Постанова

від 03.12.2014 по справі 820/12235/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р. Справа № 820/12235/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

за участю представників: позивача - Антоненко Д.О., відповідача - Гаспарян А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/12235/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", звернувся до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.03.2014 р. № 0002431501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1730160,00 грн. (1153440,00 грн. - сума основного платежу, 576720,00 грн. - штрафні санкції) та від 19.05.2014 р. № 0005631501, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66820,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33410,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014 р. в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт", не погодившись із рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на порушення вимог ст.70, ст. 86, ст. 159 КАС України, ст.ст. 86, 200 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.05.2006 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 26.05.2006 р. за № 1071/172, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.02.2012 р. № 200025296, індивідуальний податковий номер 343316320345.

Згідно довідки серії АА № 846496, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, ТОВ "Агротрейд Продукт" має наступні види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; інші види кредитування; діяльність головних управлінь (хед-офісів); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (т. 1 а.с. 11).

Фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Агротрейд Продукт" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2014 р. № 572/20-33-15-01-09/34331634 (т. 1 а.с. 14-27).

На підставі висновків акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. №0002431501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1153440,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 576720,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 19.05.2014 р. № 0005631501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66820,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33410,00 грн. (т. 1 а.с. 28, 29).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п.192.3 ст. 192, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ "Агротрейд Продукт" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року на 1153440,00 грн., суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на 5114511,00 грн. та суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року на 66820,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ФОП ОСОБА_3 своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

Судовим розглядом встановлено, що висновок Західної ОДПІ м. Харкова ґрунтувався на відомості акту Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 20.02.2014 р. № 8/17-2652908039 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року" (т. 1 а.с. 123-129).

Вказаним актом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 є посередником. Одним із постачальників поставленого ФОП ОСОБА_3 позивачу товару було ТОВ "Мірада Плюс". ФОП ОСОБА_3 до податкових зобов'язань за листопад 2013 року включено суми ПДВ, сплаченого у зв'язку з реалізацією сої ТОВ "Агротрейд Продукт", придбаної у ТОВ "Мірада Плюс" в листопаді 2013 року в кількості 1473,46 т на суму ПДВ 948743,00 грн.

Згідно матеріалів перевірки ТОВ "Мірада Плюс", ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено відсутність у ТОВ "Мірада Плюс" об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям за період листопад 2013 року. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару ТОВ "Мірада Плюс" до ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 до ТОВ "Агротрейд Продукт", у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, які свідчать про приймання-передачу товару, транспортування товару, не встановлено факту вантажно-розвантажувальних операцій: виконавці, спосіб та час, відстань перевезення. Отже, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_3 до ТОВ "Агротрейд Продукт" надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування ТОВ "Агротрейд Продукт", несплати податків. Зазначеним актом встановлено нереальність господарської операції, здійсненої ФОП ОСОБА_3 при реалізації сої контрагенту-покупцю ТОВ "Агротрейд Продукт", придбаної у ТОВ "Мірада Плюс" в листопаді 2013 року в кількості 1473,46 т на суму ПДВ 948743,00 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "Агротрейд Продукт" по придбанню продукції у ФОП ОСОБА_3, мають ознаки нереальності здійснення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з висновками акту податкового органу та виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Західної ОДПІ м. Харкова від 17.03.2014 р. № 0002431501 та від 19.05.2014 р. № 000563150 прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Агротрейд Продукт" (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) 25.10.2013 р. та 04.11.2013 р. укладено договори поставок № ППК-01/1310-25, № ППК-03/1311-04, згідно з якими позивачу у листопаді 2011 року була поставлена соя відповідно : на суму 11406072,39 грн. (т. 1 а.с. 46-47) та на суму 1306581,34 грн. (т. 1 а.с. 72-73) .

Товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних за договором. Поставка товару здійснювалася на умовах EXW франко-склад: ПАТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівський елеватор» м. Старокостянтинів, Хмельницька обл.; ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» м. Житомир; ДП «Неполоковецький КХП» смт. Неполоківці, Чернівецька обл. Способом оплати товару покупцем є безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов укладених сторонами договорів ФО-П ОСОБА_3 в листопаді 2013р. поставив TOB «Агротрейд Продукт» сою відповідно: на суму 11 406 072,39 грн. та суму 1 306 581,34 грн. на що постачальник виписав та надав TOB «Агротрейд Продукт» податкові накладні №2 від 04.11.2013р.; №11 від 08.11.2013р.; №8 від 08.11.2013р.; №23 від 20.11.2013р. ; №25 від 21.11.2013р.; №40 від 29.11.2013р. та видаткові накладні №227 від 04.11.2013р.; №234 від 08.11.2013р.; №231 від 08.11.2013р.; №241 від 230.11.2013р. ; №243 від 21.11.2013р.; №255 від 29.11.2013р.

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується виписками банківських рахунків ( а.с. 63-71, 77).

Факт набуття права власності на товар підтверджується складськими квитанціями на сільського господарську продукцію: №986 від 04.11.2013р.; №59 від 08.11.2013р.; №1080 від 08.11.2013р.; №71 від 21.11.2013р.; №85 від 29.11.2013р. ;№1445 від 20.11.2013р.( а.с. 50, 53, 56, 59, 62, 76 ).

Оформлення переходу права власності на сільськогосподарську продукцію здійснювалося у відповідності до вимог Наказу Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802 ( .п. 1.2. п.2.1. розділу V ) з відміткою "переоформлення" з ПП ОСОБА_3 на ТОВ «Агротрейд Продукт» .

У відповідності до ст. 24 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років (ст.46 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»),

Згідно п.1.3 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. №198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно» бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Вказане свідчить про те, що такі складські документи є тими первинними документами, які безпосередньо фіксують факт здійснення господарських операцій.

Матеріали справи містять: податкові накладні за №№ 2, 8, 11, 25, 40, видаткові накладні, складські квитанції, картки аналізу зерна, виписки по особовому рахунку (т. 1 а.с. 48-71).

Вся сільськогосподарська продукція, що була придбана у ФО-П ОСОБА_3 за умовами укладених з ним угод, постачалася на адресу складських приміщень зернових складів, що безпосередньо були визначені у таких договорах. Зберігання продукції відбувалося на підставі укладених TOB «Агротрейд Продукт» з контрагентами договорів, що забезпечили зберігання продукції позивача, зокрема: договір складського зберігання №6703 від 22.10.2013р. між TOB «Агротрейд Продукт» та ДП «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів»; договір складського зберігання №92 від 25.10.2013р. між TOB «Агротрейд Продукт» та ПАТ «ДПЗКУ» «Старокостянтинівський елеватор» та договір складського зберігання №92/1 від 25.09.2013р. між TOB «Агротрейд Продукт» та ПАТ «Житомирський комбінат хлібопродуктів» (а.с. 78-79, 81-83, 85-86).

Виконання укладених з зерновими складами договорів зберігання підтверджується актами здачі-прийняття робіт за листопад 2013р.: №ОУ-0000745 від 30.11.2013р.; №136 від 30.11.2013 р. та №К-00000435 від 30.11.2013 р. ( а.с. 78-87).

Вищезазначені обставини та їх документальне підтвердження свідчать про те, що TOB «Агротрейд Продукт» виконані умови, що були передбачені у договірних зобов'язаннях з контрагентами, а зміст досліджених операцій свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність факту реальності здійснення таких операцій.

TOB «Агротрейд Продукт» доведено факт придбання та поставки контрагентами товару, оскільки позивачем виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Матеріалами справи встановлено, що згідно наданої на запит суду податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 року по ФОП ОСОБА_3, обсяги постачання (без ПДВ) складають 24862470,00 грн. (т. 1 а.с. 157).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує на те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Вказані вище первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність визначення позивачем складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів, складських квитанцій та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на завищення позивачем у перевіряємий період суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року, суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року у зв'язку з нереальністю правочинів, які укладені ТОВ "Агротрейд Продукт" по придбанню продукції у ФОП ОСОБА_3, колегія суддів вважає безпідставними.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сум по господарським операціям із контрагентом - ФОП ОСОБА_3, та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, в зв'язку з чим, спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Апелянтом надано суду достатні та необхідні докази, з яких вбачається реальність його фінансово-господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_3 у спірний період часу та правомірність формування позивачем податкового кредиту за їх результатами і, відповідно, визначення суми бюджетного відшкодування на цій підставі.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/12235/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.03.2014 р. № 0002431501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1730160,00 грн. (1153440,00 грн. - сума основного платежу, 576720,00 грн. - штрафні санкції) та від 19.05.2014 р. № 0005631501, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66820,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33410,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 08.12.2014 р.