Ухвала

від 18.12.2014 по справі 823/2514/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2514/14 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представників позивача Павельчука С. Ф., Потапенка С. В., представника відповідача Кондакова Є. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 р. № 0000542200 та № 0000552200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлено актом № 95/23-12-22-016/30146245 від 24.03.2014 р. та встановлено за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., порушення позивачем вимог п. 138.2, п.п. 138.8.1, п.п. 138.8.5 п. 138.8, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.4, п.п. 138.10.5, п. 138.10, п. 138.12 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 8961321 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 2798 863 грн., за 2012 рік на суму 6 162458 грн., а також п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 статті 198, п. 199.1, п. 199.3, п. 199.4 статті 199, п. 201.1, п. 201.11, п. 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4553589 грн., в тому числі за травень 2011 року на 395 грн., за серпень 2011 року на 819 645 грн., за жовтень 2011 року на 372 270 грн., за квітень 2012 року на 849031 грн., за травень 2012 року на суму 984252 грн., за червень 2012 року на 301009 грн., за серпень 2012 року на 141456 грн., за вересень 2012 року на 91221 грн., за жовтень 2012 року на 994 310 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 09.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8961321 грн. за основним платежем та 1540615 грн. - штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 0000552200 від 09.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4553589 грн. за основним платежем та 2276 598 грн. - штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період позивач мав відносини з: товариством з обмеженою відповідальністю "Віннерком" (код ЄДРПОУ 36588555; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100245484 від 17.09.2009 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Медіамаркет" (код ЄДРПОУ 33498731; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37687764 від 23.05.2005 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" (код ЄДРПОУ 37240770; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316443 від 27.12.2010 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Алексус-ЛТД" (код ЄДРПОУ 37567248; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200009516 від 08.11.2011 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100251490 від 23.10.2009 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енд Фан" (код ЄДРПОУ 37241245; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100311625 від 25.11.2010 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (код ЄДРПОУ 37700606; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200031875 від 27.02.2012 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Екітем" (код ЄДРПОУ 37634387; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100334962 від 26.04.2011 р.); товариством з обмеженою відповідальністю "Зінат" (код ЄДРПОУ 33887863; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200048169 від 23.05.2012 р.).

Судом першої інстанції у повній мірі в мотивувальній частині рішення було відображено перелік договорів, податкових накладних, видаткових накладних, специфікацій, інших первинних документів, що містилися в 29 томах матеріалів справи.

Дослідивши зазначені судом першої інстанції матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що всі вони оформлені належним чином та носять ознаки первинних.

У відповідності до ст. 195 КАС України колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Так в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що для підтвердження факту транспортування товару (бентонітової продукції) позивачем не надано до перевірки та в судове засідання суду першої інстанції ТТН, отже, факт виписки ТТН та отримання послуг перевезення вантажів не підтверджено.

В судовому засіданні 06.11.2014 р. судом апеляційної інстанції з'ясовувалось питання наявності доказів перевезення товару та було оголошено перерву в судовому засіданні для надання доказів тверджень позивача про відсутність транспортування товару.

28.11.2014 р. позивачем надано наступні документи, витребувані у ПАТ «Дашуківські бентоніти»: договори зберігання, акти прийому - передачі майна для зберігання укладеними між ПАТ «Дашуківські бентоніти» та контрагентами позивача (Т. 29).

В свою чергу, договір оренди № А-ДБ-1-0505/1 від 05.05.2011 р., укладений між публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти"; акти приймання-передачі майна за відповідний період, складені між публічним акціонерним товариством "Дашуківські бентоніти" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" були предметом дослідження в суді першої інстанції та сумнівів у суду апеляційної інстанції не викликають.

В акті перевірки відповідач пов'язував відсутність реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами відсутністю підтвердження транспортування товару.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що товар придбавався позивачем у контрагентів на одному складі та реалізовувався позивачем по ланцюгу до кінцевих споживачів з цього ж складу .

В судовому засіданні 18.12.2014 р. представник відповідача змінив позицію, викладену в акті перевірки щодо відсутності ТТН, як обов'язкового підтвердження реальності господарських відносин, і надав пояснення щодо існування схеми ухилення від сплати податків.

Так представник відповідача зазначив, що ПАТ «Дашуківські бентоніти», що є пов'язаною особою з позивачем, виготовляло бентонітову продукцію, яку фактично реалізовувало самостійно. Однак, для досягнення певної мети відображало в первинних документах операції з реалізації цього товару на користь третіх осіб, які потім так само формально продавали придбану продукцію позивачу.

З даного приводу колегія суддів зауважує, що відповідачу в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України слід було довести відсутність фактичних товарних операцій між ПАТ «Дашуківські бентоніти» та контрагентами позивача.

Натомість, матеріали справи доказів відсутності таких операцій не містять.

Колегія суддів, зауважує, що в розрізі тверджень відповідача, що ПАТ «Дашуківські бентоніти» є виробником продукції і діє спільно з пов'язаною особою - позивачем для досягнення певної економічної мети, відповідачу слід було встановити відсутність економічної вигоди та ділової мети.

Однак, факт існування бентонітової продукції стверджується безпосередньо відповідачем, так само, як і початкова реалізація цієї продукції саме ПАТ «Дашуківські бентоніти», а не іншим реалізатором.

Крім того, бентонітова продукція є спеціалізованим товаром виробника та позивача, що полегшує відслідковування раціонального доходу пов'язаних осіб.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на позицію відповідача та наявні в матеріалах справи докази, в діях позивача присутня ділова мета через притаманність такого виду діяльності позивачу протягом багатьох років, та наявна економічна вигода, оскільки протилежне не доведене відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що існування певних схем, спрямованих на досягнення певної економічної чи іншої мети не може бути підставою для збільшення позивачу сум податкових зобов'язань з огляду на те, що на момент укладення договорів та складення інших первинних документів, контрагенти позивача були зареєстровані належним чином як платники податків, а тому мали право здійснювати господарські операції з позивачем.

Проведення експертизи щодо справжності підписів посадових осіб контрагентів позивача не є можливим у зв'язку з тим, що більшість контрагентів позивача фігурують у кримінальному провадженні щодо виготовлення на їх користь документів фіктивного характеру щодо певних контрагентів, відмінних від позивача та ПАТ «Дашуківські бентоніти», а тому відбір зразків підписів для проведення експертизи матиме безпосередній вплив на правдивість висновків експертизи, що є неприпустимим.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності з боку відповідача дій, що полягали у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з недоведеністю відсутності реального здійснення господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Дашуківські бентоніти" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2014 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.