Постанова

від 11.02.2015 по справі 918/1524/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 918/1524/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2 (угода доручення від 20.10.2014 року про надання правової допомоги)

відповідача: Тищук К.В. (довіреність №б/н від 12.01.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" на рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2014 року у справі № 918/1524/14 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка"

про стягнення в сумі 34573 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Пашкевич І.О.) від 18 грудня 2014 року у справі №918/1524/14 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 34573,89 грн. задоволено повністю (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) /а.с. 117-119/. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" (33001, вулиця Хмільна, будинок 40, місто Рівне, код ЄДРПОУ 32803049) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 32390 (тридцять дві тисячі триста дев'яносто) грн. 38 коп. основного боргу, 2183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 51 коп. пені, 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) 00 коп. судового збору та 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» товар на загальну суму 33120,98 грн. отримало без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його оплатило лише частково в сумі 730,60 грн., заборгувавши Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 32390,38 грн..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.2014 року у справі №918/1524/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд прийняв рішення за відсутності представника відповідача, таким чином, судом були порушені норми законодавства та позбавлено товариство можливості довести ті обставини, на які посилалось, як на підставу своїх заперечень проти позову; наданий позивачем Договір не відповідає нормам чинного законодавства, адже в умовах Договору не зазначено, хто укладав вказаний договір та на якій підставі, не зазначено жодного реквізита товариства - розрахунковий рахунок, МФО та інше; позивачем не надано жодного документа на підтвердження здійснення Товариством будь-яких оплат за цим договором (виписки по банківських рахунках, платіжні доручення) на користь ФОП ОСОБА_1; позивачем не було надано ні актів виконаних робіт, ні податкових накладних, тобто позивачем жодним чином не підтверджено виконання робіт за які він намагається стягнути оплату; в пункті 4.3. Договору передбачено, що розрахунок за замовлення здійснюється замовником в гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця по ціні та в терміни вказані в рахунках-фактурах, однак в рахунках-фактурах строки оплати не зазначені.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 січня 2015 року апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 04 лютого 2015 року /а.с.124/.

Від позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 136-138/. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Відповідач не навів жодних документальних доказів, які б свідчили про поважність підстав (причин) неподачі до суду доказів по справі, в тому числі і документів, що витребовувалися суддею в судовому засіданні. Факт заборгованості повністю доведений первинними документами, а саме і накладними і рахунками-фактури, і податковими накладними і актами взаємо звірки розрахунків між сторонами.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року, у зв'язку із зайнятістю судді Савченко Г.І. у судових засіданнях в інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. /а.с. 140/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року у справі №918/1524/14 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 11 лютого 2015 року /а.с. 144-145/.

11 лютого 2015 року ТОВ "Українська мультимедійна спілка" було подано через канцелярію суду клопотання вих.№б/н від 11.02.2015 року про призначення експертизи, яке обґрунтовано тим, що директор ТОВ "Українська мультимедійна спілка" Назарчук О.М. не підписував Договір поставки №24 від 01.06.2012 року та видаткові накладні №РН-0000147 від 29.04.2013 року, №РН-0000164 від 14.05.2013 року, №РН-0000238 від 03.07.2013 року, №РН-0000401 від 22.10.2013 року, №РН-0000463 від 29.11.2013 року, №РН-0000031 від 27.01.2013 року, №РН-0000236 від 05.06.2013 року, а будь-яких інших осіб на підписання будь-яких документів від імені товариства не уповноважував.

У судовому засіданні 11 лютого 2015 року представник відповідача наполягала на задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечив.

При вирішенні клопотання колегією суддів враховується, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В зв'язку з відсутністю у дійсній потребі у спеціальних знаннях та можливістю заміни висновку експерта іншими засобами доказування у клопотанні про призначення експертизи слід відмовити.

Крім того, колегією суддів приймається до уваги, що на Договорі та вищезазначених видаткових накладних міститься відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка", а в матеріалах справи відсутні докази її втрати чи перебування у інших осіб.

Безпосередньо в судовому засіданні 11 лютого 2015 року представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством (Замовник) було укладено договір поставки №24 (далі - Договір) /а.с.9/, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника надавати поліграфічні послуги: широкоформатний кольоровий друк (замовлення), а замовник - отримувати та оплачувати їх у відповідності до умов даного договору. Обсяг, одиниці виміру, ціна замовлення зазначаються у рахунках-фактурах, накладних або актах виконаних робіт на підставі заявки покупця і є невід'ємною частиною Договору. Замовлення виконуються на витратних матеріалах виконавця (пункти 1.1-1.3 Договору). Договір підписаний та скріплений печатками сторін, що спростовує доводи апелянта щодо того чи існує такий договір.

Договір підписаний повноважними представниками виконавця та замовника, а також скріплений відбитками печаток вказаних осіб.

У відповідності до умов розділу 2 Договору виконавець зобов'язаний виконати замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені Договором, оформити та передати замовнику необхідну документацію: рахунок, накладну, акт виконаних робіт, податкову накладну. Замовник, у свою чергу зобов'язаний прийняти замовлення за обсягом, кількістю, в порядку і терміни, установлені Договором, перевірити якість замовлення перед його отриманням та оплатити замовлення в розмірах та в терміни, установлені Договором.

Згідно пункту 3.3 Договору замовник оплачує замовлення протягом 60 календарних днів з дня отримання.

Строк Договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами та закріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (пункти 7.1, 7.2 Договору).

Судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33120,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000147 від 29.04.2013 року, №РН-0000164 від 14.05.2013 року, №РН-0000238 від 03.07.2013 року, №РН-0000401 від 22.10.2013 року, №РН-0000463 від 29.11.2013 року, №РН-0000032 від 27.01.2014 року та №РН-0000236 від 05.06.2014 року /а.с. 10-16/, скріпленими підписами повноважних осіб та відбитками печаток позивача та відповідача та рахунками фактурами /а.с. 64-70/.

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (стаття 712 Цивільного кодексу України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

З наявних в матеріалах справи документів судами обох інстанцій вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» товар на загальну суму 33120,98 грн. отримало без жодних застережень щодо якості, кількості чи ціни останнього, однак вартість його оплатило лише частково в сумі 730,60 грн., заборгувавши Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 32390,38 грн..

Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 32390,38 грн. за поставлений позивачем товар, оскільки заборгованість відповідачем не спростована та підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, відповідно до умов Договору, позивач нарахував 2183,51 грн. пені /розрахунок а.с. 114/.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевірено розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 5.5 Договору за несвоєчасну оплату замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день затримки оплати, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи, що згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевірено розрахунок пені, який зроблено позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Українська мультимедійна спілка» 2183,51 грн. пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 2400,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до частини 1 статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших виплат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі Постанова) відшкодування адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується понесення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат у сумі 2400,00 грн., пов'язаних з оплатою послуг адвоката. Так, надання правової допомоги позивачу ФОП ОСОБА_1 здійснював адвокат ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №638 від 04.11.2008 року /а.с.29/, що діяв на підставі угоди-доручення про надання правової допомоги та представництва інтересів в суді від 20.10.2014 року /а.с.24-26/, на виконання умов якого ФОП ОСОБА_1 сплачено адвокату гонорар у сумі 2400,00 грн. /довідка а.с.28/ згідно акту про надання послуг /а.с.27/.

Пунктом 6.5 Постанови передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини 5 статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 400 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Заперечення апелянта щодо розрахунку пені наданого позивачем, а саме щодо відсутності термінів, якими керувався позивач не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, розрахунок за замовлення здійснюється Замовником в гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця по ціні та в терміни вказані в рахунках-фактурах.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Замовник оплачує замовлення протягом 60 (шести десяти) календарних днів з дня отримання.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури, в яких міститься вказівки на календарний день до якого повинна була бути здійснена проплата, зокрема рахунки-фактури: №СФ-0000323 від 29 квітня 2013 року на суму 6100,32 грн. (рахунок дійсний до сплати до 28.06.2013 року) /а.с.64/, №СФ-0000355 від 14 травня 2013 року на суму 4514,64 грн. (рахунок дійсний до сплати до 19.07.2013 року) /а.с.65/, №СФ-000511 від 03 липня 2013 року на суму 11415,64 грн. (рахунок дійсний до сплати до 03.09.2013 року) /а.с.66/, №СФ-0000824 від 21 жовтня 2013 року на суму 3551,16 грн. (рахунок дійсний до сплати 22.11.2013 року) /а.с.67/, №СФ-0000945 від 29 листопада 2013 року на суму 2782,32 грн. (рахунок дійсний до сплати до 29.01.2014 року) /а.с.68/, №СФ-0000054 від 27 січня 2014 року на суму 74,26 грн. (рахунок дійсний до сплати до 31.01.2014 року) /а.с.70/, №СФ-0000385 від 05 червня 2014 року на суму 4682,64 грн. (рахунок дійсний до сплати до 05.08.2014 року) /а.с.69/.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 18.12.14 року у справі №918/1524/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1524/14 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.