Постанова

від 16.12.2014 по справі 5019/1/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 5019/1/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі господарського суду № 5019/1/12 Рівненської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" провизнання права власності в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Тірас-Арс":Батюсь Т.В. (довіреність від 28.04.2014 року), ПАТ "Укртранснафта":Лилик О.П. (довіреність №141 від 06.12.2013 року). ВСТАНОВИВ :

03.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (далі - відповідача) про визнання права власності на високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), судові витрати у справі покласти на відповідача (том 1, а.с. 2 - 8).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.01.2012 року суддя Качур А.М. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі №5019/1/12, справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2012 року (том 1, а.с. 1).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року (суддя Качур А.М.) позов задоволено, визнано позивача власником високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), стягнено з відповідача в доход Державного бюджету України 64 380 грн. судового збору за подання позову (том 1, а.с. 14 - 16).

07.04.2014 року ПАТ "Укртранснафта", яке не брало участі у даній справі, однак, вважаючи, що у зв'язку із прийняттям зазначеного рішення місцевий господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки як користувача магістрального трубопроводу "Кременчук-Херсон", зокрема ділянкою "Снігурівка-Херсон", та власника спірної нафти, яка знаходиться у зазначеному нафтопроводі, звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, скасувати оскаржуване рішення від 17.01.2012 року та припинити провадження у справі з огляду на обставини державної реєстрації 03.10.2012 року припинення відповідача як юридичної особи у зв'язку з ліквідацією в процедурі банкрутства (вх. №197/14-з) (том 1, а.с. 101 - 161).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року відмовлено ПАТ "Укртранснафта" у відновленні строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у даній справі та повернено апеляційну скаргу скаржнику без розгляду (том 1, а.с. 24 - 25, 26 - 27).

Не погоджуючись з поверненням та відмовою у відновленні строку на апеляційне оскарження, ПАТ "Укртранснафта" звернулося з касаційною скаргою на ухвали суду апеляційної інстанції від 15.04.2014 року, яка була прийнята до розгляду в суді касаційної інстанції згідно ухвали від 02.06.2014 року (том 1, а.с. 73 - 84).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2014 року ухвали суду апеляційної інстанції від 15.04.2014 року скасовано, справу №5019/1/12 передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що полягали в необґрунтованій відмові заявнику апеляційної скарги в поновленні пропущеного ним строку на апеляційне оскарження та поверненні у зв'язку із цим апеляційної скарги скаржнику (том 1, а.с. 96 - 98).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року апеляційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/1/12 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.08.2014 року (том 1, а.с. 100).

Супровідним листом №5019/1/12 від 03.07.2014 року господарського суду Рівненської області до Рівненського апеляційного господарського суду направлено апеляційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" від 22.05.2014 року на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року (вхідний апеляційного суду 1717/14 від 28.05.2014 року), яку ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.07.2014 року прийнято до розгляду в одному провадженні з первісно поданою апеляційною скаргою (том 1, а.с. 166-218). Скаржник доводив наявність безумовних підстав для скасування судового рішення судді Качура А.М., який прийняв справу до розгляду та розглянув її по суті, не склавши при цьому присягу судді, що є грубим порушенням процесуального права згідно статей 51, 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 4 5 , 4 6 , 64, 104 (частина 3 пункт 1) Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Також, скаржник зазначав про порушення його прав зазначеним рішенням суду першої інстанції, оскільки в резолютивній частині рішення зазначено про визнання права власності на спірну нафту, яка перебуває у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон", який переданий в користування скаржнику згідно Постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 року разом з нафтою, яка його заповнювала, заперечуючи при цьому прийняття спірної нафти на зберігання від третіх осіб.

За результатами розгляду апеляційних скарг ПАТ "Укртранснафта" по суті, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Дужич С.П., суддів: Саврій В.А., Миханюк М.В.) апеляційні скарги задоволено, рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2014 року скасовано, провадження у справі припинено (том 2, а.с. 10 - 16).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 10.09.2014 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укртранснафта" на рішення суду першої інстанції від 17.01.2012 року, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 94, 111, 328, 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статей 59, 75 Господарського кодексу України, статей 17, 18, 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", пункту 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, статей 34, 35, 80, 91, 99 ГПК України .

Скаржник доводить, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду від 17.01.2012 року жодним чином не стосувалося прав та обов'язків заявника апеляційної скарги, тому суду апеляційної інстанції належало припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укртраснафта" на зазначене судове рішення на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України як безпідставно порушене. Також, позивач зазначив, що відповідача у даній справі ліквідовано як юридичну особу, про що 03.10.2012 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вже після набрання оскаржуваним рішенням від 17.01.2012 року законної сили, з огляду на що, на думку скаржника, в апеляційного суду не було правових підстав припиняти провадження у справі відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.12.2014 року о 12 год. 30 хв.; ухвалою суду касаційної інстанції від 02.12.2014 року строк розгляду касаційної скарги продовжено на 15 днів та відкладено її розгляд на 09.12.2014 року о 12 год. 25 хв.

09.12.2014 року до початку судового засідання у справі представником позивача Батюсь Т.В. через канцелярію Вищого господарського суду України подано клопотання про повну технічну фіксацію судового процесу, в якому заявник просив суд касаційної інстанції здійснювати повне фіксування судового процесу з розгляду касаційної скарги ТОВ "Тірас-Арс" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі №5019/1/12 за допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх. №14523Д2/20146).

Відповідно поданого клопотання та керуючись положеннями статей 81 1 , 111 5 ГПК України, при перегляді постанови апеляційного суду від 10.09.2014 року у даній справі в касаційному порядку здійснювалося фіксування судового процесу системою технічного запису судового засідання "СРС Феміда".

У судовому засіданні суду касаційної інстанції від 09.12.2014 року було оголошено перерву до 16.12.2014 року 12 год. 35 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ТОВ "Тірас-Арс" Батюсь Т.В. та ПАТ "Укртранснафта" Лилик О.П., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено дві форми судового процесу: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

До складу учасників судового процесу, згідно з частиною 1 статті 18 ГПК України, входять сторони, якими є позивач та відповідач, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 27 ГПК України, якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Відтак, апеляційним судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник апеляційної скарги, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що ґрунтуються на передбаченому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна з 1997 року, праві кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Згідно з частинами 1, 5 статті 4 6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2 1 цього Кодексу.

Статтею 19 ГПК України передбачено, що суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальний статус судді визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та цим Кодексом.

Відповідно частини 1 статті 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Статтею 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді, зміст якої визначено частиною 1 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено право на судовий захист, що полягає в гарантії кожного на захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів.

Відтак, розгляд справи по суті з прийняттям судового рішення, як кінцевого акта правосуддя, суддею суду першої інстанції, який не склав присягу судді, є процесуальним порушенням, яке полягає в розгляді справи у незаконному складі колегії суддів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 104 ГПК України та є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктом 6 частини 1 статті 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі . Отже, апеляційний суд вправі застосовувати положення статті 80 ГПК України для припинення провадження у справі, як суд, наділений повноваженнями повторного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 13.12.2011 року, між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, було укладено Договір №13/12-1 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м., яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його вартість в розмірі 171 000 000 грн. впродовж одного календарного місяця; приймання-передача товару здійснюється шляхом складання акту приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін; з моменту підписання сторонами зазначеного акта до покупця переходить право власності на придбаний товар (пункти 1.1., 3.2., 4.3., 4.4. договору) (том 1 а.с. 6 - 7).

Апеляційним судом встановлено, що в день укладення спірного договору відповідачем, як продавцем, оформлено видаткову накладну №РН-0000001 від 13.11.2011 року, на якій відсутній підпис та печатка покупця ТОВ "Тірас-Арс" (том 1 а.с. 8, том 2, а.с. 13).

Приймаючи оскаржуване рішення від 17.01.2012 року про визнання за позивачем, як покупцем, права власності на спірну високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис.куб.м., та зазначаючи в резолютивній частині рішення, що спірна нафта знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), місцевий господарський суд виходив з того, що перехід права власності на майно до набувача (покупця) за договором відбувається в момент передання майна (продавцем) та не пов'язується з його оплатою. Судом першої інстанції не досліджувались обставини перебування спірної нафти в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон", а зокрема, в чиєму користування перебуває зазначена ділянка нафтопроводу та на підставі яких документів спірна нафта була закачана у нафтопровід (том 1, а.с. 14 - 16).

Апеляційним судом встановлено, що ПАТ "Укртранснафта", вважаючи що зазначеним рішенням суду першої інстанції було порушено його права як володільця нафти у нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон", переданої йому разом з нафтопроводом у користування згідно Постанови Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 року разом з нафтою, яка його заповнювала, заперечуючи при цьому прийняття спірної нафти на зберігання від сторін у справі, та інших третіх осіб за цивільно-правовими договорами, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати зазначене рішення суду першої інстанції від 17.01.2012 року як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та грубим процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.

Апеляційним судом встановлено, що ПАТ "Укртранснафта" утворено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №256-р від 23.06.2001 року у зв'язку із реорганізацією державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100% акцій ПАТ "Укртранснафта" у державній власності та передачею їх до статутного капіталу НАК "Нафтогаз України"; майно магістральних і розподільних нафтопроводів, яке є державною власністю, передано в користування ПАТ "Укртранснафта", до складу майна було включено і нафту, якою були наповнені нафтопроводи, в тому числі на ділянці "Снігурівка-Херсон".

З огляду на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення прямо зазначено про перебування спірної нафти "в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон"", апеляційний суд дійшов висновку, що таким рішенням вирішено питання про права та обов'язки скаржника як особи, якій передано в користування нафтопровід та яка володіє нафтою, якою він наповнений на правах власності або за цивільно-правовими договорами, що в силу частини 1 статті 91 ГПК України надає скаржнику право апеляційного оскарження судового рішення від 17.01.2012 року у даній справі.

Апеляційний суд встановив, що рішення місцевого господарського суду від 17.01.2012 року прийнято незаконним складом суду, оскільки суддя господарського суду Рівненської області Качур А.М. прийняв присягу судді лише 14.02.2012 року, що мало місце вже після розгляду даної справи по суті та винесення оскаржуваного судового рішення.

Зокрема, апеляційним судом встановлено обставини порушення провадження у даній справі та її розгляд по суті особою, яка не набула статусу судді в порядку, передбаченому статтею 55 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", що є порушенням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, учасницею якої з 1997 року є Україна, про право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України №702/2011 від 22.06.2011 року Качура А.М. було призначено на посаду судді господарського суду Рівненської області строком на п'ять років, при цьому, згідно з інформацією, яка міститься на веб-порталі "Судова влада України" (розділ Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області), Качур А.М. склав присягу судді лише 14.02.2012 року (том 1 а.с. 212).

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 17.01.2012 року з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування відповідно до пункту 1 частини 2 статті 104 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено обставини припинення відповідача як юридичної особи у зв'язку з банкрутством, про що 03.10.2012 року було здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Керуючись повноваженнями повторного розгляду справи, правомочностями скасування судового рішення за наявності безумовних підстав та припинення провадження у справі згідно статей 101, 103 (частина 1 пункт 3), 104 (частина 3 пункт 1) ГПК України, прийнявши до уваги відсутність повноважень апеляційного суду з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції за наявності безумовних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про припинення провадження у справі з огляду на ліквідацію відповідача, як юридичної особи, та за умов відсутності правовідносин правонаступництва, на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність в ПАТ "Укртранснафта" права на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у даній справі як особи, яка не була залучена до участі у справі, рішенням у якій вирішено про її права та обов'язки, про що зазначено в резолютивній частині оскаржуваного рішення, скасування рішення суду першої інстанції як прийнятого у незаконному складі суду, а також про припинення в цілому провадження у справі у зв'язку з ліквідацією відповідача як юридичної особи станом на момент розгляду справи апеляційним судом, який користується правами суду першої інстанції щодо дослідження та оцінки доказів у справі та наділений згідно пункту 3 частини 1 статті 103 ГПК України повноваженнями припинення провадження у справі.

Доводи позивача за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку апеляційним судом обставин прийняття рішення, яке, на думку позивача, не стосується ПАТ "Укртранснафта", з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судом апеляційної інстанції, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи позивача про необхідність скасування постанови апеляційного суду з направленням апеляційної скарги на розгляд до апеляційного суду для припинення апеляційного провадження, як скаржника, який не брав участі у справі та особи, прав та інтересів якої не стосується прийняте рішення суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, такими що суперечать висновкам та правильності застосування положень статей 101, 103 (частина 1 пункт 3) 104 (частина 3 пункт 1) ГПК України, пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України, висновків згідно Постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2014 року, якою прийнято до провадження та задоволено касаційну скаргу ПАТ "Укртранснафта" на ухвали апеляційного суду про відмову у відновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги ПАТ "Укртранснафта" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/1/12, з направленням її до суду апеляційної інстанції для розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі №5019/1/12, а касаційної скарги позивача - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі №5019/1/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук