Постанова

від 07.07.2015 по справі 927/1612/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 927/1612/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А., суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. та на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. у справі№ 927/1612/14 господарського суду Чернігівської області за позовом ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (надалі - ТОВ "Гудвіл") 2) Чернігівського міського управління юстиції провизнання недійсним змін до статуту, визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача-1 - Ляховець В.М. від відповідача-2 - не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Гудвіл" та Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (в подальшому замінено на Чернігівське міське управління юстиції) про визнання недійсними змін до статуту товариства, про визнання недійсною та скасування державної реєстрації зміни.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. (суддя Фетисова І.А. ) у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Гудвіл", що прийняті та затверджені рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012 р., шляхом викладення статуту в новій редакції відмовлено; припинено провадження в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, що прийняті рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. (головуючий суддя Суховий В.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 07.07.2015 р.

30 червня 2015 року через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача-2 у справі надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено обов'язковості присутності сторін чи їхніх представників у судовому засіданні під час розгляду касаційних скарг, оскільки Вищий господарський суд України не розглядає спори по суті, а тільки перевіряє правильність застосування господарськими судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, установчий договір про створення та діяльність ТОВ "Гудвіл" перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 04.12.2002 р. № 455-р.

Відповідно до установчого договору учасниками товариства є: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та відповідно до п. 4.2 договору частки учасників у статутному фонді розподілені таким чином:

- ОСОБА_4 - 8 050 грн., що становить 35 % статутного фонду,

- ОСОБА_6 - 11 500 грн., що становить 50 % статутного фонду,

- ОСОБА_7 - 3 450 грн., що становить - 15 % статутного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2012 року проведено загальні збори учасників товариства, про що складено протокол № 1. На зборах були присутні: ОСОБА_6 - 50 %, ОСОБА_7 - 15 %.

Відповідно до даного протоколу учасник товариства ОСОБА_4, який володіє в сукупності 35 % загальної кількості голосів учасників товариства, будучи належним чином повідомленим у відповідності до положень п. 16.4 статуту, не з'явився з невідомих підстав, про причини неявки не повідомив.

Порядок денний загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл", що відбулися 24.12.2012 р., відповідно до протоколу № 1 був таким:

1) Про затвердження нової редакції статуту ТОВ "Гудвіл".

2) Звіт директора товариства про фінансово-господарську діяльність товариства.

3) Обрання директора товариства.

4) Повноваження директора товариства на час проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Так, на зборах було вирішено:

1) по першому питанню - затвердити нову редакцію статуту;

2) по другому питанню - перенести розгляд даного питання на інший термін, про що повідомити учасників товариства завчасно у відповідності до вимог законодавства;

3) по третьому питанню - визнати роботу директора товариства ОСОБА_4 незадовільною, звільнити його з посади директора товариства за перевищення своїх посадових повноважень, виключити відомості з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як підписанта і обрати (прийняти) на посаду директора товариства особу з числа учасників товариства - ОСОБА_6;

4) по четвертому питанню - уповноважити ОСОБА_6 провести заходи щодо державної реєстрації змін у державних органах держреєстрації та у відповідних державних органах та фондах, представляти інтереси товариства в нотаріальних конторах та особисто підписати всі необхідні документи пов'язані з внесенням змін до державного реєстру юридичних осіб.

27 грудня 2012 року державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської ради Щербовою В.Ю. було проведено державну реєстрацію змін до статуту товариства.

Звертаючись до господарського суду Чернігівської області з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_4 зазначав, що статут товариства у редакції від 24.12.2012 р. підписаний лише двома учасниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та ним не підписувався, нікому із інших учасників товариства він не надавав повноважень на підписання нової редакції статуту від свого імені. Нова редакція статуту підписана ОСОБА_7, який у відповідності до договору купівлі - продажу від 07.10.2008 р. продав позивачу належну йому частку у статутному капіталі товариства, та згідно п.п. 5.1, 5.2 договору з моменту укладення договору втратив свої корпоративні права на управління товариством, в тому числі право на внесення змін до статуту товариства. Таким чином, на думку позивача, статут ТОВ "Гудвіл" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників від 24.12.2012 р. є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 87 ЦК України, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Також позивач вказував, що оспорюваний статут суттєво звужує компетенцію загальних зборів учасників товариства та безпідставно надає дуже широкі повноваження виконавчому органу товариства - директору.

В обґрунтування позовних вимог в частині визнання недійсною та скасування реєстрації змін до статуту ТОВ "Гудвіл" позивач посилався на порушення державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Гудвіл" приписів ст.ст. 28, 29 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Так, позивач зазначав, що державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача - нової редакції статуту, затвердженого загальними зборами 24.12.2012 р. подано без підпису позивача - учасника товариства ОСОБА_4, не надано довіреності учасника товариства - позивача на уповноваження осіб на підписання статутного документу, надано державному реєстратору протокол загальних зборів від 24.12.2012 р., на яких не був присутній позивач.

Так, відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_4 позовних вимог в частині визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Гудвіл", господарський суд першої інстанції мотивував рішення, зокрема, тим, що загальні збори товариства від 24.12.2012 р. недійсними не визнані, є чинними, а тому відсутність підпису позивача на примірнику статуту не може бути належною, обґрунтованою обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача.

Місцевий господарський суд також припинив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства, що прийняті рішенням загальних зборів учасників 24.12.2012р., обґрунтувавши рішення в цій частині тим, що правовідносини щодо реєстраційних дій, врегульовані спеціальним законом, вчинюється спеціальним суб'єктом - державним реєстратором та мають публічно-правовий характер, а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Київський апеляційний господарський суд, приймаючи відповідну постанову, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим залишив без змін прийняте господарським судом Чернігівської області рішення у даній справі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарський судів про відмову в позові в частині визнання недійсними змін до статуту ТОВ "Гудвіл", з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент проведення загальних зборів, 24.12.2012 р., чинним був Статут товариства, затверджений зборами учасників (протокол № 1 від 02.12.2002 р.) зареєстрований 04.12.2002 р. № 455-р, з урахуванням Установчого договору, відповідно до якого учасниками товариства з відповідними частками є ОСОБА_4 - 35 %, ОСОБА_6 - 50 %, ОСОБА_7 - 15 %.

За нормами ч. 1 ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Згідно з приписами ст. 145 ЦК України, ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства є загальні збори його учасників. При цьому, вищий орган товариства - загальні збори є органом товариства, який наділений певними повноваженнями за приписами законодавства та умов статутних документів та вправі здійснювати свої цивільні права у межах, наданих йому актами цивільного законодавства.

Пунктом 13.1 статуту товариства визначено, що вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п.п. "б" п. 14.1 статуту до компетенції зборів учасників належать: внесення змін до статуту товариства, збільшення та зменшення статутного фонду.

Пунктом 14.2 статуту передбачено, що з питань, зазначених у підпунктах "а", "б", "е" пункту 14.1 цього статуту, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно з п. 15.1 статуту збори учасників є правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.12.2012 р. проведено загальні збори учасників товариства, про що складено протокол № 1. На зборах були присутні ОСОБА_6 - 50 %, ОСОБА_7 - 15 %. Загальні збори є повноважними, оскільки на них були присутні учасники товариства, які володіють у сукупності 65 % голосів, що відповідно до ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та п. 15.1 статуту ТОВ "Гудвіл" наділяє їх повноваженнями приймати рішення.

Питання недійсності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл", проведених 24.12.2012 р., рішення по яких оформлено протоколом № 1, було предметом розгляду у справі № 927/84/13-г.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013 р. у справі № 927/84/13-г позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Гудвіл" від 24.12.2014 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. у справі № 927/84/13-г рішення господарського суду Чернігівської області від 28.02.2013 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено повністю. Даною постановою встановлено, зокрема, що оскільки відповідно до реєстрації учасників відповідача для участі в загальних зборах учасників від 24.12.2012 р. на зборах зареєструвались учасники, які володіють в сукупності 65 % голосів, збори є повноважними.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2013 р. у справі 927/84/13-г вищевказану постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевказані судові рішення, рішення загальних зборів учасників товариства, проведені учасниками товариства 24.12.2012 р., є чинними, що не потребує доказування з огляду на положення ст. 35 ГПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що підписання статуту товариства лише двома учасниками товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не суперечить нормам чинного законодавства.

Так, частиною 1 статті 87 ЦК України визначено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установчі документи юридичної особи, а також зміни до них викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ГК України зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 р. роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону України "Про господарські товариства").

Положеннями статті 97 ЦК України та статті 58 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, що учасники товариства реалізують передбачені законодавством та установчими документами свої права через вищий орган товариства - загальні збори, які згідно з ч. 1 ст. 98 ЦК України мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Статутом товариства, а саме, п.п. 14.1, 14.2, передбачено, що до компетенції зборів учасників належать, зокрема, внесення змін до статуту товариства та рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Судами правомірно зазначено, що приписи ч. 1 ст. 87 ЦК України діють лише для створення юридичної особи, та не можуть бути застосовані при внесенні змін до статуту, оскільки порядок внесення (затвердження) змін до статуту товариства встановлено нормами ч. 2 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" та п. "б" ч. 5 ст. 41 цього Закону як такий, що належить до компетенції загальних зборів, тобто шляхом затвердження (прийняття) відповідного рішення саме загальними зборами, а не кожним чи всіма засновниками (учасниками) товариства. Законодавством, яке регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, не передбачено підписання змін до статуту всіма учасниками товариства.

Судами, з огляду на положення ст. 35 ГПК України, також правомірно було визнано необґрунтованими твердження позивача щодо того, що нова редакція статуту підписана ОСОБА_7, який у відповідності до договору купівлі - продажу від 07.10.2008 р. продав позивачу належну йому частку у статутному капіталі товариства, та згідно п.п. 5.1, 5.2 договору з моменту укладення договору втратив свої корпоративні права на управління товариством, в тому числі право на внесення змін до статуту товариства.

Так, обставини щодо набуття права на частку в статутному капіталі товариства, на які посилається позивач, досліджувались в ході розгляду справи № 927/84/13-г.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 р. у справі № 927/84/13-г судом встановлено, що 07.10.2008 р. між ОСОБА_7 (продавець за договором) та ОСОБА_4 (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 8845. За умовами вказаного договору продавець передає у власність, а покупець приймає 15 % статутного капіталу ТОВ "Гудвіл" і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.1 укладеного Договору сторони встановили, що право власності на предмет Договору (частка в статутному капіталі Відповідача в розмірі - 15 %) переходить від продавця (ОСОБА_7) до покупця (ОСОБА_4) після повного розрахунку та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Відповідача.

Таким чином, умовами Договору від 07.10.2008 р. сторони встановили дві суттєві обставини, за настанням яких покупець (позивач) набуває права власності на предмет Договору (частку в статутному капіталі відповідача в розмірі - 15 %).

Окрім того, судом було зазначено, що в зв'язку з тим, що обставини, визначені в п. 2.1 Договору від 07.10.2008 р., не настали, обсяг прав та обов'язків ОСОБА_7 як учасника відповідача, не зменшились, а залишились в розмірі 15 % частки в статутному капіталі відповідача.

За таких умов, до моменту внесення змін до установчих документів та подальшої реєстрації таких змін в державному реєстрі, ОСОБА_7 є учасником відповідача з обсягом прав та обов'язків, які обумовлені його статусом як учасника, у відповідності до положень Статуту відповідача та чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним змін до статуту, оскільки загальні збори товариства від 24.12.2012 р. недійсними не визнані, а відсутність підпису позивача на примірнику Статуту не може бути обставиною для визнання нової редакції статуту недійсною та встановлення порушення й відновлення корпоративних прав позивача. При цьому, як підставно вказано судами, загальні умови, які викладені по тексту нової редакції Статуту відповідають чинному законодавству та не порушують корпоративних прав позивача.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в даній частині необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 ГПК України до господарського суду звертаються відповідні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками, у тому числі учасником який вибув, а також між учасниками юридичної особи, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, частиною 2 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що у разі якщо предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похідною (зокрема, про державну реєстрацію припинення юридичної особи), такий спір є підвідомчим (підсудним) господарським судам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що незважаючи на те, що вимога про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін не заявлялася в межах справи № 927/84/13-г, де предметом розгляду було визнання недійсним рішення загальних зборів від 24.12.2012 р., а була заявлена тільки при зверненні ОСОБА_4 до суду з вимогами у даній справі, вона все одно залишається похідною від вимоги про визнання недійсними змін до статуту, прийнятих на цих же загальних зборах ТОВ "Гудвіл" від 24.12.2012 р.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що спір в частині вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, враховуючи похідний характер зазначеної вимоги від основної вимоги про визнання недійсними змін до статуту, у задоволенні якої судами було відмовлено, то і в задоволенні зазначеної вимоги також слід відмовити.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про припинення провадження у справі в частині позовних вимог.

При цьому, касаційна інстанція не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення господарського процесуального законодавства до спірних правовідносин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. у справі № 927/1612/14 підлягають скасуванню в частині припинення провадження у справі щодо вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статуту з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. у справі № 927/1612/14 в частині припинення провадження у справі скасувати. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.12.2014 р. у справі № 927/1612/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков