Ухвала

від 10.11.2014 по справі 2а-1262/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/9991/38077/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011

у справі № 2а-1262/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 28.01.2011 № 0000531510/0 про визначення грошового зобов'язання за платежем: єдиний податок в сумі 24317 грн. за основним платежем та в сумі 6079,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з єдиного податку в сумі 24317 грн. за основним платежем та в сумі 6079,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 22.12.2010 № 8495-15-109/22647883, про порушення вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, п.п. 8.1.3 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Податковий орган вважає, що придбаний позивачем у 2 кварталі 2008 року та частково реалізований в 3 кварталі 2008 року об'єкт нерухомості, який не використовувався більше 365 днів, виходячи з положень п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР не є основними фондом. Відповідно. Для позивача реалізоване майно є товаром за який отримується виручка.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 (далі - Указ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач був платником єдиного податку за ставкою 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку, відповідно до абз. 3 ст. 3 Указу.

На підставі договору від 18.06.2008 № 4116-в-с про купівлю-продаж нежитлових приміщень позивач придбав матеріальні цінності (нежитлове приміщення загальною площею 164,2 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1) в сумі 642960 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 25.07.2008 № 4116-в-с.

За договором купівлі-продаж від 30.07.2008 позивач передав у власність ОСОБА_2 вищезгадані матеріальні цінності в сумі 679000 грн.

В розрахунку сплати єдиного податку за ІІІ квартал 2008 року позивачем включено всю виручку від реалізації основних фондів у сумі 679000 грн.

Позивачем з метою виправлення самостійно виявлених помилок подано податковому органу уточнюючий розрахунок щодо сплати єдиного податку за ІІІ квартал 2008 року, згідно з яким відображено суму, зайво враховану у попередніх звітних періодах, що призвела до завищення об'єкта оподаткування в сумі 243166 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виправлені згідно з вказаним уточнюючим розрахунком показники обчислені у відповідності до ст. 1 Указу, згідно з якою у разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку у зв'язку з неправильним визначенням бази оподаткування, оскільки позивач самостійно виправив допущену в розрахунку помилку.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Т.М. Шипуліна