Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/19170/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/19170/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Мартиненко Н.Л. - дов. № 289 від 24.11.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. (повний текст підписано 27.10.2014 р.)

у справі №910/19170/14 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт»

до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

про зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 10.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» закрити поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» №26006301040553 в національній валюті, №26006301040553 в доларах США, №26006301040553 в євро, №26006301040553 в російських рублях та перерахувати залишки грошових коштів на рахунках згідно платіжного доручення №211 від 05.08.2014р., №213 від 15.08.2014р. та всіх інших платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт», а також провести всі завершальні операції за рахунками у зв'язку із їх закриттям.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/19170/14 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» 11.11.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.12.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2014р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 10.12.2014р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 100), не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами щодо обслуговування банківського рахунку та перерахування коштів, вказував на невиконання платіжних доручень № 211 від 05.08.2014р. на суму 71 485, 00 грн. та № 213 від 15.08.2014р. на суму 20 000, 00 грн. Крім того, позивач зазначає, що 05.08.2014р. звертався до відповідача з заявами про закриття вищевказаних поточних рахунків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, як на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо обслуговування банківського рахунку та перерахування коштів.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголошував на тому, що вказані вимоги позивача є вимогами кредитора, задоволення яких здійснюється згідно з частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 27.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» (позивач, клієнт за договором) та Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (позивач, банк за договором) було укладено договори банківського рахунку №09/РКО/12/03 (надалі по тексту - договір №09/РКО/12/03), № 40553/840/ (надалі по тексту - договір №40553/840/), №40553/978/ (надалі по тексту - договір №40553/978), №40553/643/ (надалі по тексту - договір №40553/643/, разом - договори).

Предметом вищевказаних договорів є відкриття банком клієнту поточних рахунків № 6006301040553/978, №26006301040553/840, №26006301040553/643, №26006301040553 в національній валюті, в доларах США, в Євро та в Російських рублях, відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, на підставі заяви клієнта і наданих ним документів і здійснення розрахунково-касового обслуговування, керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України і умовами договору.

Крім того, 27.03.2012р. між сторонами було укладено договір №07/КБ/12/03 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт Банк».

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2014р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014р. прийнято рішення № 72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Терра Банк» (надалі по тексту - ПАТ «Терра Банк»), відповідно до якого в ПАТ «Терра Банк» з 22.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, а саме з 22.08.2014р. по 22.11.2014р.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014р. № 148 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Терра Банк» - Ірклієнка Юрія Петровича (надалі по тексту - Уповноважена особа).

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 2 статті 37 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

У відповідності до пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Так, згідно статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до пункту 1.25 глави 1 розділу 111 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію: не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

Оскільки у ПАТ «Терра Банк» було введено тимчасову адміністрацію, у зв'язку з чим перерахування коштів з рахунку клієнта банку не здійснювалось, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється лише в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача закрити поточні рахунки та виконати платіжні доручення є необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволені позову, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000, 00 грн., не має.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 21.10.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохімакт» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/19170/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014р. у справі №910/19170/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19170/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала