Постанова

від 06.10.2014 по справі 826/12056/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2014 року № 826/12056/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батік ЛТД» про припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батік ЛТД», в якому просила: - визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Батік ЛТД»; - припинити юридичну особу ТОВ «Батік ЛТД».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що створення ТОВ «Батік ЛТД» направлено на здійснення протиправної діяльності з метою ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014 року відкрито скорочене провадження у справі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Батік ЛТД» зареєстровано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією 20.06.2014, адреса місцезнаходження підприємства, як зазначає позивач: м. Київ, Деснянський район, пр-т. Маяковського, 8-В, кв. 152.

Як зазначає позивач, засновником підприємства являється ОСОБА_1.

До Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла заява гр. ОСОБА_1 в якій він повідомив про те, що невідомі особи зареєстрували (перереєстрували) на його ім'я ряд суб'єктів господарської діяльності, в тому числі ТОВ «Батік ЛТД». У даній заяві ОСОБА_1 просить контролюючий орган вжити дієвих заходів, щодо припинення вказаної юридичної особи та визнати недійсними реєстраційні документи суб'єкта господарювання.

За таких обставин, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає, що установчі та реєстраційні документи ТОВ Батік ЛТД» (статут підприємства, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості, не відповідають вимогам законодавства, з урахуванням чого просить визнати вказані документи недійсними та припинити юридичну особу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

При цьому, наведеною законодавчою нормою не визначено коло випадків та підстави, за яких податковий орган вправі реалізувати наведене повноваження на подання до суду адміністративного позову.

За змістом частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, дає аналіз завдань і функцій податкових органів.

Завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим, визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Відтак податкові органи відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право звертатися до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Закон, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі - Закон).

Згідно ст. 4 Закону під поняттям державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців слід розуміти засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, врегульовано ст. 38 Закону.

Зокрема, ч. 2 цієї статті визначає, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Отже, податковий орган вправі використовувати підстави щодо припинення юридичної особи, визначені у частині другій статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», лише у розрізі виконання своїх функцій з контролю у сфері оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду є факт створення ТОВ «Батік - ЛТД» для здійснення протиправної діяльності з метою ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

А відтак, при вирішення цього спору по суті заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне перевірити, чи підтверджується матеріалами справи твердження контролюючого органу про здійснення відповідачем діяльності, направленої на ухилення від сплати податків.

Чинне податкове законодавство України передбачає наступні способи визначення платнику податків суми грошового (податкового ) зобов'язання:

1. податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 Податкового кодексу України);

2. митна декларація - прирівнюється до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань (абз. 2 п. 46.1 Податкового кодексу України);

3. податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 Податкового кодексу України);

4. податкова вимога (п. 59.1 Податкового кодексу України).

Втім, на підтвердження власних доводів щодо ухилення відповідача від сплати податків, позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «Батік - ЛТД» не подає податкові декларації, не сплачує суми грошових зобов'язань, визначені відповідними податковими повідомленнями рішеннями або, наприклад, не погашає суми авансових платежів з податку на прибуток, що визначені у відповідних податкових вимогах.

Крім того, в підтвердження доводів, викладених в заяві гр. ОСОБА_1 щодо фіктивності ТОВ «Батік - ЛТД», контролюючим органом не надано до суду вироку місцевого районного суду, яким би особу було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 205 або 212 Кримінального кодексу України, внаслідок чого твердження ДПІ про фіктивність ТОВ «Батік - ЛТД» є безпідставним.

Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджується, що доводи позивача про створення ТОВ «Батік - ЛТД» з метою здійснення неправомірної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків та відмивання коштів є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд не бере до уваги письмові пояснення гр. ОСОБА_1 , адже лише під час розгляду відповідної кримінальної справи, за умови попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, вказані покази можуть мати юридичне значення при вирішенні правового спору, а особа не позбавлена права змінювати власні покази на власний розсуд в будь-який час, залежно від внутрішніх суб'єктивних обставин, внаслідок чого такі доводи ОСОБА_1, в даному випадку, не є достовірними.

Окрім вищезазначеного, суду не надано доказів, які б підтвердили твердження ОСОБА_1 щодо його непричетності до створення та діяльності відповідача.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд вважає, що законні підстави для припинення ТОВ «Батік - ЛТД», вданому випадку, відсутні, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Батік - ЛТД», суд зазначає, що ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Відповідно до частини першої статті 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (утрачені, загублені) та підроблені документи;

- не зареєстровано в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Згідно частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Слід зазначити, що правові підстави визнання недійсними установчих документів юридичної особи внаслідок фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності в діях засновників та/або керівників суб'єкта господарювання.

Однак, податковий орган, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається лише на заяву ОСОБА_1 від 23 липня 2014 року, адресовану в.о. першого заступника начальника ГУ Міндоходів в м. Києві, начальнику слідчого управління фінансових розслідувань щодо вжиття заходів до невідомих ОСОБА_1 осіб, які зареєстрували (перереєстрували) на його ім'я суб'єктів господарської діяльності (перелік яких наведених в заяві), та відібрані 23 липня 2014 року старшим о/у ВОСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенантом податкової міліції у ОСОБА_1 пояснення. Інших обґрунтувань та доказів позивач не навів та не надав.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійними установчих документів задоволенню також не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук