Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-2598/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2598/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства компанії "Ніка Паллант" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0002722220 від 04.04.2012р. Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість ПП компанія «Ніка Паллант» в сумі 182511,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 45627,75 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ПП компанія "Ніка Паллант" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податкове повідомлення-рішення № 0002722220 від 04.04.2012р. є необгрунтованими, безпідставними та таким, що суперечить чинному законодавству.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002722220 від 04.04.2012р. Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість ПП компанія «Ніка Паллант» в сумі 182511,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 45627,75 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2012 року фахівцями податкового органу складено акт №123/22-200/36700212 за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ПП КОМПАНІЯ «НІКА ПАЛЛАНТ» (код за ЄДРПОУ 36700212) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом постачальником TOB «ЗОЛОТЕ РУНО «М» (код ЄДРПОУ 36383951) за період грудень 2011 року.

Згідно висновків акту перевірки податковий орган дійшов наступного: ПП КОМПАНІЯ «НІКА ПАЛЛАНТ» допущено порушення п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість по контрагенту-постачальнику ТОВ «ЗОЛОТЕ РУНО «М» (код ЄДРПОУ 36383951), що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 182 511 грн.

Ні підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено 04.04.2012 року податкове повідомлення-рішення № 0002722220 від 04.04.2012р. про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 182511,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 45627,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що компанія ПП «Ніка Паллант» правомірно було сформовано податковий кредит.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

На підставі п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За правилами ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців.

За змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

З акту перевірки вбачається, що договір експедирування, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, були надані при перевірці та досліджені.

В ході судового розгляду були досліджені усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус контрагента, що надавав послуги експедирування, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Так, позивачем було укладено договір транспортного експедирування № 43-12 від 91.12.2011 р., укладений із TOB «ЗОЛОТЕ РУНО «М». Відповідно до розділу 2 зазначеного договору вантажоперевізник TOB «Золоте Руно «М» зобов'язаний забезпечити подачу транспортних засобів відповідно до заявки замовника в зазначений пункт завантаження та здійснити перевезення вантажу в пункт вивантаження.

Після виконання робіт по перевезенню вантажів відповідно до актів виконаних робіт ПП компанія «Ніка Паллант» здійснювало оплату послуг, а в свою чергу TOB «Золоте Руно «М» на виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України надавало податкові накладні, які оформлені належним чином відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Підставою для твердження відповідача про порушення податкового законодавства з боку позивача було, те що TOB «Золоте Руно «М» взагалі не надавало будь-які послуги ПП компанія «Ніка Паллант», а саме транспортування кукурудзи TOB СП «Нібулон», оскільки відповідно до відповіді УДАІ УМВС України в Миколаївській області за TOB «Золоте Руно «М» не зареєстровано транспортних засобів.

Проте факт відсутності зареєстрованих транспортних засобів за TOB «Золоте Руно «М» не може бути підставою для невключения сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки підставою є наявність наданої платником ПДВ податкової накладної, що і було зроблено TOB «Золоте Руно «М». На кожне перевезення вантажу були виписані товарно-транспортні накладні, в яких зазначалися всі передбачені реквізити і в тому числі перевізник, оскільки TOB «Золоте Руно «М» мало правові (договорні) відносини з власниками транспортних засобів, які надавалися для перевезення.

До того ж, наслідком надання послуг по перевезенню сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи підтверджується і тим, що поставка продукції здійснювалась TOB СП «Нібулон» і вивантаження здійснювалося в порту, оскільки порт є режимним підприємством то при в'їзді в порт проводиться реєстрація транспортного засобу та робиться відмітка в товарно-транспортній накладній про в'їзд транспортного засобу в порт. На кожній наданій для перевірці товарно-транспортній накладній є відмітка про вивантаження в порту, але відповідач на це не звернув уваги.

За правилами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит по розрахункам між ПП компанія «Ніка Паллант» та TOB «Золоте Руно «М» підтверджені необхідними первинними документами.

Реальність переміщення предмету договорів підтверджується товарно-транспортними накладними, поясненнями свідка ОСОБА_1

Виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ПП компанія «Ніка Паллант» та TOB «Золоте Руно «М».

На підставі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених доказів вбачається наявність як у позивача, так і TOB «Золоте Руно «М», реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компанія ПП «Ніка Паллант» правомірно було сформовано податковий кредит.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства компанії "Ніка Паллант" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі № 2а-2598/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян