Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/17653/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17653/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Констракшн» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовам до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 р. №0004642201 та №0004652201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Офіс Констракшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.10.2014 р. №65/26-53-22-01-26-33500923, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 138.2. ст.138. пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 856 583 грн.; п. 198.1. п. 198.3. та п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 901 666,67 грн., у тому числі: за квітень 2013 року - 143 333.33 грн., за травень 2013 року -183 333.33 грн., за червень 2013 року - 833 333.33 грн., за липень 2013 року - 250 000.00 грн., за серпень 2013 року - 241 666.67 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Дніпровському ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 р.: № 0004642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 856 583,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 428 292,00 грн.; № 0004652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 901 667,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 450 835,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, в силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Офіс Констракшн» (Замовник), в особі директора Бєлогурова А.І., та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (Підрядник), в особі директора Вєрєіна І.В., укладено договір №03/13 від 06.03.2013 р. (далі - Договір №03/13), згідно умов якого, Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника власними силами і засобами виконувати оздоблювальні, ремонтні, монтажні та інші роботи на об'єктах, що будуть визначені Замовником у Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати виконані роботи відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього.

Пунктом 1.2 Договору №03/13 встановлено, що даний Договір є рамковим. Усі роботи по цьому Договору виконуються Підрядником на підставі Додатків, що є невід'ємними частинами цього Договору. У Додатках вказуються: адреса об'єкту, найменування робіт, строки, вартість робіт, порядок розрахунків за виконані роботи. До кожного Додатку додається Договірна ціна, складена на підставі локальних кошторисів.

Також, згідно умов вказаного Договору, після виконання всіх передбачених у кожному додатку до Договору робіт Підрядник здає об'єкт Замовнику. В процесі здачі-приймання об'єкту сторони перевіряють відповідність закінчених робіт.

Здача-приймання робіт здійснюється відповідно до діючого законодавства і оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) та Довідкою про вартість виконання будівельних робіт (КБ-3), за підписом повноважних представників сторін.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: додатки до Договору та договірні ціни до додатків до Договору, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові накладні, звіти про дебетові та кредитові операції.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Колегія суддів також зазначає, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Як зазначив позивач, будівельні роботи у ТОВ «БК «Гефест Альянс» були замовлені для забезпечення виконання договорів, укладених з контрагентами позивача , а саме: ТОВ «Фірма «ІНОР», ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ «Нокіа Україна», Представництво «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «Вінкор Ніксдорф», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ДПзІІ «Перно Рікар Україна», ДП «Офіс Солюшнз Україна», ТОВ «Напої Плюс», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Мэрі Кэй (Україна) Лімітед».

Відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на свідчення ОСОБА_5 - батька засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_6, дані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014000000000036 щодо непричетності останнього до заснування, виконання функцій директора та фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «БК «Гефест Альянс».

Крім того, відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 р. №387/26-52-22-03/14/37312719 про неможливість проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 p., згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) ТОВ «БК «Гефест Альянс» у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на дані фактио даній справі, оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, так як, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «БК «Гефест Альянс» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ «БК «Гефест Альянс» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.