Постанова

від 30.08.2016 по справі 810/4795/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року №810/4795/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РК Моторс до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю РК Моторс з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано, справу №810/4795/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України акцентував увагу суду першої інстанції на необхідності встановлення усіх обставин поставки товару з урахуванням доводів податкової інспекції, зокрема, обсягу та змісту дій, які вчинились учасниками господарських операцій під час поставки, обставин транспортування і безпосереднього приймання товару, фактів залучення до виконання операцій третіх осіб, які надавали відповідні послуги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №810/4795/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв'язку з ліквідацією Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відповідача у справі було замінено його правонаступником - Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо надання послуг та поставки товарів між ним та контрагентом мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й оплачено позивачем, а відповідні послуги надані у повному обсязі. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ РК Моторс та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про заниження ТОВ РК Моторс податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток необґрунтованими.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та мають ознаки фіктивності. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 15.08.2016, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю РК Моторс (ідентифікаційний код 34591592) зареєстроване 18.09.2006 як юридична особа.

Як платник податків позивач узятий на облік з 18.09.2006 за №2912, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

У період з 26.12.2013 по 10.01.2014 посадовою особою Броварської ОДПІ на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ РК Моторс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Фарексвей за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, ТОВ Центр нових будівельних технологій Юпітер - Південь за період з 01.07.2010 по 31.08.2010, ПП Сохо-плюс за період з 01.09.2010 по 30.09.2010, ПП Айс-берг за період з 01.10.2010 по 30.04.2011, ТОВ Альфакомтрейд за період з 01.05.2011 по 31.08.2011, ТОВ ТК Акцепт за період з 01.09.2011 по 31.12.2011, ТОВ Дюн Плюс за період з 01.02.2012 по 31.03.2012, ТОВ Торговий дім Ортей за період з 01.04.2012 по 31.08.2012, ТОВ Комершиал Трейд Ко за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, ТОВ Спецторгпостач за період з 01.04.2013 по 30.04.2013, ТОВ ТМЦ-Спецторг за період з 01.05.2012 по 31.05.2013, ТОВ Бріжит за період з 01.06.2013 по 30.06.2013.

Результати перевірки оформлені актом від 16.01.2014 №17/10-06-22-02/34591592 (далі - ОСОБА_1 перевірки) (т.1, а.с. 16-51).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ РК Моторс :

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в періоді, який перевірявся, на загальну суму 333526,00 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 287885,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Альфакомтрейд , ТОВ Торговий дім Ортей , ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг , за результатами яких позивачем у перевіряємий період сформовані показники податкового кредиту та витрат, за рахунок яких було зменшено об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств.

З акту перевірки слідує, що позивачем під час перевірки не було надано договору з ТОВ Торговий дім Ортей , на підставі якого вчинялись спірні фінансово-господарські операції. Крім того, до перевірки не було надано доказів перевезення придбаних у контрагентів товарів, їх фактичного отримання, зберігання та переміщення по складу, а також документів, які б підтвердили якість придбаної продукції.

Також під час перевірки податковим органом було здійснено аналіз податкової інформації, що міститься в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ ТМЦ-Спецторг , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ Комершиал Трейд Ко ТОВ Торговий дім Ортей та встановлено відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки також посилався на пояснення директорів ТОВ ТМЦ-Спецторг , ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , у яких останні заперечили свою причетність до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Наведені обставини у сукупності були розцінені відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з вказаними контрагентами без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001512202 від 11.02.2014, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 408990,00 грн., у тому числі 333526,00 грн. за основним платежем та 75464,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 52);

- №0001522202 від 11.02.2014, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на 338539,00 грн., у тому числі 287885,00 грн. за основним платежем та 50654,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 53).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, якими ТОВ РК Моторс донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ РК Моторс (Покупець) та ТОВ Альфакомтрейд (Постачальник) укладений договір про довгострокові поставки від 12.04.2011 №2011/04/12/01, у порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався поставляти Покупцю запасні частини, малярні та витратні матеріали та аксесуари окремими партіями по найменуванню, у кількості, комплектності, асортименті та по договірним цінам, які вказуються у рахунках (т.1, а.с. 96-100).

Місцем поставки за договором є склад Покупця (пункт 6.1 договору). Моментом виконання обов'язку поставити товар вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару, що має підтверджуватись складанням накладної за підписами Постачальника та Покупця.

На підтвердження факту поставки товару від ТОВ Альфакомтрейд позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні на загальну суму 444895,70 грн. (т.1, а.с. 189-233; т.2, а.с. 1-16);

- податкові накладні на суму 444895,70 грн., у тому числі ПДВ 74149,79 грн.

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (т.21, а.с. 1-96).

Суму податку на додану вартість у розмірі 74149,79 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ Альфакомтрейд , позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

19 вересня 2012 року між ТОВ РК Моторс (Покупець) та ТОВ Комершиал Трейд Ко (Постачальник) укладений договір поставки №190912/1, у порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити автомобільні запчастини, аксесуари та спецрідини, кількість, якість та асортимент яких вказується у товарних накладних (т.1, а.с. 101-103).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP у редакції Інкторемс 2010 за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корп. 19.

Зобов'язання Постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості і якості товару вважаються виконаними з моменту одержання Покупцем товару і підписання акта прийому-передачі (видаткової накладної) (пункт 5.2 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ Комершиал Трейд Ко товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні на загальну суму 408948,00 грн. (т.2, а.с. 17-107)

- податкові накладні на суму 408948,00 грн., у тому числі ПДВ 68158,00 грн. (т.2, а.с. 17-107).

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (т.21, а.с. 1-96).

Суму податку на додану вартість у розмірі 68158,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ Комершиал Трейд Ко , позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

19 березня 2013 року між ТОВ РК Моторс (Покупець) та ТОВ Спецторгпостач укладений договір поставки №20130319, у порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити автомобільні запчастини, аксесуари та спецрідини, кількість, якість та асортимент яких вказується у товарних накладних (т.1 а.с. 104-106).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP у редакції Інкторемс 2010 за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, буд.7.

Зобов'язання Постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості і якості товару вважаються виконаними з моменту одержання Покупцем товару і підписання акта прийому-передачі (видаткової накладної) (пункт 5.2 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ Спецторгпостач товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні на загальну суму 207018,00 грн. (т.2, а.с. 107-138).

- податкові накладні на суму 207018,00 грн., у тому числі ПДВ 34503,00 грн. (т.2, а.с. 107-138).

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (т.21, а.с. 1-96).

Суму податку на додану вартість у розмірі 34503,00 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ Спецторгпостач , позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

24 квітня 2013 року між ТОВ РК Моторс (Покупець) та ТОВ ТМЦ-Спецторг (Постачальник) укладений договір поставки №20130424, у порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити автомобільні запчастини, аксесуари та спецрідини, кількість, якість та асортимент яких вказується у товарних накладних (т.1, а.с. 107-109).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP у редакції Інкторемс 2010 за адресою: м. Київ, вул. Обсерваторна, буд.23.

Зобов'язання Постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості і якості товару вважаються виконаними з моменту одержання Покупцем товару і підписання акта прийому-передачі (видаткової накладної) (пункт 5.2 договору).

На підтвердження факту поставки від ТОВ ТМЦ-Спецторг товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні на загальну суму 191451,00 грн. (т.2, а.с. 139-175);

- податкові накладні на суму 191451,00 грн., у тому числі ПДВ 31908,50 грн. (т.2, а.с. 139-175).

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (т.21, а.с. 1-96).

Суму податку на додану вартість у розмірі 31908,50 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ ТМЦ-Спецторг , позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Також судом встановлено, що ТОВ РК Моторс на підставі виставлених ТОВ Торговий Дім Ортей рахунків на оплату у період з квітня по серпень 2012 року, здійснювало придбання товарів - запчастин, аксесуарів та спецрідин на загальну суму 748843,20 грн., у тому числі ПДВ 124807,20 грн.

На підтвердження факту поставки товарів від ТОВ Торговий Дім Ортей позивачем до перевірки та матеріалів справи надано:

- видаткові накладні на загальну суму 748843,20 грн. (т.2, а.с. 175-246; т.3, а.с. 1-37).;

- податкові накладні на суму 748843,20 грн., у тому числі ПДВ 124807,20 грн. (т.2, а.с. 175-246; т.3, а.с. 1-37).

Оплата вказаного товару була здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (т.21, а.с. 1-96).

Суму податку на додану вартість у розмірі 124807,20 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ Торговий Дім Ортей , позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

У силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

З матеріалів справи вбачається, що до Броварської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.07.2013 №584/26-55-22-02/38347480 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Комершиал Трейд Ко щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.09.2012 по 28.02.2013 (т.21, а.с. 110-114).

