Ухвала

від 01.12.2015 по справі 820/12235/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/67675/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року

по справі №820/12235/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Продукт» (надалі - ТОВ «Агротрейд Продукт»)

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Західна ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Західної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0002431501 від 17.03.2014 р. та №0005631501 від 19.05.2014р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014р., рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Агротрейд Продукт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013р., за результатами якої складено акт від 28.02.2014р. № 572/20-33-15-01-09/34331634.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0002431501 від 17.03.2014р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1153440,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 576720,00грн., та № 0005631501 від 19.05.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66820,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 33410,00 грн.

Висновок відповідача, що стало підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтувався відомостях, викладених в акті Хмільницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 20.02.2014 р. № 8/17-2652908039 про результати позапланової виїзної документальної перевірки СПД ФО ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Агротрейд Продукт» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1. (Постачальник) 25.10.2013р. та 04.11.2013р. укладено договори поставок № ППК-01/1310-25, № ППК-03/1311-04, предметом якого є постанвка сільськогосподарської продукції - сої.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, складські квитанції на сільськогосподарську продукцію, картки аналізу зерна, виписки по особовому рахунку.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не наведено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Придбана у ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарська продукція за умовами укладених угод постачалася на адресу складських приміщень зернових складів, що безпосередньо були визначені у таких договорах. Зберігання продукції відбувалося на підставі укладених TOB «Агротрейд Продукт» з контрагентами договорів, що забезпечили зберігання продукції позивача, виконання яких підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

Посилання Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на обставини, встановлені в акті перевірки контрагентів позивача, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки такі обставини не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, згідно наданої на запит суду апеляційної інстанції податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року по ФОП ОСОБА_1., обсяги постачання (без податку на додану вартість) складають 24862470,00грн. (т.1 а.с.157).

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду апеляційної інстанції, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням первинних бухгалтерських документів, складських квитанцій та податкових накладних, які виписані відповідно до положень податкового законодавства.

В свою чергу, відповідачем так і не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун