Рішення

від 11.12.2014 по справі 911/2783/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа № 911/2783/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив»

про стягнення 208 092, 60 грн.

за участю представників:

від позивача:Борисенко Л.Ю. від відповідача:Дудник А.В. суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 208 092, 60 грн. заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.08.2014.

18.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву № б/н від 15.08.2014 (вх. № 16766/14 від 18.08.2014) та клопотання № б/н від 15.08.2014 (вх. № 16765/14 від 18.08.2014) про приєднання до матеріалів справи документів.

Також, 18.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи № б/н від 15.08.2014 (вх. № 16767/14 від 18.08.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/2783/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 28.08.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача, невиконанням ним вимог суду та необхідністю витребування нових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання № б/н від 27.08.2014 (вх. № 17543/14 від 27.08.2014) про призначення судової технічної експертизи та довідка б/н від 27.08.2014 (вх. № 17630/14 від 28.08.2014) про те, що у період листопад 2012 року - квітень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив» печатку не втрачало.

28.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 17672/14 від 28.08.2014) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2014 розгляд справи відкладено на 10.09.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача, невиконанням ним вимог суду та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутні у судовому засіданні 10.09.2014 представники сторін надали суду документи по справі (вх. № 18924/14 від 10.09.2014 та вх. № 18926/14 від 10.09.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2014 призначено у даній справі судову почеркознавчу та технічну експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 911/2783/14 на час проведення експертизи зупинено, матеріали справи № 911/2783/14 надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

27.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 13218/13219/14-32/13220/14-33 від 20.11.2014, а також матеріали справи № 911/2783/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2014 поновлено провадження у справі № 911/2783/14, розгляд справи призначено на 11.12.2014 та запропоновано сторонам надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання № б/н від 11.12.2014 (вх. № 27910/14 від 11.12.2014) про приєднання до матеріалів доказів сплати за експертизу та письмові доповнення до заперечень на позовну заяву № б/н від 11.12.2014 (вх. № 27909/14 від 11.12.2014).

Присутній у судовому засіданні 11.12.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.2014 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його запереченнях на позовну заяву та доповненнях до заперечень на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.12.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по видаткових накладних № РН-0000569 від 21.03.2013 на суму 703 600, 00 грн., № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89 100, 00 грн., № РН-0000008 від 24.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000009 від 27.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000011 від 27.11.2012 на суму 460, 80 грн., № РН-0000016 від 28.11.2012 на суму 5 126, 40 грн., № РН-0000018 від 28.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000020 від 28.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000023 від 29.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000027 від 29.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000029 від 30.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000031 від 30.11.2012 на суму 403, 20 грн., № РН-0000033 від 30.11.2012 на суму 460, 80 грн., № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850 408, 00 грн., № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709 836, 00 грн., № РН-0000753 від 30.04.2013 на суму 851 625, 00 грн., № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317 050, 00 грн. передав відповідачу товар на загальну суму 3 530 892, 60 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 11 від 01.03.2013, № 5 від 24.11.2012, № 6 від 01.02.2013, № 1 від 03.01.2013, № 15 від 01.04.2013, № 11 від 07.12.2012, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх господарських зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме на суму 3 322 800, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» вих. № 2231 від 23.06.2014 та банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 208 092, 60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями № 23 від 12.02.2014 та вих. № 83 від 16.05.2014 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивачем до суду надано фіскальні чеки № 8144 від 12.02.2014, № 4120 від 16.05.2014 та опис вкладення у цінний лист від 16.05.2014, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар, на претензії не відповів, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, стверджує, що видаткові накладні № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89 100, 00 грн., № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317 050, 00 грн., № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709 836, 00 грн., № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850 408, 00 грн., № РН-0000569 від 21.03.2013 на суму 703 600, 00 грн. та № РН-0000753 від 30.04.2013 на суму 851 625, 00 грн., на які посилається позивач у своєму позові, представником відповідача не підписувалися, товар за ними останнім не був отриманий, а наявні на вказаних накладних підписи належать невідомій особі, разом з тим, на двох накладних, а саме: № РН-0000569 від 21.03.2013 на суму 703 600, 00 грн. та № РН-0000753 від 30.04.2013 на суму 851 625, 00 грн., взагалі відсутній будь-який підпис зі сторони одержувача товару, в зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивач підробив вказані накладні на поставку товару. Крім того, відповідач зазначає, що вказані накладні не відображено в даних первинного бухгалтерського обліку позивача, що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджується довідкою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 116/220/05521718 від 12.08.2014.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2014 призначено у даній справі судову почеркознавчу та технічну експертизу, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення експерта було винесено наступні питання:

· чи виконано підпис від імені Котюк Наталії Володимирівни у видатковій накладній № РН-0000417 від 28.02.2013 р. на суму 850 408, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000569 від 21.03.2013 р. на суму 703 600, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000753 від 30.04.2013 р. на суму 851 625, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000195 від 31.01.2013 р. на суму 709 836, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000141 від 28.12.2012 р. на суму 317 050, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000034 від 30.11.2012 р. на суму 89 100, 00 грн. в графі «Отримав (ла)» Котюк Наталією Володимирівною (паспорт серія СК № 900415, 29.12.1977 року народження) чи іншою особою?

· чи нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив» у видатковій накладній № РН-0000417 від 28.02.2013 р. на суму 850 408, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000569 від 21.03.2013 р. на суму 703 600, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000753 від 30.04.2013 р. на суму 851 625, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000195 від 31.01.2013 р. на суму 709 836, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000141 від 28.12.2012 р. на суму 317 050, 00 грн., видатковій накладній № РН-0000034 від 30.11.2012 р. на суму 89 100, 00 грн. оригінальною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив», відбиток якої міститься у матеріалах справи?

Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 13218/13219/14-32/13220/14-33 від 20.11.2014 встановлено наступне:

- підписи від імені Котюк Наталії Володимирівни у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850 408, 00 грн. (а.с. 205), № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709 836, 00 грн. (а.с. 208), № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317 050, 00 грн. (а.с.209), № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89 100, 00 грн. (а.с. 210) - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- підписи від імені Котюк Наталії Андріївни у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850 408, 00 грн. (а.с. 205), № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709 836, 00 грн. (а.с. 208), № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317 050, 00 грн. (а.с.209), № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89 100, 00 грн. (а.с. 210) - виконані не Котюк Наталією Володимирівною, а іншою особою. У графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних № РН-0000569 від 21.03.2013 на суму 703 600, 00 грн. (а.с. 206) та № РН-0000753 від 30.04.2013 на суму 851 625, 00 грн. (а.с. 207) підписи від імені Котюк Н.В. відсутні, тому питання ухвали суду щодо підписів у цих документах не вирішувалося;

- відтиски печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив», які містяться у видаткових накладних № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850 408, 00 грн., № РН-0000569 від 21.03.2013 р. на суму 703 600, 00 грн., № РН-0000753 від 30.04.2013 р. на суму 851 625, 00 грн., № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709 836, 00 грн., № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317 050, 00 грн., № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89 100, 00 грн., нанесені печаткою, вільні та експериментально вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Таким чином, з вищезазначеного та матеріалів справи вбачається, що на усіх спірних видаткових накладних міститься відтиск печатки відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив».

Згідно з ст. 207 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, згідно наказу № 5 МВС України з 21.02.2011, скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання тепер покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб.

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника підприємства, разом з тим, керівник підприємства у разі потреби може своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих йому працівників.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі й за засвідчення видаткових накладних.

Доказів незаконного використання печатки, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, відповідачем було надано суду довідку б/н від 27.08.2014 (вх. № 17630/14 від 28.08.2014), у якій повідомлено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив» у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року (період у який були здійсненні поставки товару) печатку не втрачало, вона завжди знаходилася у директора підприємства Котюк Н.В.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача на спірних видаткових накладних використовувалась незаконно та без відома директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив».

Посилання відповідача на те, що спірні видаткові накладні не відображено в даних первинного бухгалтерського обліку позивача, що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджується довідкою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 116/220/05521718 від 12.08.2014, не береться судом до увагу, оскільки зазначені порушення, у разі їх наявності, регулюються податковим законодавством, можуть бути підставою для застосування адміністративної відповідальності та не є достатньою обставиною, що заперечує факт поставки/отримання товарів.

Наданні відповідачем заяви до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення від 14.05.2014 та від 06.06.2014 щодо факту підроблення позивачем спірних накладних, довідка Сквирського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області б/н б/д та витяг з кримінального провадження № 12014110260000283 не є доказами, що спростовують заявлені позовні вимоги, оскільки викладені у вищезазначених документах обставини не є встановленими фактами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, так як такі факти вважаються встановленими лише у вироку суду, що набрав законної сили у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України заявлених до нього вимог не спростував, в той же час належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманого товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені судом, з урахуванням висновку експертів, факти та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 208 092, 60 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду даної справи, судовий збір та витрати, що були сплачені за проведення судової експертизи покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 41-43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Буд Актив» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Курсова, будинок 22, квартира 28, ідентифікаційний код - 38168858) на користь Спільного підприємства заводу будівельних матеріалів (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Карла Лібкнехта, будинок 153, ідентифікаційний код - 05521718) 208 092 (двісті вісім тисяч дев'яносто дві) грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар та 4 161 (чотири тисячі сто шістдесят одна) грн. 85 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 18.12.2014.

Суддя Т.В. Лутак