Ухвала

від 17.12.2014 по справі 819/920/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 876/6624/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Муравка В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх меблів» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2014р. в адміністративній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх меблів» до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл., Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними та зобов'язання виключити з картки особового рахунку проведені нарахування, -

В С Т А Н О В И Л А:

07.05.2014р. позивач Товариство з додатковою відповідальністю /ТзДВ/ «Тернопільська фабрика художніх меблів» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волочиському районі Хмельницької обл. щодо проведення розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій громадянці ОСОБА_5 за період з квітня 2013 року та за січень - квітень 2014 року на загальну суму 12526 грн. 43 коп.; зобов'язати відповідача Управління ПФ України в м.Тернополі виключити з картки особового рахунку нарахування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 в розмірі 12526 грн. 43 коп. (а.с.3-4).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2014р в задоволенні заявленого позову відмовлено; стягнуто з позивача ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1644 грн. 30 коп. (а.с.33-35).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та заявлений позов задоволити (а.с.38-40).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом не досліджено моменту виникнення та закінчення правовідносин між позивачем та відповідачами з приводу відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Підкреслює, що ОСОБА_5 пенсію на пільгових умовах призначено 18.03.2008р.; згідно діючого на той час законодавства відшкодування спірних виплат апелянт зобов'язаний був здійснювати до досягнення останньою 55-річного віку. Оскільки ОСОБА_5 досягла вказаного віку ІНФОРМАЦІЯ_1, тому з цього моменту спірні правовідносини припинилися.

Судом не наведено доводів того, що подальші зміни законодавства поширюються на наведений обов'язок позивача; не вказано норми закону, яка б зобов'язувала платника відновити сплату на користь пенсійного органу уже завершених виплат на доставку і виплату пенсій.

Таким чином, зміни у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не створюють нових правовідносин, а стосуються лише тих, які існували на момент внесення таких змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зворот а.с.11) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької обл. та отримує пенсію відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки з 22.07.1983р. по 26.11.1996р. вона працювала у ВАТ «Тернопільська фабрика художніх виробів» на посаді обробника виробів з деревини (лакування).

Вказані обставини підтверджуються довідкою ВАТ «Тернопільська фабрика художніх меблів» № 5 від 24.03.2008р. про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.11).

Позивач ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» як платник страхових внесків відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_5

Заявлений позов стосується зобов'язання пенсійного органу виключити з картки особового рахунку нарахування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за Списком № 2, призначеної відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колишній працівниці ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» ОСОБА_5

При цьому, на думку позивача, його заборгованість перед пенсійним органом з квітня 2013 року та січень-квітень 2014 року у розмірі 12526 грн. 43 коп. нарахована відповідачами безпідставно; на припинені правовідносини, які регулювалися законодавством, діючим на час виникнення вказаного обов'язку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, відповідачами безпідставно поширені на вказані відносини норми закону, яку були введені в дію пізніше (а.с.6-7).

В частині обов'язку позивача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії колегія суддів враховує, що за змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсії, яка призначена працівнику підприємства відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

В частині доводів апелянта про зміни законодавства, які мали місце після виникнення обов'язку позивача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, колегія суддів виходить з того, що приписами ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із врахуванням змін, внесених Законом України № 3668-VI від 08.07.2011р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Вказані норми Закон набрали чинності з 01.10.2011р., тобто, до набуття ОСОБА_5 пенсійного віку, а відтак такі врегульовують питання досягнення нею пенсійного віку.

Із врахуванням наведеного, ОСОБА_5, яка вийшла на пенсію до досягнення пенсійного віку, досягне такого лише у вересні 2014 року.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вказані зміни законодавства торкаються лише зміни пенсійного віку, однак не торкаються обов'язку позивача щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Звідси, твердження апелянта про припинення його відносин з відповідачами щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, поширення на ці правовідносини норм закону, які були введені в дію після завершення цих відносин, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, позивач зобов'язаний відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівнику підприємства відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до моменту набуття ОСОБА_5 права на пенсію за віком.

Стосовно вимог позивача про виключення з картки особового рахунку нарахувань по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 2, колегія суддів зазначає, що скеровані Управлінням ПФ України у Волочиському районі Хмельницької обл. на адресу ТзДВ «Тернопільська фабрика художніх меблів» Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, за період з квітня 2013 року та січень-квітень 2014 року на суму 12526 грн. 43 коп. складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися позивачем, що сторонами не заперечується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівнику якої призначено пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівнику, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені відповідачами докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Тернопільська фабрика художніх меблів» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2014р. в адміністративній справі № 819/920/14-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька