Ухвала

від 16.12.2014 по справі 810/4391/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4391/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Онищенка Т.О., представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «ЛЮМЕН» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «ЛЮМЕН» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2014 № 0000352201 та № 0000362201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Люмен» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування і сплати податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Угра» і ТОВ «Віп-технології плюс» за період з 01.01.2011 по 01.10.2012.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.12.2013 № 375/22-01/30356236, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість на суму 245188,00 грн.; пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - зменшено від'ємне значення податку на прибуток підприємств у сумі 164805,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.2014 № 0000362201, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств у сумі 164805,00 грн. та № 0000352201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 351303,00 грн., з них 245188,00 грн. за основним платежем і 106115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, як на підтвердження правомірності своєї позиції, вказує, що зі змісту постанови про призначення позапланової перевірки від 18.11.2013 слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області капітана Прядко О.О. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.11.2012 № 1201222140000009 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, у період з 2010-2012 послугами ТОВ «Угра» і ТОВ «Віп-техноглогії плюс», з метою заниження бази оподаткування і ухилення від сплати податків, користувалось ПрАТ «Люмен», що знаходиться на обліку ДПІ у Броварському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Крім того, фіктивність діяльності ТОВ «Угра» і ТОВ «Віп-технології плюс» встановлена під час допитів посадових осіб підприємств, результатами проведення почеркознавчих експертиз.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що з урахуванням постанови від 18.11.2013 слідчого відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області Прядко О.О., а також з огляду на характер взаємовідносин між контрагентами, згідно з первинними документами, наданими до перевірки, неможливо встановити факт поставки товарів, послуг.

Надаючи оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.03.2013, що міститься в матеріалах справи, посадовою особою ОВС вилучено документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра». Також відповідно до протоколу обшуку від 22.04.2013, наявного в матеріалах справи, посадовою особою ОВС вилучено документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Віп-технології плюс».

Таким чином, бухгалтерські документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс» станом на час проведення перевірки вилучені посадовою особою ОВС.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковий орган не досліджував первинних документів по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс».

При цьому, відповідачбув обізнаний про вилучення даних документів правоохоронним органом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, враховуючи вимоги пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України відповідач повинен був перенести терміни проведення перевірки з метою отримання засвідчених печаткою і підписами посадових осіб правоохоронного органу, який вилучив первинні бухгалтерські документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс» або забезпечення доступу до них.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що відповідно до супровідного листа слідчого управління ГУМВС України в Харківській області від 21.11.2013 року № 47/29449 на адресу Броварської ОДПІ ГУ Міністерства доходів в Київській області направлялись копії матеріалів кримінального провадження та постанову про призначення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Люмен», а тому відповідач під час проведення перевірки позивача мав можливість досліджувати первинні документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс».

Так, з вказаного супровідного листа неможливо встановити, які саме документи передавалися Броварській ОДПІ ГУ Міністерства доходів в Київській області, а саме чи передавалися відповідачу первинні документи по господарським операціям між позивачем і ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс».

Так, в пункті 2.13 Акта визначено, що при проведенні перевірки використана інформація та наступні документи:

- автоматизовані інформаційні системи Броварської ОДПІ Київської області ДПС АІС "Податковий блок", БД АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України";

- облікова справа ПрАТ "Люмен";

- подтаткові декларації з податку на додану вартість за період з січня 2011 року по вереснь 2012 рік;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з січня 2011 року по вересень 2012 рік;

- пояснення від 13.12.2013 № 13/12 генерального директора ПрАТ "Люмен" про те, що документи, які засвідчують взаємовідносини між ПрАТ "Люмен" а ТОВ "Угра" були вилучені 04.03.2013 слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області;

- податкові декларації по податку на прибуток за період з січня 2011 по вересень 2012 рік.

Тобто, серед наведеного переліку документів відсутні первинні бухгалтерські документи, які б мав дослідити податковий орган.

Крім того, у пункті 2 підпункту 3.1. Акта перевірки податковий орган щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віп-технології" посилається на податкові накладні від 16.06.2013 № 427 та від 08.06.2013 № 426, які відсутні у переліку документів, що вивчались податковим оргнам в ході проведення перевірки. Крім того, дати даних накладних не співпадають із періодом за який проводилась перевірка, а саме, з 01.01.2011 по 01.10.2012.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права завершувати перевірку за відсутності первинних бухгалтерських документів та у подальшому приймати податкові повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними посилання відповідача на проведення допитів посадових осіб підприємств, а також результатами проведення почеркознавчих експертиз, як на підтвердження фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Угра», ТОВ «Віп-технології плюс», оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

При цьому, сам факт порушення кримінальної справи, отримання певних доказів у кримінальній справі, не може підтверджувати певні обставини або ж вину особи.

В силу вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду є обов'язковим тільки вирок суду у кримінальній справі, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відхилили документи, складені у ході розслідування кримінальної справи, провадження по якій закрито.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 19.12.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.