Постанова

від 01.12.2014 по справі 826/17653/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2014 року 11:45 № 826/17653/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Прокопець О.М.,

представника відповідача - Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» (далі - позивач, ТОВ «Офіс Констракшн») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004642201 від 31.10.2014 р. про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 284 875,00 грн. та №0004652201 від 31.10.2014 р. про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 351 501,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому підприємством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за рахунок сум, сплачених та отриманих під час здійснення господарських операцій з контрагентом.

У зв'язку з цим, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Офіс Констракшн» (код за ЄДРГІОУ 33500923) зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 22.04.2003 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 10741070007006793.

ТОВ «Офіс Констракшн» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.04.2005 р., з 11.02.2013 р. перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ МІндоходів у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.10.2014 р. по 13.10.2014 р. згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 02.10.2014 р. № 1806 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Офіс Констракшн» (код ЄДРПОУ 33500923) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719), за результатами якої складено акт від 20.10.2014 р. №65/26-53-22-01-26-33500923.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

п. 138.2. ст.138. пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 856 583 грн.;

п. 198.1. п. 198.3. та п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 901 666,67 грн., у тому числі: за квітень 2013 року - 143 333.33 грн., за травень 2013 року -183 333.33 грн., за червень 2013 року - 833 333.33 грн., за липень 2013 року - 250 000.00 грн., за серпень 2013 року - 241 666.67 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «БК «Гефест Альянс», оскільки за наявною у перевіряючих інформацією, отриманою від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відсутня реальність здійснення цими підприємствами господарських операцій у зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, фінансово-господарська діяльність ТОВ «БК «Гефест Альянс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, в господарські взаємовідносини вчиненні без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а формування податкового кредиту та валових витрат не підтверджено документально.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 р.:

№ 0004642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 856 583,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 428 292,00 грн.;

№ 0004652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 901 667,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 450 835,00 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають діючому законодавству, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем витрат та податкового кредиту, оскільки вважає, що витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Так, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій

Судом встановлено, що податковий кредит та формування валових витрат позивача за перевіряємий період сформовано, зокрема, за рахунок контрагента ТОВ «БК «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719).

Як вбачається з матеріалів справи, до основних видів діяльності позивача відносяться код ВЕД 43.21 - електромонтажні роботи, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що між ТОВ «Офіс Констракшн» (Замовник), в особі директора ОСОБА_3., та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (Підрядник), в особі директора Вєрєіна І.В., укладено договір №03/13 від 06.03.2013 р. (далі - Договір №03/13), згідно умов якого, Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника власними силами і засобами виконувати оздоблювальні, ремонтні, монтажні та інші роботи на об'єктах, що будуть визначені Замовником у Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати виконані роботи відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього.

Пунктом 1.2 Договору №03/13 встановлено, що даний Договір є рамковим. Усі роботи по цьому Договору виконуються Підрядником на підставі Додатків, що є невід'ємними частинами цього Договору. У Додатках вказуються: адреса об'єкту, найменування робіт, строки, вартість робіт, порядок розрахунків за виконані роботи. До кожного Додатку додається Договірна ціна, складена на підставі локальних кошторисів.

Також, згідно умов вказаного Договору, після виконання всіх передбачених у кожному додатку до Договору робіт Підрядник здає об'єкт Замовнику. В процесі здачі-приймання об'єкту сторони перевіряють відповідність закінчених робіт.

Здача-приймання робіт здійснюється відповідно до діючого законодавства і оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконання будівельних робіт (КБ-3), за підписом повноважних представників сторін.

В ході виконання умов Договору №03/13 позивач та ТОВ «БК «Гефест Альянс» склали та підписали ряд додатків № 1-31 та договірних цін до додатків, де бути узгоджені адреси об'єктів, види, склад та обсяги робіт, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок проведення розрахунків.

На підтвердження реального виконання сторонами умов Договору №03/13, позивач надав до матеріалів справи копії первинних документів, складених в ході їх виконання, а саме: договірної ціни до додатків №1-31 до Договору, локальних кошторисів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

ТОВ «БК «Гефест Альянс» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 5 410 000,00 грн., в тому числі, ПДВ 901 666,66 грн.

Розрахунки між ТОВ «Офіс Констракшн» та ТОВ «БК «Гефест Альянс» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції.

Суд встановив, що за результатом здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «БК «Гефест Альянс» позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 4 508 333,00 грн. та включив суми податкового кредиту з податку на додану вартість по придбаним роботам (послугам) до складу податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з відповідних періодів суму у розмірі 901 666,66 грн.

Однак, за результатами позапланової виїзної перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Офіс Констракшн» з ТОВ «БК «Гефест Альянс» відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, оскільки, на його думку, такі правочини не мали реального характеру.

В обґрунтування зазначених тверджень відповідач посилався на те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000036 від 05.03.2014 р. за фактом ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час досудового розслідування допитано як свідка батька засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_5, який спростував факт придбання сином ОСОБА_5 ТОВ «БК «Гефест Альянс» та призначення його на посаду директора вказаного підприємства, а також надав пояснення і допитаний засновник та директор ОСОБА_5, який пояснив, що не причетний до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 р. №387/26-52-22-03/14/37312719 про неможливість проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Гефест Альянс», код за ЄДРПОУ 37312719, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 p., згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «БК «Гефест Альянс» у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фірма Спецтехстрой», як на доказ недійсності правочинів між позивачем та вказаним товариством, оскільки відповідно до частини четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, факти придбання матеріалів та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи (матеріали) позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від інших органів податкової служби щодо діяльності інших юридичних осіб.

Водночас, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору по виконанню робіт, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Суд вважає посилання відповідача на пояснення засновника та керівника ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_5 безпідставними, оскільки у відповідності до частини першої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України такий доказ є неналежним, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування, в тому числі, як вбачається з досліджених в матеріалах справи доказів, первинну документацію з боку ТОВ «БК «Гефест Альянс» підписано ОСОБА_3, а не ОСОБА_5

Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Крім того, в силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину та складання податкових накладних, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстрованими платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущенням.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відповідного збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та включення даної суми таких зобов'язань до загальної суми, що визначена в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Суд дійшов висновку, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, суд з приводу викладеного зазначає, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, а також визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є: придбання ним робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відтак, як зазначив позивач, будівельні роботи у ТОВ «БК «Гефест Альянс» були замовлені для забезпечення виконання договорів, укладених з контрагентами позивача , а саме: ТОВ «Фірма «ІНОР», ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ «Нокіа Україна», Представництво «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «Вінкор Ніксдорф», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ДПзІІ «Перно Рікар Україна», ДП «Офіс Солюшнз Україна», ТОВ «Напої Плюс», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Мэрі Кэй (Україна) Лімітед».

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що у позивача наявні всі належні первинні документи, які оформлені відповідно вимог чинного законодавства України по отриманню виконаних робіт контрагентом, крім того отримання виконаних робіт відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судом враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені відповідачем безпідставно, а спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних рішень податковий орган до суду не надав.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004642201 від 31.10.2014 р. та №0004652201 від 31.10.2014 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» (код ЄДРПОУ 33500923) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко