Рішення

від 18.12.2014 по справі 908/5137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/41/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2014 Справа № 908/5137/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Іоффе А.М., довіреність від 01.11.2014 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5137/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 22, кв. 90; поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 210а, кв. 10а; скорочено ТОВ «Запорізький завод металевих рукавів»)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3; скорочено ПАТ «Запоріжтрансформатор»)

про стягнення 19156,19 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «Запорізький завод металевих рукавів» заявлено позовні вимоги до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про стягнення з останнього вартості поставленої продукції - 17168,40 грн., втрат від інфляції - 921,94 грн., пені - 954,37 грн. та 3% річних - 111,48 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5137/14, якій присвоєно номер провадження 22/41/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.12.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений на підставі договору № МС001355 від 27.08.2013 р. та специфікації № 3 до Договору товар, у зв'язку з чим за ПАТ «Запоріжтрансформатор» утворилась заборгованість у розмірі 17168,40 грн. На думку позивача, це є підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Запорізький завод металевих рукавів» посилається на ст. ст. 549, 625, 712 ЦК України та умови Договору № МС001355 від 27.08.2013 р.

ПАТ «Запоріжтрансформатор», відповідач у справі, у відзиві № 1/05-рн від 17.12.2014 р. на позовну заяву зазначає, що сума основного боргу виникла на підставі специфікації № 4, проти наявності заборгованості не заперечує та просить суд розстрочити виконання рішення протягом (щонайменше) шести місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.2014 р. зазначив, що в позовній заяві допущено помилку: сума заборгованості за відповідачем виникла на підставі специфікації № 4 до Договору. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити. Проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення заперечив.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013 р. ТОВ «Запорізький завод металевих рукавів» (Постачальник, позивач у справі) та ПАТ «Запоріжтрансформатор» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір № МС001355, за умовами якого (п. п. 1.1, 2.1 Договору) Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки Покупцю металорукав, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти.

Згідно з п. 2.2 Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору Постачальник одночасно з передачею товару передає Покупцю документи, які стосуються товару: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на товар, сертифікат якості (сертифікат відповідності).

Згідно п. 5.1 Договору, ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець сплачує за поставлений товар в наступному порядку: 100% - протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надходження товару за специфікацією на склад Покупця, якщо інше не передбачено в специфікаціях до цього договору (п. 5.4 Договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 01 жовтня 2014 року (п. 7.1 Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000231 від 14.08.2014 р., підписаною представниками обох сторін, позивач на виконання умов договору № МС001355 від 27.08.2013 р., у відповідності до специфікації № 4, поставив відповідачу товар (металорукав) на суму 17168,40 грн. Зазначений товар було отриманою уповноваженою особою відповідача за довіреністю № 26591 від 13.08.2014 р.

В порушення зобов'язань за Договором, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, за ПАТ «Запоріжтрансформатор» виникла заборгованість в розмірі 17168,40 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Запоріжтрансформатор» вартості поставленої продукції - 17168,40 грн., втрат від інфляції - 921,94 грн., пені - 954,37 грн. та 3% річних - 111,48 грн., - є предметом судового розгляду у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України 9далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів про сплату суми боргу відповідачем суду не надано, а тому вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар (металорукав) в розмірі 17168,40 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції - 921,94 грн., пені - 954,37 грн. та 3% річних - 111,48 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3.1.1. Договору, який передбачає: за прострочення виконання зобов'язання за цим договором винувата Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Разом з тим, п. 6.3.1.2 Договору встановлено, що пеня за порушення грошового зобов'язання за цим договором обмежується розміром та в порядку, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також наголошує на тому, що частиною 5 статті 254 ЦК України визначено: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у відповідності до зазначених вище положень законодавства, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, стягненню підлягає пеня в загальній сумі 893,70 грн. за період з 15.09.2014 р. по 30.11.2014 р. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Стягнення з винуватої Сторони 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання також передбачено п. 6.1.1 Договору.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов до висновку, що він не є вірним, стягненню підлягають кошти в розмірі 107,24 грн. за період з 15.09.2014 р. по 30.11.2014 р. В іншій частині стягнення 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що він не є вірним, стягненню підлягають кошти в розмірі 412,04 грн. за жовтень 2014 р. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення протягом (щонайменше) шести місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача, викладене у відзиві № 1/05-рн від 17.12.2014 р. на позовну заяву, суд не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище та зазначає, що аналіз показників балансу відповідача за третій квартал 2014 р. дозволяє дійти висновку про наявність збитків в господарській діяльності відповідача та перевищення його поточних зобов'язань над оборотними активами. На підтвердження своїх доводів відповідачем до відзиву додано Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2014 р. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача заперечив посилаючись на те, що його підприємство також знаходиться в скрутному фінансовому стані, на підтвердження чого надав фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва - ТОВ «Запорізький завод металевих рукавів» - від 01.10.2014 р., який відображує баланс на 30 вересня 2014 р. та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2014 р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, враховуючи те, що відповідач є великим господарюючим суб'єктом, а позивач - суб'єктом малого підприємництва, відсутність будь-яких доказів щодо покращення фінансового стану ПАТ «Запоріжтрансформатор» протягом шести місяців та існування можливості виплати позивачу спірної суми, суд не задовольняє клопотання відповідача про надання розстрочення виконання рішення. Окрім того, суд критично ставиться до надання розстрочення строком (щонайменше) на шість місяців ПАТ «Запоріжтрансформатор» на суму, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволений позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДР 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод металевих рукавів» (юридична адреса: 69000, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 22, кв. 90; поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 210а, кв. 10а, код ЄДР 32400171) вартість поставленої продукції - 17168 (сімнадцять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 40 коп., втрати від інфляції - 412 (чотириста дванадцять) грн. 04 коп., пеню - 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 70 коп., 3% річних - 107 (сто сім) грн. 24 коп. та 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят два) грн. 18 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19.12.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко