Ухвала

від 15.09.2015 по справі 826/17653/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/13835/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Прокопець О.М.,

від відповідача - Сірик Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

у справі № 826/17653/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Констракшн"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Офіс Констракшн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «БК «Гефест Альянс», за результатами якої складено акт від 20.10.2014 №65/26-53-22-01-26-33500923, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 856 583,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 901666,67 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 31.10.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: № 0004642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 856 583,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 428 292,00 грн.; № 0004652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 901 667,00 грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 450 835,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Офіс Констракшн» (замовник) та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (підрядник) було укладено договір №03/13 від 06.03.2013, за умовами якого підрядник зобов'язується за дорученням замовника власними силами і засобами виконувати оздоблювальні, ремонтні, монтажні та інші роботи на об'єктах, що будуть визначені замовником у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати виконані роботи відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов даного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема це: локальні кошториси; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3; акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; податкові накладні; звіти про дебетові та кредитові операції.

Також, судами встановлено, що будівельні роботи у ТОВ «БК «Гефест Альянс» були замовлені для забезпечення виконання договорів, укладених з контрагентами позивача, а саме: ТОВ «Фірма «ІНОР», ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ «Нокіа Україна», Представництво «Гоойоорд Б.В.», ТОВ «Вінкор Ніксдорф», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ДПзІІ «Перно Рікар Україна», ДП «Офіс Солюшнз Україна», ТОВ «Напої Плюс», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Мэрі Кэй (Україна) Лімітед».

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль