Постанова

від 16.12.2014 по справі 910/7950/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/7950/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Острова В.В.-представник;

Від відповідача:Пампуха Л.О.--представник;

Шевченко В.О.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014

у справі № 910/7950/14 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент"

про стягнення 203 650, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" про стягнення 203 650,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору про надання комунальних послуг №763/409 від 15.02.08 внаслідок чого виникла заборгованість у відповідача у розмірі 203 650,86 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва 192 657 (сто дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят сім ) грн. 99 коп. заборгованості, 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять ) грн.. 16 коп. інфляційних, 7 897 (сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 71 коп. 3% річних, та 4 073 (чотири тисячі сімдесят три ) грн. 02 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінент" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" у справі №910/7950/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2014.

11.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.12.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінент" (далі - споживач, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір № 763/409 про надання комунальних послуг.

Пунктами 1.1. .1.2. вказаного Договору передбачено,що підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується:

- транспортувати по внутрішньо будинкових мережах відповідачу, що є власником нежилого приміщення, загальною площею 669,10 кв.м. за адресою м.Київ, бул. Перова, 40, комунальні послуги, а відповідач у відповідності до даного договору зобов'язується приймати комунальні послуги та своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 763/409) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, холодної води на підігрів.

Відповідно до п. 2.2. вищезазначеного зазначеного договору, відповідач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця та 4% пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що підприємство не несе відповідальності за несвоєчасне включення, не включення, відключення центрального опалення постачальною організацією послуг з причин наявності боргу за теплоносії за споживачем чи по об'єкту в цілому, а також з інших технічних причин, усунення яких не є в компетенції підприємства.

Відповідно до п. 5.5. зазначеного Договору, термін його дії встановлений з 01.01.2011р. по 01.01.2016 р.

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 01.01.2011 по 31.03.2014 позивачем були надані відповідачу комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання і каналізації, а також з холодної води на підігрів на загальну суму 192 657,99, що підтверджується розробками по групам по кожному виду послуг.

Між Комунальним підприємством (Споживач) та постачальником - Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменовано на ПАТ "Київенерго") був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2006р. № 620577, за яким ПАТ "Київенерго" зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору, на постачання теплової енергії позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Комунальним підприємством (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону. Як слідує з додатку № 8 до Договору на постачання теплової енергії, відповідач є субабонентом якому, зокрема, постачається опалення від теплових мереж ПАТ "Київенерго" за цим Договором.

Як вбачається з актів № 6-01/023 від 22.01.2010 та № 6-01/115 від 17.01.2011, складених представниками ПАТ "Київенерго", в присутності представників позивача та відповідача, по бул. Перова, 40 в м. Києві, у було зафіксовано, що на першому поверсі житлового будинку розташовані вбудовані нежилі приміщення, власником частини з яких, площею 669,10 кв.м, є TOB "Тінент". Було встановлено, що існують два теплові пункти врізки на вітринне опалення, виконані до елеваторних вузлів. Теплове навантаження на вітринне опалення входить в загальне теплове навантаження на опалення житлового будинку. Опалення нежилих (вбудованих) приміщень передбачено з однієї сторони - за рахунок приладів опалення загальнобудинкової системи опалення (яке на момент перевірки працює) та з протилежної сторони - за рахунок вітринного опалення, яке не працює.

З акта № 6-01/110 від 15.01.2013, складеного представником ПАТ "Київенерго" (в присутності представників позивача) також слідує, що до елеваторного вузла існує відгалуження на вітринне опалення і засувка закрита, встановлена блінда, пл. УТРМ-9/06 (бірка від 18.06.2008, підпис - Хоменко). В нежилих приміщеннях проведено перепланування та демонтаж скляної перегородки між вітриною та основним приміщенням. Проектна документація та дозвіл на перепланування нежитлових приміщень з демонтажем скляної перегородки між вітриною та основним приміщенням, та акт прийняття в експлуатацію перепланованого приміщення не надано. Опалення всіх нежилих (вбудованих) приміщень здійснюється за рахунок працюючого опалення загально будинкової системи.

Таким чином, дані Акти свідчать про наявність гілки вітринного опалення в системі опалення всього будинку № 40 по бул. Перова в м. Києві, а також про те, що дана гілка не бере участі в теплопостачанні будинку в цілому та нежитлових приміщень зокрема, внаслідок перекриття та опломбування. Власником вбудованих приміщень виконано реконструкцію системи опалення вітрин, перепланування приміщень. Реконструкцію виконано без проектного рішення та будь-якого погодження з теплопостачальною організацією.

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що посилання суду першої інстанції на дані акти, як на доказ того, що опалення здійснювалось за рахунок загальнобудиноковї системи опалення, протирічить поняттю належності та допустимості доказів у судовому процесі. Об"єктивність та правильність цих актів не є остаточною, вказаний акт не може бути належним та єдиним даказом по справі.

Наведене скаржником в апеляційній скарзі не береться судом до уваги, оскільки доказів, які б спростовували викладені в зазначених актах обставини, скаржником не надано.

Відповідно до пункту 5.8.4 розділу 5 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71: зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 року за № 197/13464) теплові установки та теплові мережі, виконані без проекту або поза проектом і з порушенням чинних нормативних документів, до експлуатації не допускаються.

Відповідно до підпункту 7.9.2.1 пункту 7.9 розділу 7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж під час підготовки до опалювального періоду з метою забезпечення надійності теплопостачання - теплоспоживання повинен бути складений акт готовності систем теплоспоживання до опалювального періоду.

Судом встановлено, що підчас розгляду справи № 9/32 за позовом КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва до ТОВ "Тінент" про стягнення заборгованості за попередній період позивачем було замовлено в ПАТ "Київпроект" витяг з пояснювальної записки до проекту будинку по бул. Перова, 40.

З витягу з пояснювальної записки ПАТ "Київпроекту" вбачається, що будинок за адресою бульвар Перова, 40 є житловим будинком серії 1-480-15кму. Система опалення централізована, водяна, однотрубна з нижньою розводкою. При забудові будинку, приміщення, яке займає відповідач, було запроектоване під магазин. Торгові зали магазинів, згідно пояснювальній записці, опалюються ребристими трубами, розташованими в підпільних каналах у зовнішніх стінах. Пояснювальна записка дає роз'яснення, що з метою осушки остеклення вітрин, під ребристі труби, розташовані в каналі, передбачається подача зовнішнього повітря через приточні короби.

Технічні вказівки до проекту (п.2.), наданому суду ПАТ "Київпроект", свідчать про те, що в торгових залах магазинів опалення запроектовано змішане, обігріваючими приладами до температури + 5 і приточною вентиляцією від + 15 до розрахункової опалювальної приміщення. Розрахункова опалювальна температура приміщення згідно наданого проекту + 12.

В якості нагрівальних приладів в торгових залах магазинів прийняті ребристі труби (п.З), поверхня нагрівальних приладів розрахована з урахуванням тепловіддачі стояків.

Позивач та ПАТ "Київенерго" неодноразово надавали пояснення відповідачу, що для визначення частки вітринного опалення відповідачеві необхідно замовити відповідну проектну документацію.

Також слід зазначити, що позивач 16.02.2012 звернувся з листом до структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" ПАТ "Київенерго" з проханням провести перерахунок об'ємів теплової енергії та вартості опалення відповідачеві з моменту встановлення блінди (18.06.2008р.).

У своїй відповіді (від 15.03.2012 № 048/46/2918) структурний відокремлений підрозділ "Енергозбут Київенерго" ПАТ "Київенерго" повідомив про те, що на виконання умов договору від 01.11.2006 № 620577, укладеного між КП по УЖГ Дніпровського району та ПАТ "Київенерго" обсяги реалізації теплової енергії житлового будинку № 40 по бульвару Перова для потреб централізованого опалення визначаються за договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді в межах загального корисного відпуску теплової енергії. Приєднане теплове навантаження на опалення будинку по бульвару Перова, 40 становить 0,392 Гкал/год: на теплопункті, розташованому в 3-му під'їзді встановлено обмежувальні (дросельні) пристрої на теплове навантаження Сюп = 0,196 Гкал/год та на теплопункті, розташованому в 7-му під'їзді встановлено встановлено обмежувальні (дросельні) пристрої на теплове навантаження Сюп = 0,196 Гкал/год. Таким чином, теплопостачання та теплокерування системою теплопостачання житлового будинку здійснюється з двох теплових пунктів.

Виходячи з викладеного, ПАТ "Київенерго" в даному листі повідомило про те, що підстав для перерахунку обсягів реалізованої теплової енергії на потреби центрального опалення не має.

