Постанова

від 30.03.2015 по справі 911/2783/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 911/2783/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Авдеєва П.В.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Короткий Є.В. (довіреність від 10.02.2015 № б/н);

відповідача: Дудник А.В. (довіреність від 17.03.2014 № б/н),

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БУД АКТИВ»

на рішення господарського суду Київської області від 11.12.2014

у справі № 911/2783/14 (суддя Лутак Т.В.),

за позовом спільного підприємства завод будівельних матеріалів

до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БУД АКТИВ»

про стягнення 208092,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 911/2783/14 позовні вимоги спільного підприємства завод будівельних матеріалів (далі - СП Завод будівельних матеріалів) задоволено повністю та вирішено стягнути з ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» на користь СП Завод будівельних матеріалів 208092,60 грн заборгованості за поставлений товар та 4161,85 грн судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 911/2783/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт мотивує свою скаргу тим, що первинні бухгалтерські документи, на яких ґрунтується позов не є належними, оскільки, на його думку, є підробленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 у справі № 911/2783/14 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача в судових засіданнях надав колегії суддів апеляційної інстанції усні пояснення, згідно з якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача в судових засіданнях надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СП Завод будівельних матеріалів поставило, а ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» отримало товар загальною вартістю 3530892,60 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: від 24.11.2012 № РН-0000008 на суму 403,20 грн.; від 27.11.2012 № РН-0000009 на суму 403,20 грн; від 27.11.2012 № РН-0000011 на суму 460,80 грн; від 28.11.2012 № РН-0000016 на суму 5126,40 грн; від 28.11.2012 № РН-0000018 на суму 403,20 грн; від 28.11.2012 № РН-0000020 на суму 403,20 грн; від 29.11.2012 № РН-0000023 на суму 403,20 грн; від 29.11.2012 № РН-0000027 на суму 403,20 грн; від 30.11.2012 № РН-0000029 на суму 403,20 грн; від 30.11.2012 № РН-0000031 на суму 403,20 грн; від 30.11.2012 № РН-0000033 на суму 460,80 грн; від 30.11.2012 № РН-0000034 на суму 89100,00 грн; від 28.12.2012 № РН-0000141 на суму 317050,00 грн. від 31.01.2013 № РН-0000195 на суму 709836,00 грн; від 28.02.2013 № РН-0000417 на суму 850408,00 грн; від 21.03.2013 № РН-0000569 на суму 703600,00 грн; від 30.04.2013 № РН-0000753 на суму 851625,00 грн (а.с. 16-32 том 1). Також місцевим судом вірно встановлено, що товар за вказаними первинними бухгалтерськими документами отримувався особами відповідача на підставі довіреностей від 24.11.2012 № 5, від 07.12.2012 № 11, від 03.01.2013 № 1, від 01.02.2013 № 6, від 01.03.2013 № 11, від 01.04.2013 № 15 (а.с. 33-38 том 1).

Спір між сторонами судового процесу у даній справі виник в результаті допущеного ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» порушення у його грошовому зобов'язанні.

Так, за твердженнями СП Завод будівельних матеріалів, відповідач поставлений йому товар оплатив на користь позивача частково на суму 3322800,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» від 23.06.2014 вих. № 2231 та банківськими виписками (а.с. 39-120 том 1). Наведені обставини призвели до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 208092,60 грн.

Місцевий суд вірно встановив, що позивач звертався до відповідача з претензіями від 12.02.2014 № 23 та від 16.05.2014 № 83 з вимогою сплатити наявну заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивачем до суду надано фіскальні чеки від 12.02.2014 № 8144, від 16.05.2014 № 4120 та опис вкладення у цінний лист від 16.05.2014 (а.с. 10-15 том 1). Проте, відповідач вказаних вимог позивача не виконав, що й призвело до звернення СП Завод будівельних матеріалів до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» заборгованості в сумі 208092,60 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 ЦК України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Здійснення позивачем поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, а відтак, в силу ст. 712 ЦК України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названих документах.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, виходячи з наведених вище норм права, відповідач був зобов'язаний оплатити товар на користь позивача після його прийняття, оскільки іншого строку оплати договором в письмовому вигляді або актами цивільного законодавства не встановлено.

Однак, відповідач стверджує, що видаткові накладні від 30.11.2012 № РН-0000034, від 28.12.2012 № РН-0000141, від 31.01.2013 № РН-0000195, від 28.02.2013 № РН-0000417, від 21.03.2013 № РН-0000569, від 30.04.2013 № РН-0000753 представником відповідача не підписувалися, товар за ними відповідачем не отримувався, а наявні на вказаних накладних підписи належать невідомій особі. Разом з тим відповідач зазначає, що на накладних від 21.03.2013 № РН-0000569 та від 30.04.2013 № РН-0000753 взагалі відсутній будь-який підпис зі сторони одержувача товару. Також відповідач стверджує, що вартість товару за накладною від 30.11.2012 № РН-0000034 складає 4800,00 грн, а не 89100,00 грн. У зв'язку із наведеним відповідач вважає, що позивач підробив вказані накладні на поставку товару. Крім того, відповідач зазначає, що вказані накладні не відображено в даних первинного бухгалтерського обліку позивача, що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджується довідкою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 12.08.2014 116/220/05521718.

Так, з метою роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору у даній справі і які потребували спеціальних знань, господарським судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу, виконання якої суд доручав Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів судовими експертами КНДІСЕ зроблені такі висновки (від 20.11.2014 № 13218/13219/14-32/13220/14-33) (а.с. 9-19 том 2):

- підписи від імені Котюк Н.В. у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних від 28.02.2013 № РН-0000417 на суму 850408,00 грн (а.с. 205); від 31.01.2013 № РН-0000195 на суму 709836,00 грн (а.с. 208); від 28.12.2012 № РН-0000141 на суму 317050,00 грн (а.с.209); від 30.11.2012 № РН-0000034 на суму 89100,00 грн (а.с. 210) - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- підписи від імені Котюк Н.В. у графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних від 28.12.2012 № РН-0000141 на суму 317050,00 грн. (а.с.209); від 30.11.2012 № РН-0000034 на суму 89100,00 грн (а.с. 210); від 28.02.2013 № РН-0000417 на суму 850408,00 грн (а.с. 205); від 31.01.2013 № РН-0000195 на суму 709836,00 грн. (а.с. 208) - виконані не Котюк Н.В., а іншою особою. У графі «Отримав(ла)» у видаткових накладних від 21.03.2013 № РН-0000569 на суму 703600, 00 грн (а.с. 206) та від 30.04.2013 № РН-0000753 на суму 851625,00 грн (а.с. 207) підписи від імені Котюк Н.В. відсутні, тому питання ухвали суду щодо підписів у цих документах не вирішувалося;

- відтиски печатки від імені ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ», які містяться у видаткових накладних № РН-0000141 від 28.12.2012 на суму 317050,00 грн; № РН-0000034 від 30.11.2012 на суму 89100,00 грн; № РН-0000195 від 31.01.2013 на суму 709836,00 грн; № РН-0000417 від 28.02.2013 на суму 850408,00 грн; № РН-0000569 від 21.03.2013 на суму 703600,00 грн; № РН-0000753 від 30.04.2013 на суму 851625,00 грн нанесені печаткою, вільні та експериментально вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Виходячи з наведених вище висновків судових експертів колегія суддів апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що всі спірні видаткові накладні, на яких ґрунтується позов, містять відтиск печатки відповідача - ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ».

Місцевий суд вірно відмітив, що згідно з положеннями ст. 207 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Також колегія суддів погоджується із господарським судом першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин, наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2011 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011 за № 158/18896, визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС від 11.01.1999 № 17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557.

Таким чином, з 21 лютого 2011 року (дата набрання наказом МВС від 11.01.2011 № 5 чинності), скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання тепер покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб.

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, як вірно зазначив місцевий суд, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника підприємства, разом з тим, керівник підприємства може своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих йому працівників.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, й при нанесенні відбитків на видаткових накладних.

Доказів незаконного використання печатки, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем до суду не надано.

Більш того, колегія суддів бере до уваги те, що згідно з довідкою відповідача від 27.08.2014 б/н (вх. № 17630/14 від 28.08.2014), ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року (період у який були здійсненні поставки товару) печатку не втрачало, вона завжди знаходилася у директора підприємства Котюк Н.В.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави вважати, що печатка відповідача на спірних видаткових накладних використовувалась незаконно та без відома директора ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ».

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, в апеляційній скарзі посилається на те, що спірні видаткові накладні не відображено в даних первинного бухгалтерського обліку позивача, що є порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджується довідкою Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 12.08.2014 № 116/220/05521718. Водночас, відповідачем заявлялося до суду апеляційної інстанції клопотання від 02.03.2015 № б/н про призначення судової економічної експертизи, з метою роз'яснення питання щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості згідно із даними первинного бухгалтерського обліку.

Однак, наведені вище доводи та клопотання відповідача від 02.03.2015 № б/н колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як також вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені порушення, у разі їх наявності, регулюються нормами податкового законодавства та можуть бути підставою для застосування до позивача адміністративної відповідальності, а також такі обставини не спростовують позовні вимоги СП Завод будівельних матеріалів.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із відхиленням місцевим судом доводів відповідача щодо відкритого Сквирським районним відділом Головного управління МВС України в Київській області на підставі заяви його директора кримінального провадження № 12014110260000283 за ознаками кримінальних правопорушень ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 240, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, оскільки довідка зазначеного відділу МВС України та витяг з кримінального провадження не спростовують факт поставки позивачем і отримання відповідачем товару за вказаними накладними. Тобто, викладені у вищезазначених документах обставини не є встановленими фактами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, так як такі факти вважаються встановленими лише у вироку суду, що набрав законної сили у відповідності до ст. 35 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач, як того вимагають наведені вище приписи процесуального законодавства, заявлених до нього вимог не спростував, та належних і допустимих доказів, які підтверджують виконання ним грошового зобов'язання суду не надав.

Підсумовуючи сукупність встановлених обставин даної справи, з урахуванням висновку судових експертів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду Київської області, що позовні вимоги СП Завод будівельних матеріалів про стягнення з ТОВ «ГРАНД БУД АКТИВ» заборгованості в сумі 208092,60 грн за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 911/2783/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ЯГОТИНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ" на рішення господарського суду Київської області від 11.12.2014 у справі № 911/2783/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського Київської області від 11.12.2014 у справі № 911/2783/14 залишити без змін.

3. Справу № 911/2783/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

П.В. Авдеєв