодо самостійного здійснення правочинів (укладення угод, договорів, контрактів) про відчуження (передачу в заставу, іпотеку майна) товариства на суму, що становить не більше 50% вартості майна товариства. При цьому в п.9.4. нової редакції статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено затвердження договорів на відчуження (заставу) майна товариства укладених на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства.

Приписами ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Таким чином, законодавством чітко не визначено розмір суми чи її відсоткових визначень від вартості майна в товаристві, а передбачає таке визначення рішеннями загальних зборів, що й було вчинено учасниками товариства 24.12.2012 року.

З приписів ст.167 ГК України вбачається, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами, а тому

прийняття більшістю учасників товариства таких умов Статуту не порушує корпоративні права позивача, який не скористався правом участі на загальних зборах 24.12.2012 року.

Листом від 17.07.2013 р. учасник товариства ОСОБА_7 повідомив учасникам ОСОБА_1 та ОСОБА_6 що не має можливості бути присутнім на загальних зборах 22.07.2013 р. які запропонував провести ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_4. Дана дата не погоджувалась з іншими учасниками товариства. Крім того пропонує провести загальні збори 25.08.2013 р. о 10:00 год. за адресою 14000 АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 листом повідомив ОСОБА_7 про погодження перенесення дати проведення загальних зборів учасників товариства. Вважає провести збори за місцем реєстрації товариства «Гудвіл».

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було подано до Реєстраційної служби Чернігівського МУЮ заяву від 22.07.2013 р. про попередження реєстраторів про можливість подання в період з 22.07.2013 р. по 25.08.2013 р. на реєстрацію учасником товариства «Гудвіл» ОСОБА_1 підроблених установчих документів.

ОСОБА_1 листом повідомив ОСОБА_7 про проведення 18.11.2013 р. о 10:00 год. позачергових загальних зборів учасників товариства за адресою АДРЕСА_4. Наведено перелік питань згідно з порядком денним: 1. Внесення змін до статуту товариства в зв'язку з відчуженням своєї частки в статутному капіталі товариства учасником ОСОБА_6 іншому учаснику ОСОБА_1 2. Поновлення ОСОБА_1 на посаді директора товариства «Гудвіл» згідно виконавчого листа № 750/1186/13-ц, виданого 26.03.2013 р. Деснянським районним судом м. Чернігова. Даний лист відправлено 14.10.2013 р. цінним листом з описом вкладення.

11.11.2014 р. учасник товариства ОСОБА_7 повідомив учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про перенесення позачергових загальних зборів з 24.11.2014 р. на більш пізній строк в зв'язку з сімейними обставинами ОСОБА_6

ОСОБА_1 листом від 30.10.2014 р. повідомив ОСОБА_7 та ТОВ «Гудвіл» що 20.10.2014 р. ОСОБА_7 було направлено йому повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства «Гудвіл», які відбудуться 24.11.2014 р. В даному листі ОСОБА_1 вимагав включити до порядку денного наступні питання: 1. Щодо виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.03.2013 р. у справі № 750/1186/13-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора товариства «Гудвіл»; 4. Щодо змін у складі учасників ТОВ «Гудвіл» та розміру часток у статутному капіталі товариства. Пункт 1 запропонованого ОСОБА_7 порядку денного викласти під № 2. Пункт 2 запропонованого ОСОБА_7 порядку денного викласти від № 3. Пункт 3 запропонованого ОСОБА_7 порядку денного викласти під № 5. Пункт 4 запропонованого ОСОБА_7 порядку денного викласти під № 6. Також просив повідомити про місце і час коли можливо ознайомитись з документами внесеними до порядку денного зборів.

Наявні в матеріалах справи листування учасників товариства, які описані вище, свідчать про використання учасниками прав на скликання та проведення зборів, в т.ч. направлені на ініціацію врегулювання питання фіксації частки позивача у статутному капіталі товариства. При цьому судом не досліджується факт проведення загальних зборів зазначених в листах учасників , оскільки такі обставини не впливають на оцінку факту відповідності нової редакції статуту на корпоративні права позивача.

П.4.3. Рекомендацій Вищий господарський суд від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що ст. 1 ГПК надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тому якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з невідповідністю змісту установчих документів закону або недотриманням закону під час їх прийняття, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів товариства або їх окремих положень недійсними.

З урахуванням всього вище описаного, суд приходить до висновку про відсутність порушень корпоративних прав позивача внесеними змінами до статуту товариства та викладення його в новій редакції, факт підписання статуту двома учасниками також не порушує права позивача, оскільки останній не виключений з числа учасників товариства, зазначена по тексту нової редакції статуту частка позивача відповідає дійсності та позивач не позбавлений права підписання примірника статуту, відсутності одночасної наявності таких умов нової редакції Статуту як невідповідність вимогам законодавства, неможливість усунення порушень та порушення прав чи інтересів позивача положеннями нової редакції Статуту, про що зазначається в п.13 Постанови пленуму ВСУ України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині визнання недійсними змін до статуту товариства, що прийняті та затверджені рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012 року, шляхом викладення Статуту в новій редакції не є обґрунтованими й задоволенню не підлягають.

А тому в позові в цій частині вимог має бути відмовлено.

Предметом частини заявлених вимог є визнання недійсною та скасування реєстрації змін до статуту товариства, затверджених загальними зборами учасників товариства 24.12.2012 р. шляхом викладення статуту у новій редакції. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги ст.8,29 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», подання державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача - нової редакції статуту, затвердженого загальними зборами 24.12.2012 року без підпису позивача - учасника товариства ОСОБА_1, не надання довіреності учасника товариства - позивача на уповноваження осіб на підписання статного документу, надання державному реєстратору протоколу загальних зборів від 24.12.2012 року , на яких не був присутній позивач. А тому позивач вважає, що державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації змін до Статуту товариства було допущено порушення ч.5 ,11 ст.28 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Таким чином, підставою заявленої частини вимог є позиція позивача щодо неправомірного вчинення реєстраційної дії державним реєстратором по реєстрації змін до статуту товариства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа реалізує конституційне право на судовий захист через звернення до відповідного судового органу відповідно до його встановленої законом юрисдикції.

За правилами ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються відповідні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За приписами ст.ст.1,4 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, правовідносини щодо реєстраційних дій, врегульовані спеціальним законом, вчинюється спеціальним суб'єктом - державним реєстратором та мають публічно-правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками, у тому числі учасником який вибув, а також між учасниками юридичної особи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Зі змісту ст. 12 ГПК України не вбачається до віднесення підвідомчості господарським судам спорів про скасування державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій, спори де стороною є державний реєстратор.

Виходячи з аналізу положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 2 Господарського кодексу України вказує, що учасниками відносин у сфері господарювання, крім суб'єктів господарювання, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

З огляду на вищеописане, суд установив, що вимоги позивача та їх обґрунтування зводяться до визнання незаконними дій державного реєстратора та як наслідок здійснення господарським судом оцінки правомірності вчинених дій посадовою особою - державним реєстратором та скасування державної реєстрації.

Однак суд зазначає, що вчинення державним реєстратором реєстраційних дій є владними управлінськими функціями органу, на відсутність у позивача з 2-им відповідачем господарських правовідносин, на відсутність ознак суб'єкта господарювання у 2-го відповідача, відсутності імперативної норми в законодавстві щодо розгляду такого предмету спору, між такими сторонами у господарських судах.

Отже, між позивачем та 2-им відповідачем виник публічно правовий спір щодо дій державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним владних управлінських функцій й згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на такі спори поширюється компетенція адміністративних судів.

При цьому суд погоджується з позиціями відповідачів по відзивах на позов в цій частині вимог та приймає до уваги, що Постановою пленуму ВСУ України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» п.8 зазначено, що у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

Предметом заявленого позову у цій справі не є визнання недійсними рішень загальних зборів й заявлений позов в частині скасування державної реєстрації, з огляду на обґрунтування таких вимог оцінкою дій суб'єкта владних повноважень, не є похідним від заявленого позову.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що спір в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно п.5.ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Відповідачем 1 у відзиві на позов зазначено про покладення судових витрат за послуги адвоката на позивача.

В обґрунтування заявлених витрат відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги № 07-юр від 17.10.2014 р., копію додатку № 1 до договору - гонорар (ціна договору) та порядок проведення оплати, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення №№ 301 від 30.10.2014 р. на суму 3000 грн. 302 від 04.11.2014 р. на суму 1000 грн. за юридичні послуги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Дослідивши зазначені докази, виходячи із вимог ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги відповідача щодо стягнення з позивача суми витрат на послуги адвоката обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1500 грн., яка є адекватною обсягу наданих послуг та результату розгляду справи, в решті в частині стягнення 2500 грн. клопотання задоволенню не підлягає.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10.09.2014 р., однак клопотань позивачем щодо розподілу судових витрат на послуги адвоката суду не заявлено, не конкретизовано та доказів оплати послуг адвоката суду не надано.

Керуючись ст. 16, 145 Цивільного кодексу України, ст. ст.10, 11, 41, 50,52,58,59, 60,61 Закону України «Про господарські товариства», ст. 167 ГК України, ст. 1, 2, 12, 22, 33, 49, 77, п. 1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним змін до статуту ТОВ «Гудвіл», що прийняті та затверджені рішення загальних зборів учасників 24.12.2012 року, шляхом викладення Статуту в новій редакції.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до Статуту товариства, що прийняті рішеннями загальних зборів учасників 24.12.2012 року.

3. Повернути ОСОБА_1 (14000,АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні ) з Державного бюджету України (р 31217206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, код бюджетної класифікації 22030001) - 1218,00 грн. сплаченого судового збору, відповідно до квитанції №11 від 29.09.2014 року філії ЧОУ АТ «Ощадбанк» , оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 927/1612/14 Господарського суду Чернігівської області.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл» (14001, м.Чернігів, вул. Індустріальна 5-Б, код 14253213, відомості про рахунки відсутні) 1500 грн. витрат на послуги адвоката.

Повний текст складено 19 грудня 2014 року

Суддя І.А.Фетисова