Постанова

від 30.03.2015 по справі 927/1612/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 927/1612/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014р.

у справі № 927/1612/14 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл"

2) Чернігівського міського управління юстиції

про визнання недійсним змін до статуту, визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в господарський суд Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл" (далі - відповідач 1) та Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання недійсними змін до статуту товариства, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації зміни.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.11.2014р. залучено до участі у справі у якості відповідача - Чернігівське міське управління юстиції, провадження у справі за позовом до відповідача 2 - Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції припинено.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014р. у справі № 927/1612/14 у задоволені позову в частині вимог про визнання недійсними змін до статуту ТОВ ,,Гудвіл", що прийняті та затверджені рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012р., шляхом викладення статуту в новій редакції відмовлено. Припинено провадження в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, що прийняті рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012р. Стягнуто з позивача на користь відповідача 1 1 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ГК та ЦК України, норми Закону України ,,Про господарські товариства", дійшов висновку про відсутність правових підстав у даній справі для задоволення позовних вимог з огляду на ті обставини, що загальні збори товариства від 24.12.2012р. недійсними не визнані, є чинними, а тому відсутність підпису позивача на примірнику Статуту не може бути належною, обґрунтованою обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, загальні умови, які викладені по тексту нової редакції Статуту відповідають чинному законодавству та не порушують корпоративних прав позивача. Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та 2-им відповідачем виник публічно-правовий спір щодо дій державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним владних управлінських функцій, тому позовні вимоги до відповідача 2 не є похідними, а згідно з п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на такі спори поширюється компетенція адміністративних судів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014р. у справі № 927/1612/14 в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсними змін до статуту ТОВ ,,Гудвіл", які прийняті та затверджені загальними зборами учасників товариства 24.12.2012р., шляхом викладення статуту ТОВ ,,Гудвіл" в новій редакції, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду просив залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 87, ч. 5 ст. 89 ЦК України, ч. 5 ст. 8 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", які підлягають застосуванню у даному випадку та дійшов безпідставного висновку, що корпоративні права не порушені. Також скаржник зазначає, що в новій редакції статуту товариства внесені відомості щодо складу учасників та розподілу часток між учасниками, які станом на 24.12.2012р. вже не відповідали дійсності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначив про її необґрунтованість та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 23.02.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 16.03.2015р. у зв'язку з неявкою позивача та відповідача 2 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 30.03.2015р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 2 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник відповідача 1 заперечив проти наведених доводів, представник відповідача 2 не з'явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача та представник відповідача не заперечували проти розгляду справи у відсутності відповідача 2.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, враховуючи заяву відповідача 2 про розгляд справи у його відсутності, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл" перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 04.12.2002р. № 455-р. Відповідно до установчого договору учасниками товариства є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та відповідно до п. 4.2 договору частки учасників у статутному фонді становлять: ОСОБА_2 - 8 050,00 грн., що становить 35% статутного фонду, ОСОБА_3 - 11 500,00 грн., що становить 50% статутного фонду, ОСОБА_4 - 3 450,00 грн., що становить - 15% статутного фонду.

24.12.2012р. проведено загальні збори учасників товариства, про що складено протокол № 1. На зборах були присутні ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_4 - 15%. Відповідно до даного протоколу, учасник товариства ОСОБА_2, який володіє в сукупності 35% загальної кількості голосів учасників товариства - повідомлений належним чином у відповідності до положень п. 16.4 статуту, не з'явився з невідомих підстав, про причини неявки не повідомив.

Порядок денний загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл", що відбулися 24.12.2012р., відповідно по протоколу № 1 був наступний:

- Про затвердження нової редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл".

- Звіт директора товариства про фінансово-господарську діяльність товариства.

- Обрання директора товариства.

- Повноваження директора товариства на час проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

На зборах вирішено: по першому питанню - затвердити нову редакцію статуту; по другому питанню - перенести розгляд даного питання на інший термін, про що повідомити учасників товариства завчасно у відповідності до вимог законодавства; по третьому питанню - визнати роботу директора товариства ОСОБА_2 незадовільною, звільнити його з посади директора товариства за перевищення своїх посадових повноважень, виключити відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як підписанта і обрати (прийняти) на посаду директора товариства особу з числа учасників товариства ОСОБА_3, по четвертому питанню - уповноважити ОСОБА_3 провести заходи щодо державної реєстрації змін у державних органах держреєстрації та у відповідних державних органах та фондах, представляти інтереси товариства в нотаріальних конторах та особисто підписати всі необхідні документи пов'язані з внесенням змін до державного реєстру юридичних осіб.

27.12.2012р. державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської ради ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що статут товариства у редакції від 24.12.2012р. підписаний лише двома учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ним не підписувався, нікому із інших учасників товариства він не надавав повноважень на підписання нової редакції статуту від свого імені. Нова редакція статуту підписана ОСОБА_4, який у відповідності до договору купівлі - продажу від 07.10.2008р. продав позивачу належну йому частку у статутному капіталі товариства, та згідно п.п. 5.1, 5.2 договору з моменту укладення договору втратив свої корпоративні права на управління товариством, в тому числі право на внесення змін до статуту товариства. Таким чином, на думку позивача, статут ТОВ ,,Гудвіл" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 24.12.2012р. є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 87 ЦК України, ч. 5 ст. 8 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також позивач зазначає, що оспорюваний статут суттєво звужує компетенцію загальних зборів учасників товариства та безпідставно надає дуже широкі повноваження виконавчому органу товариства - директору.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсною та скасування реєстрації змін до статуту ТОВ ,,Гудвіл" позивач посилається на порушення державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації змін до статуту ТОВ ,,Гудвіл" приписів ст.ст. 28, 29 Закону України ,,Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Так, позивач вказує, що державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача - нової редакції статуту, затвердженого загальними зборами 24.12.2012 року подано без підпису позивача - учасника товариства ОСОБА_2, не надано довіреності учасника товариства - позивача на уповноваження осіб на підписання статутного документу, надано державному реєстратору протокол загальних зборів від 24.12.2012 року , на яких не був присутній позивач.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач 1 зазначив що участь учасника у зборах учасників це його право, а не обов'язок, позивач наданим правом не скористався та не приймав участі в загальних зборах 24.12.2012 р. На зборах учасників від 24.12.2012р. прийняли участь учасники, які володіють в сукупності 65% голосів. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЗУ ,,Про господарські товариства" та п. 14.1, 14.2 статуту від 04.12.2002р. внесення змін до статуту вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. Законодавством встановлено дві суттєві умови які мають бути дотримані учасниками товариства при проведенні загальних зборів та прийнятті ними рішень щодо внесення змін до статуту товариства: збори є повноважними за умови наявності кворуму, за присутності учасників, що володіють у сукупності більш як 60% голосів, рішення щодо затвердження нової редакції статуту приймається учасниками, що володіють більш як 50% загальної кількості голосів учасників. Законодавством не визначено залежності дії, пов'язаної з підписанням статуту, від участі в зборах. Учасник, який не використав своє корпоративне право прийняти участь у зборах, законодавством не зобов'язаний підписувати установчі документи у такий спосіб як за окремими вимогами зборів чи решти учасників.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 2 зазначив, що спір в частині вимог про визнання недійсною та скасуванню державної реєстрації не підвідомчий господарським судам.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними змін до статуту ТОВ ,,Гудвіл" мотивуючи рішення, зокрема, тим, що загальні збори товариства від 24.12.2012 року недійсними не визнані, є чинними, а тому відсутність підпису позивача на примірнику статуту не може бути належною, обґрунтованою обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача, та припинив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, що прийняті рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012р., мотивуючи рішення в цій частині тим, що правовідносини щодо реєстраційних дій, врегульовані спеціальним законом, вчинюється спеціальним суб'єктом - державним реєстратором та мають публічно-правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.18 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент проведення загальних зборів, а саме - 24.12.2012р. чинним був Статут товариства, затверджений зборами учасників (протокол № 1 від 02.12.2002р.) зареєстрований 04.12.2002р. №455-р, з урахуванням Установчого договору, відповідно до якого учасниками товариства з відповідними частками є ОСОБА_2 - 35%, ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_4 - 15%.

За нормами ч. 1 ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до приписів ст. 145 ЦК України, ст. 58 Закону України ,,Про господарські товариства" вищим органом товариства є загальні збори його учасників. При цьому, вищий орган товариства - загальні збори є органом товариства, який наділений певними повноваженнями за приписами законодавства та умов статутних документів та вправі здійснювати свої цивільні права у межах, наданих йому актами цивільного законодавства.

Пунктом 13.1 статуту товариства визначено, що вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п.п. б п. 14.1 статуту до компетенції зборів учасників належать: внесення змін до статуту товариства, збільшення та зменшення статутного фонду.

Пунктом 14.2 статуту передбачено, що з питань, зазначених у підпунктах ,,а", ,,б", ,,е" пункту 14.1 цього статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно з п. 15.1 статуту збори учасників є правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України ,,Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як зазначалось вище, 24.12.2012р. проведено загальні збори учасників товариства, про що складено протокол № 1. На зборах були присутні ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_4 - 15%. Загальні збори є повноважними, оскільки на них були присутні учасники товариства, які володіють у сукупності 65% голосів, що відповідно до ст. 59, 60 Закону України ,,Про господарські товариства" та п. 15.1 статуту товариства ,,Гудвіл" наділяє їх повноваженнями приймати рішення.

Крім того, питання недійсності рішення загальних зборів учасників ТОВ ,,Гудвіл" проведених 24.12.2012р., рішення по яких оформлено протоколом № 1, було предметом розгляду у справі № 927/84/13-г. Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р. у справі № 927/84/13-г позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ ,,Гудвіл"від 24.12.2014р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. у справі № 927/84/13-г рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено повністю. Даною постановою встановлено, що оскільки відповідно до ,,Реєстрації учасників відповідача для участі в загальних зборах учасників від 24.12.2012р." на зборах зареєструвались учасники, які володіють в сукупності 65 % голосів, збори є повноважними.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013р. у справі 927/84/13-г вищевказану постанову залишено без змін.

З огляду на вищевказані судові рішення, рішення загальних зборів учасників товариства, проведені учасниками товариства 24.12.2012р. є чинними, що не потребує доказування з огляду на положення ст. 35 ГПК України.

На загальних зборах 24.12.2012р. вирішено, зокрема, затвердити нову редакцію статуту; уповноважити ОСОБА_3 провести заходи щодо державної реєстрації змін у державних органах держреєстрації та у відповідних державних органах та фондах, представляти інтереси товариства в нотаріальних конторах та особисто підписати всі необхідні документи, пов'язані з внесенням змін до державного реєстру юридичних осіб.

Вирішення питання щодо внесення змін до статуту віднесено до компетенції загальних зборів, що закріплено нормами ч. 2 ст. 59 Закону України ,,Про господарські товариства".

Статут ТОВ ,,Гудвіл" (нова редакція) затверджений загальними зборами учасників протокол № 1 від 24.12.2012р. та державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 27.12.2012р. Статут підписаний учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що підписання статуту товариства лише двома учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не суперечить нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 87 ЦК України, на норми якої посилається позивач, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Частиною 5 ст. 8 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закріплено, що установчі документи юридичної особи, а також зміни до них викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 83 ГК України зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Як роз'яснено в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р. при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

Приписами ст. 97 ЦК України та ст. 58 Закону України ,,Про господарські товариства" закріплено, що учасники товариства реалізують передбачені законодавством та установчими документами свої права через вищий орган товариства - загальні збори, які згідно з ч. 1 ст. 98 ЦК України мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Статутом товариства, а саме, п.п. 14.1, 14.2 до компетенції зборів учасників належать, зокрема, внесення змін до статуту товариства та рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що приписи ч. 1 ст. 87 ЦК України діють лише для створення юридичної особи, та не можуть бути застосовані при внесенні змін до статуту, оскільки порядок внесення (затвердження) змін до статуту товариства встановлено нормами ч. 2 ст. 59 Закону України ,,Про господарські товариства" та п. ,,б" ч. 5 ст. 41 цього Закону як такий, що належить до компетенції загальних зборів, тобто шляхом затвердження (прийняття) відповідного рішення саме загальними зборами, а не кожним чи всіма засновниками (учасниками) товариства. Законодавством, яке регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, не передбачено підписання змін до статуту всіма учасниками товариства.

Отже, приписи ч. 5 ст. 8 Закону України ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо підписання змін до установчих документів всіма засновниками (учасниками) не є обов'язковими для товариства з обмеженою відповідальністю з огляду на те, що Законом (ч. 2 ст. 59 і п. ,,б" ч. 5 ст. 41 Закону України ,,Про господарські товариства") встановлено інший порядок їх затвердження - рішенням загальних зборів, якими, у даному випадку, також було визначено уповноважену особу щодо державної реєстрації змін до статуту, у тому числі й підписання цих змін (п.4 рішення зборів).

Твердження позивача щодо того, що нова редакція статуту підписана ОСОБА_4, який у відповідності до договору купівлі - продажу від 07.10.2008р. продав позивачу належну йому частку у статутному капіталі товариства, та згідно п.п. 5.1, 5.2 договору з моменту укладення договору втратив свої корпоративні права на управління товариством, в тому числі право на внесення змін до статуту товариства, є необґрунтованими з огляду на таке.

Обставини щодо набуття права на частку в статутному капіталі товариства, на які посилається позивач, досліджувались в ході розгляду справи № 927/84/13-г. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. у справі 927/84/13-г судом встановлено, що 07.10.2008р. між ОСОБА_4 (продавець за договором) та ОСОБА_2 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №8845 (далі - Договір купівлі-продажу частки). За умовами вказаного договору продавець передає у власність, а покупець приймає 15% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гудвіл" і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених договором. Відповідно до п. 2.1 укладеного Договору сторони встановили, що право власності на предмет Договору (частка в статутному капіталі Відповідача в розмірі - 15%) переходить від продавця (ОСОБА_4 М.) до покупця (ОСОБА_2В.) після повного розрахунку та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Відповідача. Таким чином, умовами Договору від 07.10.2008р. сторони встановили дві суттєві обставини, за настанням яких покупець (позивач) набуває права власності на предмет Договору (частку в статутному капіталі відповідача в розмірі - 15 %). Окрім того, судом зазначено, що в зв'язку з тим, що обставини визначені в п. 2.1 Договору від 07.10.2008р. не настали, обсяг прав та обов'язків ОСОБА_4, як учасника відповідача, не зменшились, а залишились в розмірі 15% частки в статутному капіталі відповідача. За таких умов, до моменту внесення змін до установчих документів та подальшої реєстрації таких змін в державному реєстрі, ОСОБА_4 є учасником відповідача з обсягом прав та обов'язків, які обумовлені його статусом як учасника, у відповідності до положень Статуту відповідача та чинного законодавства України.

За таких обставин, наведені доводи позивача не потребують доказування в порядку ст. 35 ГПК України.

Положеннями ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України ,,Про господарські товариства" визначено обсяг прав та обов'язків учасника господарського товариства.

Приписами ст. 11 Закону встановлено, що до обов'язків учасника товариства віднесено виконання рішення загальних зборів та інших органів управління товариства. Аналогічна умова зазначена в п.7.1 Статуту товариства в редакції 2002р.

Статтею 167 ГК України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин. Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.

У даному випадку прийняття більшістю учасників товариства змін до Статуту не порушує корпоративні права позивача, який не скористався правом участі на загальних зборах 24.12.2012р.

Крім того, відновлення корпоративних прав позивача, при розгляді даного предмету позову про визнання недійсним нової редакції Статуту товариства, шляхом фіксації його частки у розмірі 50% у товаристві не відбудеться, оскільки редакція Статуту 2002р. та установчого договору 2002р. не збільшить частку позивача до розміру 50% , так як Установчим договором частка позивача зафіксована в розмірі 35%.

Водночас, позивач не позбавлений скористатись своїм правом на ініціювання скликання загальних зборів товариства для вирішення, за наявності підстав, питання щодо розподілу часток в статутному капіталі, яке закріплено в п. 9.9 Статуту товариства в новій редакції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним змін до статуту, оскільки загальні збори товариства від 24.12.2012р. недійсними не визнані, а відсутність підпису позивача на примірнику Статуту не може бути обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача. При цьому, загальні умови, які викладені по тексту нової редакції Статуту відповідають чинному законодавству та не порушують корпоративних прав позивача.

В частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ГПК України до господарського суду звертаються відповідні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1,4 Закону України ,,Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто, правовідносини щодо реєстраційних дій, врегульовані спеціальним законом, вчинюється спеціальним суб'єктом - державним реєстратором та мають публічно-правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками, у тому числі учасником який вибув, а також між учасниками юридичної особи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Зі змісту ст. 12 ГПК України не вбачається до віднесення підвідомчості господарським судам спорів про скасування державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій, спори де стороною є державний реєстратор.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вимоги позивача та їх обґрунтування зводяться до визнання незаконними дій державного реєстратора, та, як наслідок, здійснення господарським судом оцінки правомірності вчинених дій посадовою особою - державним реєстратором та скасування державної реєстрації.

Таким чином, між позивачем та відповідачем 2 виник публічно-правовий спір щодо дій державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним владних управлінських функцій й згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на такі спори поширюється компетенція адміністративних судів.

Як роз'яснено п.8 постанови Пленуму ВСУ України №13 від 24.10.2008р. ,,Про практику розгляду судами корпоративних спорів" у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

Однак, предметом заявленого позову у даній справі не є визнання недійсними рішень загальних зборів й заявлений позов в частині скасування державної реєстрації, з огляду на обґрунтування таких вимог оцінкою дій суб'єкта владних повноважень, не є похідним від заявленого позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського Чернігівської області від 16.12.2014р. у справі № 927/1612/14 має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014р. у справі № 927/1612/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 01.04.2015р.