Постанова

від 23.12.2014 по справі 917/1499/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р., Справа № 917/1499/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І .В .,

за участю представників сторін :

позивача - не з *явився ,

1-го відповідача - представник Вегера А .А . за довіреністю від 08.07.2014 року ,

2-го відповідача - представник Сімоніка І .Б . за довіреністю № юр -411 від 27.10.2014 року ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м . Харкові апеляційну скаргу позивача - Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека», м .Кременчук , Полтавська область , ( вх .3356П /3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у справі № 917/1499/14,

за позовом - Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека», м . Кременчук , Полтавська область , код ЄДРПОУ 26306274,

до 1-го відповідача - Приватного акціонерного товариства «Укртранснафтабезпека», код ЄДРПОУ 30446298,

та до 2-го відповідача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес -Банк», м . Київ , код ЄДРПОУ 20053145,

про визнання договору іпотеки недійсним ,-

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2014 року до господарського суду Полтавської області звернулась Первинна професійна спілка працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека» з позовною заявою до відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Укртранснафтабезпека», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Укртранснафтабезпека» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», в якій просила визнати недійсним, з моменту укладання, договір іпотеки, що був укладений між ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» та ЗАТ «Укртранснафтабезпека» 13.07.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сірай В.І. « 13» листопада 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 5959, щодо передачі в іпотеку адміністративного будинку з готелем на 16 номерів з будівлею гаража, загальною площею 1353,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вулиця Леонова, будинок № 26, місто Кременчук, Полтавська область, Україна, та складається з: адміністративного будинку з готелем на 16 номерів, зазначеного в плані під літерами Ап, А-3, а, а1,а2, А1 -2 загальною площею 1199,7 кв.м; будівлі гаража, зазначеної в плані під літерами Б, б, загальною площею 154,0кв.м; огорожі, зазначеної в плані під літером №1, 2; бруківки, зазначеної в плані під літерою І, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Укртранснафтабезпека».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року ( суддя Іваницький О.Т.) у справі № 917/1499/14 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарськго суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у даній справі, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при укладанні спірного договору іпотеки голова правління ПрАТ «Укртранснафтабезпека», був зобов*язаний затвердити рішенням загальних зборів акціонерів договір іпотеки, яким передано в іпотеку нерухоме майно товариства, вартістю 6 671 676,00 грн.

Проте, останній в порушення пунктів 8.3.3 та 8.4.2 статуту ЗАТ «Укртранснафтабезпека», уклав договір без погодження його з наглядовою радою.

Апелянт вважає себе учасником (акціонером) товариства, який має право на захист корпоративного права на участь в управлінні товариством.

2-й відповідач - ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-банк» надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - бз задоволення, вважаючи оскаржуване судове рішення законним та обгрунтованим. При цьому, 2-й відповідач вказує, що посилання апелянта на нібито необхідність затвердження іпотечного договору рішенням загальних зборів акціонерів є безпідставним, оскільки статутом не визначена сума обмеження, для якої необхідне затвердження загальних зборів акціонерів. Отже, на час укладання іпотечного договору голова правління Ткаченко О.Г. був наділений усіма повноваженнями на укладання іпотечного договору із заставною вартістю предмета іпотеки в сумі 6 671 676,00 грн. та діяв від імені ЗАТ «Укртранснафтабезпека» у межах повноважень, наданих йому статутом та погодженим наглядовою радою.

Окрім того, 2-й відповідач вважає, що оскільки законодавстом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, а позивач у позовній заяві не вказує які саме корпоративні права або інтереси його, як акціонера, були порушені та яким чином, тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано виніс рішення про відмову Первинній професійній спілці працівників ЗАТ«Укртранснафтабезпека» у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26.11.2014 року на 11:00 год.

26.11.2014 р. до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь його представника у судовому засіданні 26.11.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014 року на 12:30 год.

Позивач, він же апелянт, у судове засідання 17.12.2014 року не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102214054042.

Представники відповідачів не заперечують проти розгляду справи у відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обгрутовує свої позовні вимоги тим, що він є акціонером 1-го відповідача, а іпотечний договір, укладений між ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» та ЗАТ «Укртранснафтабезпека» від 13.07.2006 року не відповідає вимогам чинного закокнодаства та має бути визнаний недійсним, оскільки, укладаючи спірний договір голова правління 1-го відповідача не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки самостійно прийняв рішення про укладання угоди на суму, що перевищує 2 000 000,00 грн., та фактично вирішив питання про відчуження основних фондів товариства, які не відносяться до поточної діяльності товариства. Рішення щодо схвалення та/або надання дозволу на укладання договору іпотеки загальні збори ПрАТ «Укртранснафтабезпека» не надавали.

Своє право на оспорювання договору позивач обгрунтовує захистом свого корпоративного права на участь в управлінні товариством, посилаючись на п.2.18 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14.

Позивач стверджує, що оскільки йому стало відомо про продаж договору іпотеки лише 10.07.2013 року, тому перебіг позовної давності починається з 10.07.2013 року, а отже строк позовної давності не є пропущеним.

