Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/2803/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/2803/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Шитря О.М.

за участю представників:

Від позивача: Ляшан Є.В.

Від відповідача: Пахомов В.В.

Від третіх осіб: не з'явились

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно"

на рішення господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2014р.

по справі № 916/2803/13

за позовом: Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно"

до відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного підприємства "Анжеліка", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Одеської міської ради, ОСОБА_6

про стягнення 22166 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтня 2013 року Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 22 166 грн. в якості відшкодування завданих збитків внаслідок невиконання орендарями ПП «Анжеліка» та ФОП ОСОБА_4 своїх обов'язків за договорами оренди укладеними з відповідачем щодо утримання в належному стані, поточного та капітального ремонту даху будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що призвело до сильного руйнування даху цієї будівлі та затопленню нежитлових приміщень, власником яких є позивач. Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на ст. ст. 216, 217, 218, 224, 225, 228 ГК України та ст. ст. 382, 360 ЦК України.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради позов не визнав посилаючись на його недоведеність.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 06.11.2013р., від 22.11.2013р. та від 26.09.2014р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство "Анжеліка", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, Одеську міську раду та ОСОБА_6

Рішенням господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2014 року (суддя Горячук Н.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі МП ТОВ «Золоте Руно» просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача заявлено клопотання про залучення до участі в судовому процесі судового експерта Рапача К.В. та судового експерта Чорну Ю.П. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки заявник не обґрунтував належним чином необхідності участі в судовому процесі вказаних осіб.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та треті особи заздалегідь були повідомлені належним чином, проте треті особи не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.07.2012р. між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та Малим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді:

- нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 41,8кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- нежилих приміщень першого, другого та третього поверхів, загальною площею 225,0кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3.3 даного договору, відповідальність за збереження об'єктів купівлі - продажу з моменту підписання договору несе покупець.

Зазначений договір 21.08.2012р. було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

До викупу вказані нежитлові приміщення знаходилися у МП ТОВ «Золоте Руно» в оренді на підставі нової редакції договору оренди № 9/203 від 17.08.2005р., укладеного 27.12.2005 року з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно з п.п. «а» п. 4.2, п. 4.3 даного договору оренди, протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар, тобто МП ТОВ «Золоте Руно», зобов'язаний був забезпечувати збереження орендованих приміщень, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщень (будівлі), запобігати їх пошкодженню і псуванню.

27.12.2005 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Анжеліка» було укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення № 329/203 від 19.09.2003р., за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення першого, другого та третього поверхів, загальною площею 282,7 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, строком до 27.12.2015р.

Згідно з п.п. «а» п. 4.2, п. 4.3 даного договору оренди, протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, орендар зобов'язаний забезпечувати збереження орендованих приміщень, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщень (будівлі), запобігати їх пошкодженню і псуванню.

04.02.2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді: - нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 20,5 кв.м. та загальною площею 13,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3.3 даного договору, відповідальність за збереження об'єктів купівлі - продажу з моменту укладення цього договору несе покупець.

18.08.2009 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» на підставі договору купівлі - продажу № 3509 від 14.10.2008р. було зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на нежилі приміщення першого поверху, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним витягом № 23610937.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є спільною частковою власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, МП ТОВ «Золоте Руно», фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 При цьому, частка майна територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді нежитлових приміщень першого, другого та третього поверхів, загальною площею 282,7 кв.м., знаходиться в оренді у ПП «Анжеліка» на підставі договору від 27.12.2005р. Водночас, в справі не міститься доказів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_4 є власником, орендарем чи суборендарем нежитлових приміщень цієї будівлі.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

В силу ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

01.02.2013р. директором та працівниками МП ТОВ «Золоте Руно» було складено акт про те, що 01.02.2013 року в результаті грубих порушень з боку орендаря ПП «Анжеліка» та суборендаря СПД Лаптевої відбулося затоплення І і ІІ поверхів приміщень за адресою АДРЕСА_1.

Того ж дня директором та засновником МП ТОВ «Золоте Руно», касиром обмінного пункту, майстрами по ремонту комп'ютерів і телефонів було складено акт про те, що в результаті хуліганських дій з боку директора ПП «Анжеліка» та її чоловіка 01.02.2013 року залито приміщення першого поверху «фотоцентр».

20.02.2013 року СПД Рапач К.В. за заявою директора МП ТОВ «Золоте Руно» було складено висновок № 160-13 про проведення будівельно - технічного дослідження з визначення причини протікання покрівлі та визначення вартості ремонтно - відновлювальних робіт, згідно з яким кошторисна вартість ремонтно - відновлювальних робіт в обстежуваних приміщеннях (коридор № 16 пл. 13,2 кв.м., швейний цех № 17 пл. 34,9 кв.м., склад № 19 пл. 12,0 кв.м.) за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, склала 22 166 грн. При обстеженні покрівлі будівлі зроблено висновок про те, що на ній спостерігається застій води на поверхні килиму у виїмках «блюдцах», які є наслідком неякісно виконаних похилоутворюючих слоїв. Причиною виявлених пошкоджень в обстежуваних приміщеннях є також нерегулярна механічна очистка від снігу після рясних снігопадів.

05.02.2013 року позивач звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з листом, в якому виклав прохання вжити заходів до орендаря ПП «Анжеліка» та суборендаря СПД ОСОБА_4, які не виконують умови договору оренди, а саме за 10 років жодного разу не проводили ремонт покрівлі та не приймали участі у спільному ремонті, не очищують покрівлю від снігу у зимовий період, в результаті чого 01.02.2013 року сталося затоплення водою першого та другого поверхів будівлі, отже своїми діями завдали йому матеріальну шкоду.

Відтак, позивач вважає, що такими діями відповідач (невиконання обов'язку щодо участі в утриманні спільного майна - даху будівлі) завдав йому майнових збитків, у зв'язку з чим посилаючись на приписи ст. ст. 216, 217, 218, 224, 225, 228 ГК України та ст. ст. 382, 360 ЦК України позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків у розмірі 22 166 грн.

Правовими підставами такої відповідальності позивач вказує, зокрема, ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків в сумі 22 166 грн., завданих у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо участі в утриманні спільного майна - даху будівлі, що призвело до пошкодження майна позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, вину відповідача.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішенням про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Фактичною підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Отже, хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності. При цьому, протиправна поведінка учасника у сфері позадоговірних (деліктних) відносин повинна бути наслідком порушення імперативних приписів діючого законодавства. Обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, наявності та розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою покладено на позивача. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутні вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011р. по справі № N 2/121-30/118).

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості); відшкодування завданих збитків у повному обсязі. При цьому, даними нормами законодавства передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України. При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

Разом з тим, із змісту позовної заяви МП ТОВ «Золоте Руно» та письмових пояснень не вбачається, що позивачем наводилися доводи щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, для перевірки доводів позивача щодо завдання його майну шкоди судом було призначено судову будівельно - технічну експертизу.

Згідно з висновком № 7038 судової будівельно - технічної експертизи від 03.07.2014р., проведеної Одеським науково - дослідним інститутом судових експертиз, в результаті проведення візуально - інструментального обстеження нежитлових приміщень будівлі АДРЕСА_1, які належать МП ТОВ «Золоте Руно» на праві власності, експертом не було виявлено слідів залива (пошкоджень, виниклих внаслідок затікання даху), у зв'язку з чим фактично не є можливим здійснити розрахунок вартості ремонтно - відновлювальних робіт, які необхідно виконати для усунення наслідків заливу. В результаті проведеного обстеження покрівлі будівлі експертом встановлено, що на покрівлі спостерігається застій води на поверхні килиму у виїмках «блюдцах», які є наслідком неякісно виконаних похилоутворюючих слоїв; місцями встановлено обриви і здуття покрівельного матеріалу руберойду, що є наслідком неякісно виконаних робіт і несвоєчасного ремонту покрівлі.

У суду не має сумнівів у достовірності висновків даної експертизи, оскільки вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку особою, яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань та має тривалий стаж експертної роботи. Отже, зазначений висновок судової будівельно - технічної експертизи є належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст. 34 ГПК України, у зв'язку з чим виконаний СПД Рапач К.В. за замовленням позивача висновок № 160-13 про проведення будівельно - технічного дослідження від 20.02.2013р. не приймається судом до уваги.

Як вбачається з Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2001р. № 384-VI, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради, наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста. Визначення меж повноважень та умов їх здійснення регулюється зазначеним Положенням. Департамент відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень виконує такі функції, зокрема, проводить єдину політику управління комунальним майном територіальної громади міста; здійснює облік, інвентаризацію комунального майна, що знаходиться в управлінні Департаменту, виконавчих органів Одеської міської ради та комунальних підприємств, забезпечує контроль за його використанням і збереженням. Здійснює контроль за ефективним використанням майна, що належить територіальній громаді міста Одеси на праві комунальної власності та закріплене за комунальними підприємствами на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Належних доказів які б свідчили про те, що будівля розташована в АДРЕСА_1 закріплена за Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на праві господарського відання або на праві оперативного управління та знаходиться у нього на балансі, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Зі складеного позивачем в односторонньому порядку акту від 01.02.2013 року не вбачається, затоплення яких саме приміщень відбулося того дня в результаті порушень з боку орендаря ПП «Анжеліка», а також хто саме є власником цих приміщень.

Подані позивачем до матеріалів справи фотокартки у кількості 9 екз. не є належними доказами у справі, оскільки з них не вбачається ким, де і коли саме вони були зроблені.

Статтями 322 та 323 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди та її розмір, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, а також в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні шкоди, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав позивача в процесі розгляду даної справи по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються колегією суддів як безпідставні. Частиною 1 ст. 4-6 ГПК України передбачено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Враховуючи обсяг даної справи та те, що спір у ній з юридичної точки зору не є складним, підстав для її колегіального розгляду місцевим господарським судом не має.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10 жовтня 2014 року у справі № 916/2803/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Руно" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 19.12.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.