Постанова

від 16.12.2014 по справі 903/962/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 грудня 2014 року Справа № 903/962/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - голови сільської ради Паровенко О.В.(рішення №8 від 26.05.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Зеленської сільської ради Ковельського району на рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014р. у справі №903/962/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брума"

до Зеленської сільської ради Ковельського району

про стягнення 109 939,13 грн. заборгованості

в с та н о в и в:

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014 р. (суддя Гончар М.М.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Брума" до Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області до про стягнення 109939,13 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 95992,00 грн. боргу за договором з урахуванням 12069,37 грн. втрат від інфляції, 1877,76 грн. відсотків річних та 2198,78 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Зеленська сільська рада Ковельського району Волинської області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає про ряд порушень процесуального законодавства. Зокрема, суд всупереч нормам ст.65 ГПК України не вчинив необхідних дій по підготовці справи до розгляду: не вирішував питання про залучення до участі у справі іншого відповідача; у якості такого відповідача повинно було бути залучене Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, оскільки з матеріалів справи з усією очевидністю витікає факт участі останнього у проведенні розрахунків між сторонами; не зобов'язав сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору згідно з вимогами Бюджетного кодексу, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не вирішував питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою; не викликав представників сторін для уточнення обставин справи і не з'ясував, які матеріали може бути подано додатково. Вважає, що необхідно було витребувати платіжні документи, подані до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області по проведенню розрахунків за виконані роботи за договором підряду.

Пояснює, що після підписання акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 29 листопада 2013 року на виконання п.3.4 договору відповідачем були оформлені та подані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до ГУДКСУ у Волинській області необхідні документи для оплати виконаних робіт в передбачені договором строки. З метою оплати виконаних робіт за договором підряду платіжне доручення, розпорядження № 116 від 29.11.2013 р. про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів з рахунка 31528066166806 на суму 95992,06 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт приймання виконаних будівельних робіт були зареєстровані в ГУДКСУ у Волинській області, про що свідчать відповідні відмітки ГУДКСУ у Волинській області на вказаних документах. На момент подачі платіжних документів до казначейства на рахунку сільської ради були відповідні кошти на оплату виконаних робіт.

Приймаючи рішення про стягнення боргу, суд не врахував, що відповідно до платіжного доручення № 1 від 16 вересня 2014 року кошти за виконані роботи за договором підряду позивачу перераховані в повному об'ємі, про що свідчать відмітки казначейства на платіжних документах. Отже, порушення строків оплати виконаних робіт сталося не з вини відповідача , а внаслідок неперерахування грошових коштів з рахунків відповідача на рахунок позивача Головним управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Позивач не скористався своїм правом та відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судовому засіданні 16.12.2014 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014 р. у справі № 903/962/14 скасувати.

Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 16.12.2014 р., про розгляд справи був повідомлений належним чином /а.с.56/.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.07.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Брума" та Зеленською сільською радою Ковельського району укладений договір будівельного підряду № 04/07, відповідно до якого підрядник/позивач зобов'язаний виконати капітальний ремонт котельні відповідно до кошторисної документації та здати результати робіт у встановлений договором строк, а замовник/відповідач зобов'язаний надати підряднику можливість провести ремонт покрівлі котельні, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, що встановлені цим договором.

За умовами п.1.2 визначена вартість робіт, які виконуються за цим договором, - 150942,00 грн. Договірна ціна є динамічною і може змінюватись у ході виконання робіт лише у випадках і в порядку встановлених чинним законодавством України про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти.

Згідно з п.3.3. договору сторони погодили, що замовник на протязі п'яти банківських днів, після підписання договору перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт, що становить 45 282,00 грн.

Відповідно до п.3.4 договору сторони погодили, що остаточні розрахунки здійснюються після виконання підрядником і приймання замовником у повному обсязі усіх робіт, які становлять предмет цього договору, на протязі п'яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

За умовами п.3.5 договору сторони погодили, що замовник несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді сплати штрафних санкцій, однак не визначили конкретних санкцій, їх розмірів. За умовами п.6.1. договору сторони встановили також, що у разі не виконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором вони нестимуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками /а.с.8/.

На виконання умов договору товариство «Брума» в жовтні 2013 року виконало роботи з капітального ремонту котельні по вул.Ковельська, 43а в с.Зелена на загальну суму 45282,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт, довідкою про вартість будівельних робіт, розрахунком загальновиробничих витрат за жовтень 2013 року. Перелічені документи підписані сторонами без зауважень і скріплені їх печатками.

В листопаді 2013 року позивач товариство «Брума» виконав ремонтні роботи по влаштуванню покрівлі на суму 95 992,00 грн., і такі роботи прийняті Зеленською сільською радою Ковельського району у повному обсязі без зауважень, що підтверджено актом виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунком загальновиробничих витрат за листопад 2013 року /а.с.15,18,20/.

Таким чином, позивач виконав, а відповідач/замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 141274 грн.

Відповідач згідно з умовами п.3.3 договору перераховав аванс у сумі 45282,00 грн. за платіжним дорученням № U721172 від 08.07.2013 р.

Остаточно роботи були прийняті в листопаді 2013 року. Оскільки конкретна дата підписання договору (день листопада) сторонами не зазначена, колегія суддів вважає, що встановлений договором термін оплати слід визначати, враховуючи, що останнім днем листопада є 30-е число - субота, тому термін оплати у 5 банківських днів закінчився 06.12.2013 р.

У цей термін відповідач грошові зобов'язання не виконав.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.ст.509,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору та первинних документів свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини з будівельного підряду, які врегульовані ст.ст.837, 875-886 ЦК України, ст.ст.317-323 ГК України.

Відповідно до норм ст.ст.317,318 ГК України та ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язаний збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник - надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною першою статті 854 ЦК України встановлений порядок оплати роботи, відповідно до якої якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач грошове зобов'язання на суму 95992,06 грн. не виконав в обумовлений договором строк - до 06.12.2013 р.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що борг був перерахований позивачеві 26.09.2014 р., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 16.09.2014 р. з відміткою казначейства про проводку 26.09.2014 р./а.с.43/. Отже, на час звернення позивачем з позовом до суду 02.10.2014 р. (згідно з вхідним штемпелем господарського суду Волинської області, оскільки відсутні докази направлення поштою - конверт тощо) заборгованність в сумі 95992,00 грн. не існувала, була відшкодована, однак позивач та відповідач докази про це суду не надали, і позивач заявляв про наявність боргу.

Колегія суддів відповідно до норм ст.ст.99, 101 ГПК України розглядає справу заново, за наявними у справі і додатково поданими доказами. Керуючись ст.ст.33,34,43 ГПК України суд оцінює докази за результатом всебічного, повного, об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, за наведених вище обставин позовна вимога про стягнення 95992,00 грн. боргу є безпідставною і задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014 р. у цій частині підлягає скасуванню відповідно до п.1,3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, є підставними позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних грунтуються на розрахунках позивача за період прострочення з 06.12.2013 р. по 31.07.2014 р. /а.с.7/.

Разом з тим, як зазначено вище, період прострочення розпочався з 07.12.2013 р., оскільки умовами договору визначено строк розрахунків на протязі банківських, а не календарних днів. На правильність обрахування 12069,37 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2013 року по липень (фактично - червень) 2014 року наведена обставина не впливає, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця. Однак відсотки річних обраховані за 06.12.2014 р. помилково, тому позовна вимога в частині стягнення 8,07 грн. є безпідставною, а належною до стягнення в межах позовної вимоги є сума 1869,69 відсотків річних - обрахована від боргу 95992,00 грн. за період прострочення з 07.12.2014 р. по 31.07.2014 р. Рішення господарського суду в частині стягнення 8,07 грн. відсотків річних підлягає скасуванню частково відповідно до п.1,3 ч.1 ст.104 ГПК України. В решті позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правомірно, з урахуванням конкретних обставин справи та норм права.

Доводи скаржника про те, що порушення строків оплати виконаних робіт сталося не з вини відповідача , а внаслідок неперерахування грошових коштів з рахунків відповідача на рахунок позивача Головним управління Державної казначейської служби України у Волинській області, і тому відсутні підстави для стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, - колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не відповідають конкретним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

З матеріалів справи, зокрема, з умов договору підряду вбачається, що Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області зобов'язань перед позивачем не має, і право позивача на одержання оплати за виконані роботи не поставлене в залежність від відносин відповідача та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Разом з тим, відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена нормами ст.625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями і застосовується незалежно від вини боржника - згідно з ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а - особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі № 6- 38цс11.

Інші доводи скаржника, зокрема, щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними. Порушень норм процесуального права, які стали б підставою для зміни чи скасування рішення суду згідно з нормами ст.104 ГПК України, не встановлено. Натомість відповідачем, який був заздалегідь 14.10.2014 р. повідомлений судом про час і місце розгляду справи /а.с.23/, проігноровано його процесуальний обов'язок, визначений ч.3 ст.22 ГПК України, - добросовісно користуватись належними процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодним чином не відреагував на ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі - не надав на вимогу суду письмові пояснення по суті позову, не скористався правом безпосередньої участі в судовому процесі, не забезпечив явку свого представника в господарське засідання, отже, не надав суду можливості досліджувати його доводи чи заперечення.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014 р. у даній справі. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача задоволити частково. Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2014 р. у справі № 903/962/14 в частині стягнення 95 992 грн. боргу і 8,07 грн. відсотків річних. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково. Стягнути з відповідача Зеленської сільської ради (Волинська область, Ковельський район, с.Зелена, вул.Ковельська, 43, код ЄДРПОУ 04526153) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Брума" (Волинська область, Ковельський район, с.Доротище, вул..Лесі Українки, 49, код ЄДРПОУ 37707381) 1869,69 грн. відсотків річних, 12069,37 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 139,39 грн. витрат на судовий збір. Відмовити у позові в частині стягнення боргу 95 992,00 грн. і 8,07 грн. відсотків річних".

Стягнути з позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Брума" (Волинська область, Ковельський район, с.Доротище, вул..Лесі Українки, 49, код ЄДРПОУ 37707381) на користь відповідача Зеленської сільської ради (Волинська область, Ковельський район, с.Зелена, вул.Ковельська, 43, код ЄДРПОУ 04526153) 960,00 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.