Рішення

від 18.12.2014 по справі 918/1524/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2014 р. Справа № 918/1524/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка"

про стягнення заборгованості в сумі 34 573,89 грн.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В жовтні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОА ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" (далі Товариство) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №24 від 01.06.2012 року в сумі 35 505,18 грн., з яких: основний борг в сумі 32 390,38 грн. та 3 144,80 грн. пені. Крім того, просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір та 2 400,00 грн. за послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 07.11.2014 року.

18.12.2014 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій останній просить стягнути з відповідача 32 390,38 грн. основного боргу, 2 183,51 грн. пені та судові витрати. А також додав до заяви розрахунок пені. Вказана заява не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

У судовому засіданні 09.12.2014 року оголошувалась перерва до 18.12.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18 грудня 2014 року підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2014 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується підписом повноважного представника в протоколі судового засідання 09.12.2014 року. Відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством (Замовник) було укладено договір поставки №24 (далі Договір, а.с. 9), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника надавати поліграфічні послуги: широкоформатний кольоровий друк (замовлення), а замовник - отримувати та оплачувати їх у відповідності до умов даного договору. Обсяг, одиниці виміру, ціна замовлення зазначаються у рахунках-фактурах, накладних або актах виконаних робіт на підставі заявки покупця і є невід'ємною частиною Договору. Замовлення виконуються на витратних матеріалах виконавця (п. 1.1 - 1.3 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками виконавця та замовника, а також скріплений відбитками печаток вказаних осіб.

У відповідності до умов розділу 2 Договору виконавець зобов'язаний виконати замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені Договором, оформити та передати замовнику необхідну документацію: рахунок, накладну, акт виконаних робіт, податкову накладну. Замовник, у свою чергу зобов'язаний прийняти замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені Договором, перевірити якість замовлення перед його отриманням та оплатити замовлення в розмірах та в терміни, установлені Договором.

Згідно п. 3.3 Договору замовник оплачує замовлення протягом 60 календарних днів з дня отримання.

Строк Договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами та закріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (п. 7.1, 7.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33 120,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000147 від 29.04.2013 року, №РН-0000164 від 14.05.2013 року, №РН-0000238 від 03.07.2013 року, №РН-0000401 від 22.10.2013 року, №РН-0000463 від 29.11.2013 року, №РН-0000032 від 27.01.2014 року та №РН-0000236 від 05.06.2014 року (а.с. 10-16), скріпленими підписами повноважних осіб та відбитками печаток позивача та відповідача та рахунками фактурами (а.с. 64-70).

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Товариство товар на загальну суму 33 120,98 грн. отримало без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його оплатило лише частково в сумі 730,60 грн., заборгувавши ФОП ОСОБА_2 32 390,38 грн.

Таким чином, наявність заборгованості у розмірі 32 390,38 грн. за поставлений позивачем товар, відповідачем не спростована та підтверджена матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору, позивач нарахував 2 183,51 грн. пені (розрахунок а.с. 114).

Відповідно до п. 5.5 Договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день затримки оплати, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вимога ФОП ОСОБА_2 про стягнення з Товариства 2 183,51 грн. пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відтак вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судовий збір, на підставі ч.1 ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 400,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до частини 1 статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших виплат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі Постанова) відшкодування адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат у сумі 2 400,00 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, надання правової допомоги позивачу ФОП ОСОБА_2 здійснював адвокат ОСОБА_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 04.11.2008 року (а.с.29), що діяв на підставі угоди-доручення про надання правової допомоги та представництва інтересів в суді від 20.10.2014 року (а.с.24-26), на виконання умов якого ФОП ОСОБА_2 сплачено адвокату гонорар у сумі 2 400,00 грн. (довідка а.с.28) згідно акту про надання послуг (а.с.27).

Пунктом 6.5 Постанови передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини 5 статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 400 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" (33001, вулиця Хмільна, будинок 40, місто Рівне, ідентифікаційний код 32803049) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 32 390 (тридцять дві тисячі триста дев'яносто) грн. 38 коп. основного боргу, 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 51 коп. пені, 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) 00 коп. судового збору та 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "23" грудня 2014 року.

Суддя Пашкевич І.О.