1-й відповідач надав відзив на позовну заяву позивача, в якому позовні вимоги Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека» визнає в повному обсязі.

2-й відповідач, також, надав відзив з додатками, в текті якого просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі у зв*язку з не доведенням та не поданням суду належних доказів, щодо відсутності у голови правління ЗАТ«Укртранснафтабезпека» необхідного обсягу цивільної дієздатності на дату укладання іпотечного договору.

23.09.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, не підтверджуються поданими доказами, нормами матеріального права та не відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з урахуванням інших правових підстав для відмови у позові.

Переглянувши матеріали справи у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно поданого статуту Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека», затвердженого установчими зборами професійної спілки працівників ЗАТ«Укртранснафтабезпека» від 03.01.2003 року та зареєстрованого Автозаводським РУЮ м.Кременчук , свідоцтво № 2 від 08.01.2003 року, позивачем у справі є Первинна професійна спілка працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека», яке є правонаступником виробничо-технічного об*єднання ветеранів війни та военних конфліктів «Уктрансмагістраль».

ЗАТ «Укртранснафтабезпека» змінило назву, у зв*язку з реорганізацією на Приватне акціонерне товариство «Укртранснафтабезпека», яке є юридичною особою від дня його державної реєстрації, має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установх банків, печатку, штампи зі своїм найменуванням тощо (п.3.1 статуту) Майно товариства складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства ( п.5.1 статуту). Майно товариства є його власністю і ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства, несе товариство ( п.п. 5.2-5.4статуту).

Відповідно до розділу 8 статуту товариства, затвердженого на загальних зборах (протокол № 10 від 17.11.2005 року), чинного на час укладення спірної угоди, та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної у місті Києві Державної адміністрації, визначено, що управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів - вищий орган товариства; наглядова рада, правління товариства; ревізійна комісія.

Пунктом 8.3.3 статуту товариства визначено повноваження наглядової ради в тому числі погодження укладення господарських договорів та інших угод на суму, що перевищує 2 00 000,00 грн.

Виконавчим органом товариства, який здійснює його поточну діяльність, є правління. Правління підзвітне у своїй діяльності загальним зборам акіонерів і наглядової раді товариства. Роботою правління керує голова правління. До компетенції правління відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, які чинним законодавством та статутом або рішенням загальних зборів акціонерів віднесені виключно до компетенції загальних зборів і наглядової ради. Голова правління без дручення діє від імені товариства самостійно укладає господарські договори та інші угоди на суму що не перевищує 2 000 000,00 грн. ( п.8.4.2).

Як убачається з матеріалів справи, між Акцііонерним банком «Експрес-Банк», єдиним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк» і Костровим Дмитром Сергійовичем (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 22-06/п від 14.09.2006 року (надалі - кредитний договір), згідно умов якого позичальнику надано кредит на споживчі потреби в сумі 944 000,00 доларів США строком на 6 років з 14.09.2006 року по 14.09.2012 року.

В забезпечення виконання зобов*язання за кредитним договором укладено, зокрема, іпотечний договір від 13.11.2006 року (надалі - іпотечний договір), який є предметом даного спору. Також були укладені : іпотечний договір від 14.09.2006 року та договір поруки № 22/пр від 14.09.2006 року.

22.01.2013 року АБ «Експрес-Банк» звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до Кострова Д.С.,Ісакова Р.В. про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням суду від 05.08.2014 року позов АБ «Експрес-банк» задоволено у повному обсязі.

У звязку з невиконанням Костровим Д.С. своїх зобовязань за кредитним доовором та затягуванням справи про стягнення заборгованості в Подільському районному суді м.Києва, 04.06.2013 року АК «Експрес-Банк» звернувся з позовною заявою до господарсього сду Полтавської області про звернення стягнення на нерухоме майно, як було передано в іпотеку для забезпечення виконання умов кредитного договору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.07.203 року по справі № 917/1166/13 позов АБ «Експрес -Банк» задоволено, а саме, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.11.2006 року , що є предметом даного спору. На виконання рішення видано наказ від 26.07.2013 року про примусове виконання рішення по справі № 917/1166/13. 24.10.2013 року Відділом примусовго виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження (ВП № 40377380) по виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 26.07.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач у позовній заяві посилається на те, що тільки після отримання копії рішення господарсього суду Полтавської області з Єдиного Державного реєстру судових рішень йому стало відомо про порушення його майнового права, тому перебіг позовної давності починається з 10.07.2013 року, та строк позовної давності не є пропущеним.

Судом першої інстанції визнано, що встановити поважність причини пропуску позовної давності чи день, коли особа довідалася про порушення свого права у даному випадку встановити неможливо, оскільки будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог позивач на вимоги ухвали суду не надав.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи дійсно відсутні будь-які документи на підтвердження посилання позивача щодо строку, коли він довідався про порушення свого права.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до приписів статей 32,33 Закону України «Про акціонерні товариства» Первинна професійна спілка працівників «Укртранснафтабезпека» як акціонер ПрАТ «Укртранснафтабезпека , приймає участь у щорічних загальних зборах учасників, до компетенції яких входить затвердження річного звіту товариства, у якому відображається інформація про майновий стан та фінансову господарську діяльність товариства.