Також ПАТ "Київенерго" повідомило, що для уникнення непорозумінь, пов'язаних з розподілом теплового навантаження на опалення, до СВП "Енергозбут" ПАТ "Київенерго" необхідно надати відповідну проектну документацію на теплопостачання об'єкту з визначенням теплових навантажень системи опалення житлової частини будинку, вбудованих приміщень та частки теплового навантаження на систему опалення приміщень, які опалюються при вітринними радіаторами. З приводу надання запитуваної інформації структурний підрозділ "Енергозбут Київенерго" порадив звернутися підприємству до філіалу "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго".

Листом від 28.03.12р. № 64-2237 КП по УЖГ звернулося до філіалу "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго" з проханням надати інформацію та копії документів, на підставі яких структурний підрозділ "Енергозбут Київенерго" ПАТ "Київенерго" встановлено, що теплове навантаження на вітринне опалення входить в загально будинкове теплове навантаження за адресою бульвар Перова, 40, пояснити причини не підключення вітринного опалення у приміщенні TOB "Тінент" та надати інформацію про наявність підстави для зменшення об'єму спожитої теплової енергії на опалення з моменту встановлення блінди на вітринне опалення.

Філіал "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго" надіслав КП по УЖГ відповідь від 18.04.2012р. № 043/11/3481, з якої вбачається, що опалення не житлових вбудованих приміщень за адресою бульвар Перова, 40, передбачається від внутрішньо будинкової системи центрального опалення житлового будинку, що зазначено у технічному паспорті житлового будинку. Згідно з договором на теплопостачання від 01.11.2006р. № 620577 відсутнє розбиття загального договірного навантаження з виділенням навантаження на вітринне опалення.

У даному листі філіал "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго" повідомив, що для відокремлення вітринного опалення від загального договірного навантаження системи центрального опалення будинку власнику необхідно звернутися до проектної організації, яка має ліцензію виконання відповідних робіт, для внесення змін в існуючий проект або розроблення нової проектної документації на тепло постання об'єкта з визначенням теплових навантажень системи опалення житлової частини будинку, вбудованих приміщень та частики теплового навантаження на систему опалення приміщень, які опалюються привітринними радіаторами. Відповідну проектну документацію необхідно надати СВП "Енергозбут" ПАТ "Київенерго" для внесення змін до договору на теплопостачання житлового будинку на бульварі Перова, 40. На підставі прийнятого рішення про нові договірні навантаження для проведення розрахунків, встановлення та опломбування відповідних лімітних пристроїв на системі вітринного опалення необхідно повідомити філіал "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго".

Матеріали справи свідчать про те, що за весь спірний період відповідач не звертався до ПАТ "Київенерго" з проханням розроблення проекту загального навантаження на вітринне опалення та до позивача з відповідними пропозиціями щодо проведення перерахунку.

Позивач надає наступні пояснення виходячи з проекту, наданого ПАТ "Київпроект", пояснювальної записки, листів, наданих СВП "Енергозбут" і філіал "Теплові розподільчі мережі" ПАТ "Київенерго", стосовно навантаження на вітринне опалення приміщення TOB "Тінент" за адресою бульвар Перова, 40.

З проекту, наданого ПАТ "Київенерго" вбачається, що врізка вітринного опалення знаходиться до обмежувальних (дросельних) пристроїв.

Розмір шайби та сопла, розрахований на загальне навантаження 0,196 Гкал/год х 2 = 0,392 Гкал/год.

Труба, яка йде на вітринне опалення, відгалужена і знаходиться перед обмежувальним (дросельним) пристроєм.

Розбиття загального договірного навантаження з виділенням навантаження на вітринне опалення відсутнє.

Таким чином, обмежувальні звужувальні пристрої на вузлах приєднання розраховані та встановлені згідно договірного теплового навантаження на систему централізованого опалення будинку та забезпечують розрахункову витрату теплоносія.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з Законом України "Про теплопостачання" теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат є правомірними та такими, що відповідають передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 3 095,16 грн. інфляційних та 7 897,71 грн. 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не взятий до уваги висновок експертів, який проводився в рамках справи № 9/32, за якою стягувалась попередня заборгованість підприємства з комунальних послуг, який повністю спросовує вказане твердження суду, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу. Крім того, висновки, викладені в судових рішеннях різних інстанцій по справі № 9/32 не підтверджують доводів скаржника, а свідчать лише про наявність у цій справі різних обставин, залежно від яких суд апеляційної та касаційної інстанцій дійшов відповідних правових висновків.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінент" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 у справі № 910/7950/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7950/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко