Ухвала

від 16.12.2014 по справі 810/4795/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/4795/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РК Моторс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2014 року №0001512202, №0001522202,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2014 року №0001512202, №0001522202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РК Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Фарексвей» за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року, ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер - південь» за період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року, ПП «Сохо - плюс» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ПП «Айс - берг» за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, ТОВ «Альфакомтрейд» за період 01.05.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «ТК «Акцепт» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Діон плюс» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року, ТОВ «Торговий дім «Ортей» за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Камершиал Трейд Ко» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «Спецторгпостач» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, ТОВ «ТМЦ-Спецторг» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2013 року, ТОВ «Бріджит» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 16.01.2014 року №17/10-06-22-02/34591592.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 333526,00 грн, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 287885,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на те, що позивач здійснював безтоварні операції з придбання товарів (будівельні товари та товари споживчого призначення) від ТОВ «Альфакомтрейд» за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «Торговий дім «Ортей» за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ «Комершиал Трейд Ко» за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «ТМЦ - Спецторг» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2013 року, які в дійсності не реалізовувалися вказаними товариствами, а лише полягали в документальному їх оформленні з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 року №0001512202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 333526,00 грн за основним платежем та застосовано 75464,00 грн штрафних (фінансових) санкцій; №0001522202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 287885,00 грн за основним платежем та 50654,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «РК Моторс» були укладені договори з ТОВ «Альфакомтрейд» від 12.04.2011 року №2011/04/12/01; з ТОВ «Комершиал Трейд КО» договір поставки від 19.09.2012 року №190912/1; з ТОВ «Спецторгпостач» договір поставки від 19.03.2013 року №20130319; з ТОВ «ТМЦ-Спецторг» договір поставки від 24.04.2013 року №20130424.

Згідно умов вказаних договорів постачальники зобов'язувалися поставити та передати у власність покупцю (позивачу) товари, зокрема, автомобільні запчастини, аксесуари та спеціальні рідини, згідно договорів від 19.09.2012 року №190912/1, від 19.03.2013 року №20130319, від 24.04.2013 року №20130424; запасні частини, малярні та витратні матеріали, згідно договору від 12.04.2011 року № 2011/04/12/01, а покупець (позивач) - прийняти їх та оплатити.

На підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій позивачем надані наступні документи: договори оренди між ТОВ «РК-Сервіс» (орендодавець) та ТОВ «РК Моторс» (орендар) від 01.04.2009 року №010409-ОР та додаток №1 до нього; від 16.03.2012 року №01/03, додаток №1 та акт прийому - передачі приміщень до нього; від 28.06.2013 року №04/13, додаток №1 та акт прийому - передачі приміщень до нього; оборотно - сальдові відомості по рахунку: 10 (необоротні активи) ТОВ «РК Моторс» за періоди 2011, 2012, 2013 роки; договір від 12.04.2011 року № 2011/04/12/01 між ТОВ «Альфакомтрейд» (постачальник) та ТОВ «РК Моторс» (покупець) на поставку запасних частин, малярних та витратних матеріалів та аксесуарів; господарський договір поставки від 19.09.2012 року №190912/1 між ТОВ «Комершиал трейд ко» ( постачальник) та ТОВ «РК Моторс» (покупець) на поставку автомобільних запчастин, аксесуарів та спецрідини; господарський договір поставки від 19.03.2013 року №20130319 між ТОВ «Спецторгпостач» та ТОВ «РК Моторс» на поставку автомобільних запчастин, аксесуарів та спецрідини; господарський договір поставки від 24.04.2013 року №20130424 на поставку автомобільних запчастин, аксесуарів та спецрідини; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за періоди 2011, 2012 роки; реєстр документів за періоди 2011, 2012 роки; реєстр видаткових накладних за 2013 рік; видаткові накладні від 04.05.2011 року №РН-0000504, від 01.06.2011 року №РН-0000708, від 01.07.2011 року №РН-0000892, від 01.08.2011 року №РН-0000977 від постачальника ТОВ «Альфакомтрейд» та податкові накладні від 04.05.2011 року №107, від 01.06.2011 року №8, від 01.07.2011 року №15, від 01.08.2011 року №17 до них відповідно; податкові та видаткові накладні від продавця ТОВ «Комершиал Трейд Ко» за період 2012 року; видаткові та податкові накладні від постачальника ТОВ «Спецторгпостач» за період 2013 року; видаткові та податкові накладні від постачальника ТОВ «ТМЦ-Спецторг» за період 2013 року; видаткові та податкові накладні від постачальника ТОВ «Торговий дім «Ортей» за період 2012 року; видаткові та податкові накладні від постачальника ТОВ «РК Моторс», акти на виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів за періоди 2011, 2012, 2013 роки.

Зазначені документи надавались позивачем також до перевірки, що вбачається з акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що всі документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» та визнані контролюючим органом як такі, що оформлені належним чином.

Судом першої інстанції також були досліджені документи (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, видані позивачем покупцям при реалізації отриманого від зазначених в акті перевірки контрагентів товару, за період діяльності ТОВ «РК Моторс» за період травень 2011 року - травень 2013 року), які підтверджують подальшу реалізацію товару, одержаного за вищевказаними договорами поставок, ТОВ «РК Моторс» від товариств третім особам, зокрема, ТОВ «Ексіст Україна», ПАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна», ТОВ «Автогарант АВ», ТОВ «Триник+», ПАТ «Ставищенське ремонтно-транспортне підприємство», ТОВ «Енерготранскомплект», СТОВ «Удич», ПП «Універсаль», ТОВ «Бровари Моторс», ТОВ «Автолайф центр», ТОВ «Ексіст-сіть Україна».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 11.02.2014 року №0001512202, №0001522202.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 19.12.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.