З вказаного акта слідує, що у провадженні СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110060001936 за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Директором та засновником ТОВ Комершиал Трейд Ко ОСОБА_2 ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були надані письмові пояснення, датовані 14.02.2013, у яких він зазначив, що будь-яких первинних документів від імені ТОВ Комершиал Трейд Ко не складав та не підписував, а зазначене підприємство зареєстрував за винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Водночас, в матеріалах справи містяться первинні документи, а саме податкові та видаткові накладні, на підставі яких позивачем були сформовані спірні суми податкових вигод за наслідками господарських операцій з ТОВ Комершиал Трейд Ко , які містять інформацію про те, що вони складені і підписані директором - ОСОБА_2

Як вбачається з ОСОБА_1 перевірки, до Броварської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2013 №156/22-30/38320521 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Спецторгпостач за період з 31.08.2012 по 31.05.2013 року (т.21, а.с. 115-121).

Згідно з вказаного акта, у ході проведення звірки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були відібрані пояснення від засновника та директора ТОВ Спецторпостач ОСОБА_3, який зазначив, що очолюване ним підприємство зареєстрував за винагороду та до господарської діяльності останнього жодного відношення не має, будь-яких первинних документів від імені ТОВ Спецторгпостач не підписував.

Судом встановлено, що первинні документи (податкові та видаткові накладні), на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкових вигод за наслідками господарських операцій з ТОВ Спецторгпостач , містять інформацію, що вони підписані директором ТОВ Спецторгпостач - ОСОБА_3

Як вбачається з ОСОБА_1 перевірки, Броварською ОДПІ було отримано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.06.2013 №173/2230/38320317 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТМЦ-Спецторг з питань взаємовідносин з контрагентами за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 (т.21, а.с. 122-131).

Згідно вказаного акта у ході проведення звірки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у директора ТОВ ТМЦ-Спецторг ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення, відповідно до яких останній будь-яких первинних документів від імені ТОВ ТОВ ТМЦ-Спецторг не складав та не підписував, а зазначене підприємство зареєстрував за винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що первинні документи (податкові та видаткові накладні), на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкових вигод за наслідками господарських операцій з ТОВ ТМЦ-Спецторг , містять інформацію, що вони підписані директором - ОСОБА_1

Таким чином, засновники та директори ТОВ Комершал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг у письмових поясненнях заперечили щодо своєї причетності до господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ СІБ до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана неуповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Більш повно питання про правові наслідки підписання первинних документів не уповноваженою особою Верховний Суд України розкрив у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ (справа № 21-421а11) у якій ВСУ дійшов висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ця ж правова позиція надалі була конкретизована у низці інших рішень Верховного Суду України. Зокрема, у постанові від 03.11.2015 у справі №21-4471а15 де ВСУ вказав, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані у рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів.

При цьому Верховний Суд України наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно посадових осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

Водночас у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №21-170а16 міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові від 12.01.2016 у справі № 21-3706а15 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції фіктивних (нелегальних) підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів

З урахуванням викладених правових позицій Верховного Суду України у подібних спорах, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг , керівники яких заперечили щодо складання будь-якої первинної документації, не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки вони містять недостовірні відомості про учасників господарської операцій.

У даному випадку матеріали перевірок контрагентів дають підстави стверджувати, що підприємства-постачальники знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від імені контрагентів невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

За таких обставин, первинні документи, виписані ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг , не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд також враховує, що виходячи зі змісту та значного обсягу задекларованих господарських операцій вони є трудомісткими, їх фактичне здійснення об'єктивно вимагає наявності у кожної із сторін договору відповідних адміністративно-господарських засобів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ РК Моторс та його контрагенти є віддаленими одне від одного. У той же час зміст договорів поставки з ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг передбачав здійснення поставки товарів на умовах DDP у редакції Інкотермс 2010 за адресами: м. Київ, вул. Лаврська, буд.9, корп. 19; м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7.; м. Київ, вул. Обсерваторна, буд.23.

У частині поставок від ТОВ Альфакомтрейд та ТОВ Торговий дім Ортей умови відповідних договорів передбачали здійснення доставки товарів Постачальником у місце, визначене позивачем.

Отже, в обох випадках відповідні договори передбачали здійснення поставки транспортними засобами та за рахунок постачальників.

У такому разі реальність господарської операції з поставки товарів має підтверджуватись також первинними документами, що свідчать про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі, його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань, звичайних умов, що ставляться до договорів поставки (звичаїв ділового обороту).

Утім доказів, що свідчили б про фактичне перевезення товарів, як то товарно-транспортних накладних, договорів з перевізниками, актів виконаних робіт (наданих послуг), позивачем до перевірки та під час розгляду справи не надано.

Як пояснив директор ТОВ РК Моторс у судовому засіданні 29.03.2016, переважна більшість поставок була здійснена транспортними засобами та за рахунок контрагентів до складу ТОВ РК Моторс , що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, буд 19, який орендувався ТОВ РК Моторс за договорами з ТОВ РК-Сервіс від 01.04.2009 №010409-ОР (т.1, а.с. 59-67), від 16.03.2012 №01/03 (т.1, а.с. 68-78), від 28.06.2013 №04/13 (т.1, а.с. 79-88). В окремих випадках доставка невеликих за обсягом партій товару здійснювалась позивачем на власному автомобільному транспорті.

Проте суд критично ставиться до таких пояснень позивача, оскільки під час здійснення контрольно-перевірочних заходів податковою інспекцією встановлені обставини, які свідчать про неможливість здійснення контрагентами засвідчених первинними документами господарських операцій.

Зокрема, контролюючий орган стверджує про відсутність ТОВ Альфакомтрейд , ТОВ Торговий дім Ортей , ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг за місцем реєстрації та вказує на фактичну відсутність власних або орендованих основних фондів, транспорту та працівників, а також витрат, супутніх з веденням звичайної господарської діяльності, як то витрат на виплату заробітної плати, сплату податків, оплату орендованих основних засобів та транспорту, комунальних платежів тощо (т.21, а.с. 100-134).

У цьому контексті позивачем не наведено пояснень щодо наявності ділової мети у виборі постачальників, які не мають власних ресурсів для здійснення доставки товарів (хоча умови договорів поставки таку доставку передбачали) за наявності об'єктивної можливості встановити ділові відносини з постачальниками, які такі ресурси мають, тим самим скоротивши ланцюг постачання (за рахунок виключення третьої особи у ланцюгу - перевізника), відповідно зменшивши витрати.

Більш того, доказів залучення учасниками спірних операцій третіх осіб (зокрема перевізників) до виконання спірних поставок, а також вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі поставки продукції ТОВ РК Моторс , позивачем не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.

Щодо посилань позивача на факти транспортування окремих партій товарів власним автомобільним транспортом, суд зазначає, що вказані обставини також не були підтверджені належними доказами.

Так, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача власного транспортного засобу, придатного для здійснення перевезення на ньому вантажів з урахуванням виду та обсягу спірних поставок. Не містять матеріали справи й доказів існування договірних правовідносин між директором ТОВ РК Моторс та власне підприємством щодо оренди відповідного транспортного засобу, списання коштів на паливно-мастильні матеріали тощо.

Матеріалами справи також не підтверджується фактичне отримання позивачем товарів від постачальників з огляду на відсутність довіреностей на отримання та відвантаження товару, книг обліку довіреностей, складський накладних (для обліку товару).

У судовому засіданні позивач зауважив, що під час вибору постачальників перевага надавалась тим суб'єктам господарювання, які здійснювали торгівлю сертифікованими (оригінальними) автозапчастинами та рідинами, проте, будь-яких сертифікатів, що підтверджували б якість та походження придбаних товарів, позивач до перевірки та матеріалів справи не надав.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік та випливають із звичаїв ділового обороту, а тому відсутність документів на перевезення та про походження товарів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В аспекті цього суд зауважує, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової інспекції не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Разом з цим, під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагентів, не наведено конкретних обставини укладення та виконання договорів. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності ділового листування, проведення перемов, ділових зустрічей між позивачем та задекларованими контрагентами у процесі налагодження господарських стосунків та виконання спірних операцій.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Стосовно наданих позивачем первинних документів щодо подальшої реалізації товарів іншим підприємствам, а також щодо внутрішнього переміщення певної продукції (картки субконто), суд зазначає, що сама по собі наявність вказаних документів не є підставою для висновку, що до цього певні матеріали/продукція були поставлені позивачу саме ТОВ Альфакомтрейд , ТОВ Торговий дім Ортей , ТОВ Комершиал Трейд Ко , ТОВ Спецторгпостач , ТОВ ТМЦ-Спецторг , за відносинами з яким позивачем власне і сформовано спірні суми податкових вигод.

Отже, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх реальне виконання.

Натомість податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами з огляду на брак адміністративно-господарських засобів, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Доказів понесення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних витрат матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 747529,00 грн. Позивач згідно квитанції №47 від 11.08.2014 сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. (10 відсотків). Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з позивача належить стягнути решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (4872,00-487,20).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РК Моторс (ідентифікаційний код 34591592, місцезнаходження: 07400, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30.08.2016