Відповідно до п.9.2 статуту ЗАТ«Укртранснафтабезпека» результати діяльності товариства відображаються у щоквартальних та річних балансах, звіті про прибутки та збитки, а також у річному звіті. Річний звіт та баланс, а також звіт про прибутки та збитки товариства затверджуються загальними зборами. Річний звіт повинен бути засвідчений ревізійною комісією товариства або незалежною аудиторською організацією.

Відтак, позивач, як акціонер 1-го відповідача, не міг не знати про наявність обтяження іпотекою майна ПрАТ «Укртранснафтабезпека».

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним іпотечного договору від 13.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сірай В.І., зареєсстрованого в реєстрі за № 5959, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статт 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу імперативних приписів закону частин 2, 3 статті 639 Цивільного кодексу України договір у простій письмовій формі є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з приписами частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст парвочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 2,3 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний іпотечний правочин від 13.11.2006 року від імені Закритого акціонерного товариства «Укртранснафтабезпека» підписав голова правління Ткаченко Олег Григорович, який діяв на підставі статуту, зареєстрованого в новій редакції 12.12.2005 року державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, номер запису 1070105000400111.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов*язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Отже, волю юридичної особи на укладання договору виражають його органи у відповідності до повноважень, визначених установчими документами та законом. Органи юридичної особи є частиною юридичної особи, складають із нею одне ціле і являються представниками відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно- правовим актом або установчими документами. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов*язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу № 7 засідання наглядової ради ЗАТ «Укртранснафтабезпека» від 02.11.2006 року ( а.с.115-116 т.1) вирішено питання про погодження передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить на праві власності ЗАТ«Укртранснафтабезпека», як забезпечення виконання зобов*язання Кострова Д.С. перед АБ «Експрес -Банк» за кредитним договором на суму 944 000,00 грн. доларів США, строком на 6 років зі сплатою 13% річних. Вказаний протокол № 7 засідання наглядової ради ЗАТ «Укртранснафтабезпека» засвідчений підписами присутніх членів нааглядової ради, зокрема Богдановою Т.С., яка підписала позовну заяву, як голова Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека», та скріплений печаткою товариства.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що на час укладення спірного іпотечного договору голова правління Ткаченко О.І. був наділений усіма повноваженнями на укладання іпотечного договору із заставною вартістю предмета іпотеки на момент укладання договору в сумі 6 671 676,00 грн. та діяв від імені ЗАТ«Укртранснафтабезпека» у межах повноважень, наданих йому статутом.

Слід зазначити, що наведене знайшло своє відображення у п.1.5 іпотечного договору, де іпотекодавець засвідчує, що на момент укладення договору він має необхідні за чинним законодавством України правоздатність та дієздатність для укладання та виконання договору.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; парвочин має вчинятися у формі, встановленій законом; парвочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов*язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного парва є його порушення, невизнання або оспорювання.

Як убачається з матеріалів справи, подаючи позов про визнання недійсним договору іпотеки та апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року позивач, посилаючись на статтю 167 Господарського кодексу України, вказує, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідентів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, позов, з яким він звернувся до господарського суду, про визнання договору недійсним, спрямований не на захист прав самого товариства, а на захист корпоративного права на участь в управлінні товариством.

Проте, слід зазначити, що як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, апелянт не вказує які саме корпоративні права або інтереси Первинної професійної спілки працівників ЗАТ«Укртранснафтабезпека», як акціонера ПрАТ «Укртранснафтабезпека» , порушені та яким чином.

Відповідно до приписів статті 115 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 4 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що акціонер товариства є лише власником акцій товариства.

Згідно приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов*язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що ототожнення прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства, які формуються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього, неможливо, оскільки акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав і інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обгрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Відтак, колегія суддів вважає, що у позивача відстнє суб*єктивне матеріальне право та законність інтересу, на захист якого подано позов та відсутній факт його порушення. При цьому, слід заначити, що не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 1-й відповідач як до так і після винесення господарським судом Полтавської області від 10.07.2013 року рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржував його та не подавав позовів про визнання договору іпотеки недійсним, отже вважав його правомірним, а лише після подання даного позову, визнав його у повному обсязі.

Отже, обгрунтування позовних вимог, а також доводи апеляціної скарги позивача свідчать про те, що позов подано учасником ПрАТ «Укртранснафтабезпека» безпосередньо в інтересах товариства, учасником якого він є, оскільки йдеться мова про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного ПрАТ «Укртранснафтабезпека», з іншим товариством - АБ «Експрес-Банк».

За таких обставин, враховуючи, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно та обгрунтовано виніс рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у справі № 917/1499/14 слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Первинної професійної спілки працівників ЗАТ «Укртранснафтабезпека» залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 року у справі №17/1499/14 залишити без змін .

Повний текст постанови складено 22.12.2014 р .

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.