Постанова

від 17.12.2014 по справі 6/5007/25/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 6/5007/25/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Гіліс І.В.;

від позивача: Нікулін В.Ф.; Набатчиков І.В.;

від відповідача: Дячук І.Д.; Гаврилюк В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Науково-виробнича асоціація "Житомирський моноліт" (м.Житомир) на рішення господарського суду Житомирської області від 23.09.14р. у справі № 6/5007/25/12 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Науково-виробничої асоціації "Житомирський моноліт" (м.Житомир)

до відповідача Музею космонавтики ім. С.П. Корольова (м.Житомир)

за участю прокурора м. Житомира

про спонукання виконання умов договору

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробнича асоціація «Житомирській моноліт» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовом (том 1, а.с. 2-3) до Музею космонавтики ім. С.П.Корольова (надалі - Відповідач) з позовом про зобов'язання Відповідача підписати акт виконаних робіт за 2011 рік на підставі пунктів 1.1, 3.3, 4.1, 6.1 Договору від 21 червня 2011 року.

Прокуратурою м. Житомира 28 травня 2012 року за № 114/396с-12 була подана заява (том 1, а.с. 93) про вступ у справу прокуратури м. Житомира з метою забезпечення інтересів Відповідача.

23 вересня 2014 року господарський суд Житомирської області шляхом виходу за межі позовних вимог, на підставі пунктів 1 та 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, прийняв рішення (вийшовши за межі позовних вимог; том 12, а.с. 183-208), котрим, з підстав зазначених в даному рішенні, в позові відмовив та визнав недійсним Договір від 21 червня 2011 року, укладений між Позивачем та Відповідачем на виконання робіт з реконструкції з розширенням Музею космонавтики ім. С.П. Корольова по вул. Дмитрівській, 2 у м. Житомирі (І черга) з моменту його укладення (вчинення). Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 609 грн. та на Позивача витрати за проведення судових експертиз в розмірі 25 754 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 13, а.с. 2-11) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2013 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення щодо підписання Відповідачем акта виконаних робіт за 2011 рік на суму 498 079 грн. та сплатити Відповідачем на користь Позивача вартості виконаних робіт.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що судом першої інстанції не вказано, яким чином, в який спосіб і які норми закону були порушені Позивачем та Відповідачем при підписанні Договору підряду від 21 червня 2011 року. Також, як зазначає Позивач, порушення, допущені Відповідачем при проведенні тендерних торгів, не може бути підставою для визнання договору недійсним. На думку апелянта, судом не в повному обсязі досліджено позитивний висновок філії ДП «Укрдержекспертиза» у Житомирській області за № 06-00423-10 стосовно змін до робочого проекту РП 26-2010 (1 черга) і виступу на судовому засіданні від 15 вересня 2014 року директора даної філії щодо законності та відповідності чинному законодавству вищезазначеного проекту. Суд не звернув увагу на те, що оскільки Позивач є інвестором проекту РП 26-2010 (1 черга), то його дії стосовно робочого проекту РП 26-2010 (1 черга) і зміни до нього слід розглядати у відповідності із Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Ухвалою апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2014 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26 листопада 2014 року на 14 годину 50 хвилин (том 13, а.с. 1).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (том 13, а.с. 52-55) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2014 року Позивачем були подані доповнення до апеляційної скарги (том 13, а.с. 62-63) з приводу апеляційної скарги.

Прокурором був поданий відзив на апеляційну скаргу (том 13, а.с. 70-73), в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, Прокурор просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вищезазначене рішення без змін.

В судовому засіданні від 26 листопада 2014 року було оголошено перерву про що сторони повідомленні під розписку-заяву (том 13, а.с. 74), що засвідчується їхніми підписами на заяві.

В судовому засіданні від 17 грудня 2014 року Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні від 17 грудня 2014 року представник Позивача та директор Позивача підтримали доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просять скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, котрим задоволити позовні вимоги.

В судовому засіданні від 17 грудня 2014 року представник Відповідача та директор Відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають доводи Позивача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача та Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити частково, рішення господарського суду першої інстанції скасувати частково в частині визнання недійсним договору та в частині покладення судових витрат, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем було подано клопотання від 4 червня 2014 року № 31 про вихід суду за межі позовних вимог та зобов'язати Позивача не тільки прийняти будівельно-монтажні роботи за актом, але й оплатити останні (том 11, а.с. 55), яке (як вказано в рішенні місцевого господарського суду) господарський суд першої інстанції задоволив частково з підстав, вказаних у оспорюваному рішенні, керуючись при цьому пунктом 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 8 судового рішення).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Колегія суду ознайомившись із даним клопотанням в сукупності з діями суду щодо прийняття такої заяви (частково) та щодо одночасного винесення рішення, котрим Позивачу відмовлено повністю в позові в тому числі й в частині вимог, щодо прийняття з метою захисту прав Позивача, та критично оцінює такі дії суду і вважає, що місцевий господарський суд в даному випадку порушив процесуальне право і безпідставно прийняв таке клопотання, оскільки: по-перше Позивач подав клопотання не конкретизуючи при цьому в чому саме полягає необхідність виходу за межі позовних вимог; по-друге звертаючись з клопотанням оплатити вартість будівельно-монтажних робіт (том 11, а.с. 55) Позивач не зазначив вартості таких робіт з мотивованими та обгрунтованими розрахунками та підставними доказами; по - третє, описуючи часткове прийняття і вказуючи на суми, котрі суд приймає, місцевий господарський суд керувався не клопотаннями чи заявами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, а не предбаченим господарсько процесуальним документом, а саме - «ВЫСТУПЛЕННЯ» (том 1, а.с. 167); по-четверте, місцевий господарський суд прийнявши дане клопотання саме з ціленаправленою метою захисту прав і законних інтересів Позивача, ніяким чином не здійснив такий захист, адже місцевим господарським судом було прийнято рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог та визнання в цілому недійсним даного Договору, на підставі котрого були здійсненні роботи Позивачем, стосовно оплати яких він подав заяву щодо виходу за межі позовних вимог (тобто, в даному випадку суд вчинив захист саме прав Відповідача, що не кореспондується з пунктом 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищеописане колегія суду приходить до висновку про відсутність у місцевого господарського суду підстав для виходу за межі позовних вимог, а тому скасовує судове рішення в частині такого виходу і переглядає законність рішення виходячи з позовної вимоги Позивача, висвітленої в позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками закінчення даних торгів і визначення найбільш вигадної пропозиції 21 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на виконання робіт з реконструкції з розширення Музею космонавтики ім. С.П.Корольова по вул. Дмитрівська, 2 у м. Житомирі (1 черга) (надалі - Договір; том 1, а.с. 6-12).

Згідно пунктів 1.1 - 1.2 Договору: Позивач зобов'язався на свій ризик власними і залученими силами і засобами виконати всі роботи по цьому Договору (Реконструкція з розширенням музею космонавтики ім. С.П. Корольова по вул. Дмитрівській, 2 в м. Житомирі (І черга)), згідно проектної документації, у встановлений строк, а Відповідач як замовник зобов'язався прийняти їх до оплати; склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Позивачу, визначені проектною документацією.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна Договору становить 875 716 грн..

За умовою пункту 3.3 Договору, договірна ціна встановлюється динамічною і підлягає коригуванню при таких умовах, як: суттєва відмінність фактичних умов виробництва від проектних , передбачити які при узгодженні ціни підрядник не міг; істотного зростання після укладання договору підряду цін на ресурси , які забезпечує підрядник, а також послуг, що надаються йому третіми особами; внесення змін до проектної документації.

Згідно пункту 3.4 Договору, договірна та фактична ціна робіт обгрунтовується відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 із змінами та доповненнями.

У розділі 4 Договору сторони погодили порядок здійснення оплати.

Зокрема, пунктом 4.1 визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем після пред'явлення Позивачем рахунку на оплату робіт після підписання Сторонами акта виконаних робіт.

Умовою пункту 4.2 Договору встановлено, що: до рахунку на оплату робіт Позивач мав додати: акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в); довідку про вартість виконаних будівельних робіт ( форма КБ-3); розрахунок загальновиробничих витрат, розрахунок адміністративних витрат, відомість ресурсів.

Окрім того, у пункті 4.5 Договору передбачено, що: Позивач надає Відповідачу кожний місяць оцінку вартості виконаних робіт по формі КБ-3, КБ-2в з усіма необхідними підтверджуючими документами згідно з вимогами проектно-кошторисної документації Договору та ДБН.

У пункті 4.6-4.7 Договору, Відповідач перераховує Позивачу аванс в установленому порядку після надання підрядником документів і розрахунків, що обгрунтовують необхідність його одержання та розмір якого не може перевищувати 30% від вартості і обсягу робіт; Позивач зобов'язаний використати аванс впродовж трьох місяців з дня надходження коштів на рахунок Позивача для придбання матеріалів; залік авансу, як визначено у пункті 4.8 Договору, Відповідачем здійснюється в проміжних платежах протягом місяця з дня одержання авансу Позивачем у розмірі використаних матеріалів, придбаних за рахунок авансу, згідно з формами КБ-3, КБ-2в за звітний період.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що: роботи виконуються у період липня 2011 року-листопада 2011 року з правом дострокового їх завершення.

Права та обов'язки Позивача та Відповідача за Договором в частині виконання підрядних робіт та їх прийняття визначені у 6 та 7 розділах Договору.

Зокрема, у пункті 6.1 Договору, Відповідач зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом; однак якщо при здаванні - прийманні робіт будуть будуть виявленні недоробки, що заважають освоєнню виробничих потужностей, які виникли з вини Позивача, Відповідач не підписує акт здавання об'єкта.

За умовою підпункту 6.2.5 Договору, Відповідач має право вносити в період виконання робіт зміни і доповнення в проектну документацію, склад та обсяги робіт; зміна проектних рішень, виконання додаткових робіт за ініціативою Позивача дозволяється лише при умові письмового дозволу Відповідача; якщо Позивач порушив цю вимогу, складається акт і роботи, виконані з порушенням, приводяться ним у відповідність з проектом за свій рахунок і обумовлені строки; Відповідач також має право вимагати проведення додаткових випробувань, перевірок матеріалів і прихованих робіт, у прийманні яких він не брав участі; виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають виправленню , а неякісні матеріали - заміні.

Як визначено підпунктом 6.3.3 Договору, Позивач зобов'язався виконувати роботи у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами і правилами, графіком виконання робіт, гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації; Позивач забезпечує також відповідність якості будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, що використовуються ним для виконання робіт, сертифікатам, державним стандартам, технічним умовам, а також наявність самих сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, які засвідчують їх характеристики та якість .

Відповідно до підпункту 6.3.3 Договору, підрядник зобов'язався здійснювати періодичні перевірки та іспити якості робіт, матеріалів і конструкцій, та інформувати про це замовника за 3 робочі дні до їх проведення; результати перевірок та випробувань оформляються протоколом ( актом) та підписом сторін; при відсутності представника Відповідача Позивач проводить їх самостійно; Позивач також забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, яка передбачена діючим порядком і цим Договором; Позивач здійснює ведення журналу виконання робіт; журнал ведеться по окремих роботах і ньому фіксуються дати початку і закінчення основних видів робіт, складання актів на приховані роботи, проведення випробувань матеріалів і перевірки якості робіт, причини затримок виконання робіт тощо.

В свою чергу, за умовою пункту 7.5 Договору, Позивач при виконанні робіт виявляє прорахунки і недогляди в проектній документацій, низьку якість матеріальних ресурсів і, якщо це може негативно вплинути на хід, кість і термін виконання за Договором, він інформує письмово про це Відповідача; якщо Відповідач у письмовій формі дає вказівку продовжувати виконання робіт, Позивач не несе відповідальності за можливі наслідки того, про що він попереджав; якщо Позивач не попередив Відповідача про зазначені прорахунки і недоліки, які він повинен був виявити в силу своїх професійних обов'язків він несе відповідальність за їхні наслідки.

У розділі 9 Договору підряду сторони обумовили, що зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами. Невід'ємною частиною Договору є договірна ціна та локальні кошториси.

Даний Договір від імені Відповідача було підписано заступником директора музею Бодашевською Г.П., що діяла на підставі статуту Відповідача, а від імені Позивача - генеральним директором Нікуліним В.Ф., що також діяв на підставі статуту.

Договірну ціну в сумі 875 716 грн. як невід'ємну частину Договору складено у поточних цінах станом на 7 липня 2011 року (том 1, а. с. 136).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Відповідач (в особі директора музею Дячук І.Д.) не підписав жодного акту виконаних робіт протягом липня - грудня 2011 року, що надсилались на його адресу Позивачем, із зазначенняп при цьому підстав такої відмови ( том 3, а. с. 128-138; том 2, а. с. 1), зокрема:

· листом за № 203 від 17 серпня 2011року (том 7, а.с. 111) Відповідач просив Позивача виконати роботи: по монтажу каналізаційного стояка із пластмасових труб діаметром 150 мм з другого поверху добудови з підключенням його до дворового каналізаційного колодязя; відвід зливних вод з покрівлі існуючої будівлі здійснити тимчасово пластмасовими трубами під підлогою добудови за межі ростверка; після влаштовування покрівлі воду випустити лотком на покрівлю з наступним демонтажем стояка водозливу;

· листом за № 208 від 26 серпня 2011 року (том 7, а.с. 110) Відповідач просив тимчасово припинити роботи по будівництву будівлі в осях А-Б та 6-6/3, а також по влаштуванню перекриття над першим поверхом до видачі змінени робочих креслень (в ході вирішення спору Відповідач заперечив оформлення та підписання листа за № 208 від 26 серпня 2011року (том 10, а .с. 78);

· листом за № 37 від 14 вересня 2011 року (том 1, а.с. 36) Позивач попередив Відповідача, що з 19 вересня 2011 року призупиняє будівельно-монтажні роботи на об'єкті до вирішення питання про прийняття та оплату об'ємів виконаних робіт;

· листом за № 321 від 25 листопада 2011 року (том 2, а.с. 149) Відповідач також повідомив Позивача про негайне зупинення виконання робіт на об'єкті через виконроба Позивача (А.Ф. Нікуліна), про що свідчить підпис останнього на акті попередження за 25 листопада 2011 року.

З врахуванням описаного вище, Позивач звертаючись до суду з позовом, вважає належним способом захисту свого суб'єктивного права вимогу зобов'язати Відповідача підписати об'єднаний Акт виконаних підрядних робіт за 2011 рік від 25 січня 2012 року, відповідно, Позивач вимагає примусового виконання обов'язку Відповідачем в натурі (підписати акт та прийняти роботи).

Водночас, колегія суду констатує, що виходячи за межі позову (невідповідність якого (в частині заявленого Позову позовних вимог) вказаній у рішенні нормі Господарського процесуального кодексу України (пункт 2 частини 1 статті 83) описано вище у даній постанові, де апеляційний господарський суд вже вказав підстави скасування рішення в частині цього виходу) місцевий господарський суд, посилаючись на те, що даний Договір суперечить законодавству (частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України) та пов'язаний з предметом спору як підстава позову, визнав Договір недійсним з моменту його укладення ( вчинення) на підставі пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, визнання цим рішенням суду Договору недійсним спростовує фактичну підставу позову та як наслідок правову, а тому місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Натомість, з такими доводами місцевого господарського суду, колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Як визначено частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, як різновид юридичних фактів, характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, колегія суду констатує, що серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як зобов'язання відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Приписами частини 2 статті 19 Цивільного кодексу України встановлено, що: способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Разом з тим, передбачена умовами Договору активна дії підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання робіт за Договором та їх здача Позивачем та прийняття їх Відповідачем.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

З аналізу вищеописаного, колегія суду прийшла до висновку, що захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання Відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Порад з тим, заявлена Позивачем вимога про спонукання Відповідача вчинити певні дії, а саме - підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на переконання колегія суду, не призведе до поновлення порушеного права Позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Відповідно до пункту 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25 листопада 2005 року "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13 липня 2004 року у справі № 10/732.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором і лише у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором .

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається що Відповідач відмовляючись від підписання атів виконаних робіт, зазначав при цьому мотиви та підстави такої відмови.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення заборгованості за договором підряду (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2012 року у справі №23/236).

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України: передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

При цьому, в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18 лютого 2013 року № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Окрім того, колегія суду зауважує, що вимога Позивача щодо підписання актів виконаних робіт, не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді з огляду на вимоги статі 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обов'язкових до виконання ненормативних актів. Акт приймання-передачі будівельних робіт є лише документом, який підтверджує виконання договору підряду. Проте факт виконання визначених у цьому акті підрядних робіт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Колегією суду, розглядаю дану позовну вимогу, також приймається до уваги і те, що вимога Позивача про зобов'язання Відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача підписати об'єднаний акт виконаних робіт за 2011 рік.

Водночас, положення пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 визначено, що: не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення; водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи все вищезазначене в сукупності, та зважаючи на те, що помилка місцевого господарського суду не вплинула на правильність судового висновку в даній частині, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на пункт 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року в справі № 6/5007/25/12 відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Що ж стосується застосування місцевим господарським судом, при винесенні рішення, пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.

Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними": розглядаючи питання про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладені між сторонами Договір є договором підряду, а тому в силу статті 203 Цивільного кодексу України його зміст має відповідати вимогам глави 61 Цивільного кодексу України та главою 33 Господарського кодексу.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, робота з обладнання будівель, роботи із завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення зазначених робіт можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво, на виконання проектних і досліджувальних робіт, на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва, інші договори.

Статтею 318 Господарського кодексу України передбачено, що за договором на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.

Частиною 5 статті 318 Господарського кодексу України передбачено, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін, якими за таким видом договору є підрядник та замовник, предмет договору (найменування об'єкту, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; вартість та порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт).

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 1 серпня 2005 року. Відповідно до пункту 2 Загальних умов, ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 3 Загальних умов наведено визначення поняття «проектна документація», відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття "кошторисна документація", відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни.

Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Пунктом 5 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічна норма міститься у статті 180 Господарського кодексу України.

Умовою частини 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як вбачається з матеріалів справи, даний Договір був укладений між Позивачем та Відповідачем в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений печатками Позивача та Відповідача.

Поряд з тим, судова колегія зауважує, що згідно із пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З приводу зазначеного, колегія суду вирішуючи спір зобов'язана встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Виходячи з зазначеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Обов'язковою умовою застосування пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є переконлива мотивація суду необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін.

Водночас, давши оцінку невідповідності вказаного Договору вимогам закону, місцевий господарський суд не навів мотивів виходу за межі позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що даний Договір не суперечить вимог, котрі ставляться до Договору підряду та вимогам Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що Договір містить всі обов'язкові істотні умови Договору, в контексті того, що відбулося часткове виконання умов Договору, що не заперечується його сторонами (Відповідачем було сплачено авансовий платіж в сумі 262 714 грн. 80 коп., а Позивачем були здійснені певні підрядні роботи) колегія суду констатує відсутність в даному випадку правових та об'єктивних підстав для визнання даного Договору недійсним із застосуванням при цьому пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевий господарський суд безпідставно та в порушення вимог процесуального права визнав недійсним Договір на підставі пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вдавшися до правової оцінки відповідності тендерної документації нормам законодавства та в цілому проведення оцінки торгів (тендеру), зазначивши про їх проведення з порушенням вимог законодавства у сфері державних закупівель, зокрема, в частині визначення предмету тендерної закупівлі, проведення Договору, що в свою чергу позбавляє заінтересованих осіб звернутись до суду із самостійними вимогами стосовно Договору та вказаних торгів (визнання їх дійсними, неукладеним Договір, тощо), визначивши такий Договір та тендерну документацію в сукупності з проведеними торгами у якості предмету спору.

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі відсутні обґрунтовані підстави, які відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України підтверджують, факт необхідність визнання Договору недійсним.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд ще раз наголошує на тому, що обов'язковою умовою застосування пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, є переконлива мотивація суду необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін.

Також, виносячи таке рішення судова колегія констатує і той факт, що висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено (не дивлячись на встановлені недоліки) і виконання цілої низки будівельно-монтажних робіт, котрі спрямовані на реконструкцію з розширення будівлі музею.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права (а саме пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України) при виході за межі позову в частині визнання Договору недійсним, а тому скасовує оспорюване рішення і в цій частині.

Дане, в свою чергу, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення саме і частині визнання недійсним доного Договору.

З огляду на усе вищеописане в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу Позивача частково, скасовує частково оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року по справі № 6/5007/25/12 в частині визнання недійсним Договору та в частині покладення судових витрат на Позивача та Відповідача. В решті рішення залишає без змін.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-виробничої асоціації "Житомирській моноліт"- задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року в справі № 6/5007/25/12 скасувати частково, в частині визнання недійсним договору від 21 червня 2011 року на виконання робіт з реконструкції з розширенням Музею космонавтики ім. С.П. Корольова по вул. Дмитрівській, 2 у м. Житомирі (І черга) з моменту його укладення (вчинення), а також в частині покладення на Науково-виробничу асоціацію "Житомирській моноліт" та на Музеєм космонавтики ім. С.П. Корольова судового збору за подання позовної заяви в розмірах по 609 грн..

3. В решті рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу №6/5007/25/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Бучинська Г.Б.