Постанова

від 22.12.2014 по справі 2а/10975/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/10975/10/1570

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Вовченко О.А.,

при секретарі Дубовик Г.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Малімонова М.І., (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про зобов'язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 гривен, та моральної шкоди в розмірі 12248,64 гривен, всього в сумі 55188,88 гривен, суд -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1, (далі ОСОБА_1, позивач), звернувся в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області про зобов'язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 гривен, та моральної шкоди в розмірі 12248,64 гривен, всього в сумі 55188,88 гривен.

26 листопада 2014 року відповідно до ст. 55 КАС України, ухвалою суду замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Одеської області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у м. Іллічівську, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог, в позові (а.с. 86, 111), з посиланням на ст. ст. 134, 235-237-1 КЗпП України зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року скасовано накази начальника ДПІ у м. Іллічівську № 80 від 18.05.2009 року та № 121 від 23.07.2009 року про притягнення позивача до відповідальності та наказ № 78-о від 09.09.2009 року про звільнення позивача з ДПІ у м. Іллівчівську. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010 року рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін. Фактично позивача поновлено на роботі наказом начальника ДПІ у м. Іллічівськ № 78-о від 09.11.2010 року. З 09.09.2009 року по 08.11.2010 року позивач знаходився у вимушеному прогулі та відповідно ДПІ у м. Іллічівську повинна сплатити йому матеріальну і моральну шкоду. Згідно довідки про заробітну плату за 2008 рік сума річної заробітної плати склала 36745,87 гривен (середній заробіток за місяць - 3062,16 грн.). Сума середньої заробітної плати за 14 місяців вимушеного прогулу складає 42870,24 грн. Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди позивач в адміністративному позові зазначив, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, він більше року не працював, що позначилось на відносинах у сім'ї, постійно виникали сварки з дружиною та дітьми, він був змушений урізати свої витрати з причин недоотримання доходів ( заробітної плати). Моральну шкоду вимірює у сумі чотирьох середніх заробітних плат 12248,64 грн. (3062,16 х 4).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог і письмових поясненнях та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ДПІ у м. Іллічівську в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, зазначивши, що ОСОБА_1, будо звільнено з посади з 09.09.2009 року та справа про поновлення позивача на посаді в суді розглядалася менше одного року, а обчислення і виплата середньомісячної заробітної плати здійснено у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року. Щодо стягнення моральної шкоди представник зазначив, що позивачем не зазначено з яких міркувань він виходив визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 12248,64 грн., та якими доказами це підтверджується.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу №156-о від 05 грудня 2005 року ОСОБА_1, працював на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Іллічівську.

Згідно Наказу ДПІ у м. Іллічівську № 78-о від 09.09.2009 року, ОСОБА_1, звільнено з посади старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Іллічівську.

14.09.2009 року ОСОБА_1, оскаржив в судовому порядку накази начальника ДПІ у м. Іллічівську про накладення дисциплінарних стягнень та наказ про звільнення (справа №2-а-11131/09/1570).

З дослідженої в судовому засіданні адміністративної справи №2-а-11131/09/1570 вбачається, що позивач з'являвся на всі судові засідання призначені судом: 13.10.2009 року, 20.10.2009 року, 10.11.2009 року, 02.12.2009 року, 24.12.2009 року, 20.01.2010 року, 03.02.2010 року, 03.03.2010 року, 07.04.2010 року, 15.04.2010 року, 13.05.2010 року, 20.05.2010 року, 15.06.2010 року. Не одноразове відкладення розгляду зазначеної справи та оголошені судом перерви здійснені у зв'язку з неявкою в судові засідання представників відповідачів, викликом свідків та витребовуваням доказів по справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року, у справі №2-а-11131/09/1570 адміністративний позов ОСОБА_1, до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області, начальника Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Круглякова М.Д., про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено, скасовано накази Державної податкової інспекції у м. Іллічівську: №80 від 18 травня 2009 року «Про притягнення до відповідальності»; №121 від 23 липня 2009 року «Про недоліки в упередженні росту та погашенні податкового боргу і роботі з безхазяйним майном у першому півріччі 2009 року» в частині оголошення догани старшому державному податковому інспектору відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ОСОБА_1; №78-о від 9 вересня 2009 року «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1, на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Іллічівську. Постанову суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання (а.с. 5-7).

Отже з матеріалів адміністративної справи вбачається, що справа №2-а-11131/09/1570, розглядалася в суді в період з 15 вересня 2009 року по 15 червня 2010 року, тобто менше 1 року та 16 червня 2010 року ОСОБА_1, отримав виконавчий лист щодо негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1, на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Іллічівську.

З вище викладеного вбачається, що ОСОБА_1, звільнено з посади старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Іллічівську без законної підстави, а отже у позивача вимушений прогул у період з 09.09.2009 року по 16 червня 2010 року

16.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення коштів за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 грн., та моральної шкоди в розмірі 12248,64 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У випадку вимушеного прогулу середня заробітна плата розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, далі Порядок).

Відповідно до абз. 3 п.2 розділу ІІ Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Приписами п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів вбачається, що позивач в травні 2012 року був повідомлений про нарахування та виплату йому середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підтверджено листом ДПІ у м.Іллічіську № 5071/8/05-0204 від 28.05.2012 року.

З листа ДПІ у м.Іллічіську № 5071/8/05-0204 від 28.05.2012 року вбачається, що заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи (липень 2009 року за 31 календарний день в сумі 1798,19 грн., серпень 2009 року за 30 календарних днів в сумі 2262,05 грн.,) обчислена в розмірі 4060,24 грн. Середньоденний заробіток становить 66,56 грн.(4060,24 : 61). Також з даного листа вбачається, що позивачу нарахована середня заробітна плата за період з 10.09.2009 року по 10.09.2010 року в сумі 16773,12 грн.( з урахуванням обов'язкових відрахувань сума до виплати становить 13287,07 грн).

Згідно платіжного доручення № 165 від 28 травня 2012 року ДПІ у м. Іллічівську перераховано на особистий рахунок позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 13287,07 грн.

В судовому засіданні позивач не заперечував, щодо отримання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 13287,07 грн.

Відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Іллічівську Одеської області №78-о від 9 листопада 2010 року ОСОБА_1, поновлено на посаді старшого державного податкового інспектора сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ДПІ у м. Іллічівську Одеської області. (а.с. 112).

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач - ДПІ у м. Іллічівську по справі №2-а-11131/09/1570 не виконував згідно виконавчого листа постанову суду про негайне поновлення позивач на посаді, тобто позивач в період з 16 червня 2010 року по 08.11.2010 року не був поновлений на посаді.

Стаття 236 КЗпП України, передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи вище викладене судом встановлено, що в період з 09.09.2009 року по 16.06.2010 року у позивача був час вимушеного прогулу, а у період з 17.06.2010 року по 09.11.2010 року - час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, про зобов'язання ДПІ у м. Іллічівську виплатити на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 грн. не підлягають задоволенню, так як за час вимушеного прогулу (з 09.09.2009 року по 16.06.2010 року) позивачу обґрунтовано та в повному розмірі нарахована та виплачена середня заробітна плата.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений належними доказами: показаннями свідків, письмовими доказами, зокрема, про душевний стан потерпілого, спричинений порушенням його прав, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров'я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Стверджуючи про те, що ДПІ у м. Іллічівську позивачеві завдало моральну шкоду, ОСОБА_1, не обґрунтував в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з невиплатою позивачу середньої заробітної плати за період з 09 вересня 2009 року по 16 червня 2010 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити повністю в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання ДПІ у м. Іллічівську виплатити на його користь моральної шкоди в розмірі 12248,64 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 186, 254, 256 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 гривень, та моральної шкоди в розмірі 12248,64 гривень, всього в сумі 55188,88 гривень, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 22.12.2014 року.

Суддя Вовченко O.A.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 42870,24 гривень, та моральної шкоди в розмірі 12248,64 гривень, всього в сумі 55188,88 гривень, - відмовити.

22 грудня 2014 року.