Ухвала

від 03.12.2014 по справі 2а-12766/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/21338/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Холявки І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014

у справі № 2а-12766/11/1370 (178815/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворівнерудпром»

до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворівнерудпром» (надалі - позивач, ТОВ «Яворівнерудпром») до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, що є правонаступником Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (надалі - відповідач, ДПІ у Яворівському районі Львівської області), про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007 № 0009582320/0.

Суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та винесено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 жовтня 2007 року ДПІ у Яворівському районі Львівської області було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Яворівнерудпром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Реаліст» за травень, червень, липень, серпень 2006 року та з ВПКФ «Олма» за жовтень, листопад, грудень 2006 року, про що складено акт № 833/23-2/31475108, яким виявлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») та заниження податку на додану вартість.

Податковий орган зробив висновок про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Яворівнерудпром» та ПП «Реаліст» і ПВКФ «Олма» внаслідок неможливості проведення зустрічних звірок ПП «Реаліст» та ПВКФ «Олма» у зв'язку з відсутністю підприємств за юридичними адресами. Крім того, згідно інформаційної бази АІС ОР, ПП «Реаліст» та ПВКФ «Олма» звітували до органів ДПС з показниками податкових зобов'язань, які відрізнялись від показників ТОВ «Яворівнерудпром» вказаних податкових періодів.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2007 № 0009582320/0 про донарахування податкового зобов'язання у сумі 8 291 887 грн., в тому числі: 5 527 925 грн. - за основним платежем, 2 763 962 грн. - за штрафними санкціями.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» УМГ «Львівтрансгаз» та ТОВ «Яворівнерудпром» у 2006 році було укладено ряд договорів підряду, виконання яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних робіт, а також банківськими виписками, що підтверджують оплату УМГ «Львівтрансгаз» наданих послуг.

На виконання зазначених договорів позивачем укладено договори субпідряду із субпідрядниками ПП «Реаліст» та ПВКФ «Олма».

Придбання ТОВ «Яворівнерудпром» товарів (послуг) у зазначених підприємств підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт).

Витрати ТОВ «Яворівнерудпром» на оплату послуг та придбання товарів у вказаних контрагентів стосувалися підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та були здійснені у межах його господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому порядку, перебували на обліку в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість.

За виконані роботи позивач розрахувався із ПП «Реаліст» та ПВКФ «Олма» частково коштами (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи), а частково векселями, що підтверджується копіями актів прийому-передачі векселів від 27.09.2006, від 31.08.2006 та від 17.08.2006, а також копіями простих векселів. В подальшому, зазначені векселі були оплачені позивачем, про що свідчать акти пред'явлення до оплати векселів та відповідні платіжні доручення. Частина векселів викуплена ТОВ «Яворівнерудпром» на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів № Т130-5/06 від 23.10.2006 та № Т131.1-2/06 від 27.10.2006.

Окрім того, суд апеляційної інстанції доречно наголосив на тому, що матеріали справи містять ліцензії на будівельну діяльність контрагентів позивача, що спростовує висновок податкового органу про неможливість здійснення вказаних господарських операцій (ліцензія ПП «Реаліст» на будівельну діяльність серії АБ № 101330, видано 02.08.2005 строком дії на 5 років; ліцензія ПВКФ «Олма» на будівельну діяльність серії АБ № 123550, видано 21.07.2006 строком дії на 5 років). Дані ліцензії були чинні на момент здійснення господарських операцій.

Висновки податкового органу про відсутність у контрагентів можливості здійснювати господарську діяльність, відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб контрагентів, відсутність ПП «Реаліст» та ПВКФ «Олма» за юридичною адресою, неможливість проведення зустрічних звірок не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки це не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Яворівнерудпром» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладені між ТОВ «Яворівнерудпром» та ПП «Реаліст» і ПВКФ «Олма» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із зазначеними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшов вірного висновку про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2014 у справі № 2а-12766/11/1370 (178815/12/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна